§5. Участь держави в бюджетному забезпеченні місцевого самоврядування

Відповідно до ч. З ст. 142 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Зазначений конс­титуційний припис отримав подальшу деталізацію в ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює конт­роль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачан­ням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам міс­цевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетамизагальнодержавних податків та зборів перевищують мінімаїьний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановле­ному Бюджетним кодексом України.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціатьних потреб, установленого законом. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості - це гарантований державою в межах наявних бюд­жетних коштів рівень фінансового забезпечення завдань і функцій, що здійснюються відповідно Радою міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування, який використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Державна фінансова підтримка місцевого самоврядування здій­снюється шляхом надання місцевим бюджетам міжбюджетних трансфертів у вигляді: а) дотацій вирівнювання; б) субвенцій.

Дотація вирівнювання - це міжбюджетний трансферт на ви­рівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує. Такі дотації безоплатно й безповоротно надаються для вирівню­вання дохідної спроможності відповідного місцевого бюджету, який його отримує. Дотації надаються у випадках, коли коштів, що надходять із власних джерел та закріплених доходів, недо­статньо для формування мінімального розміру місцевого бюд­жету, необхідного для здійснення повноважень місцевого са­моврядування на рівні мінімальних соціальних потреб (послуг), гарантованих державою.

Субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рі­шення про надання субвенції. Субвенції надаються виключно на створення, приріст або оновлення основних фондів комунальної форми власності і спрямовуються на: а) впровадження енерго- та ресурсозбережних технологій; б) будівництво і реконструкцію об'єктів соціально-культурної сфери; в) розвиток дорожньо­го та комунального господарства; г) здійснення екологічних та природоохоронних заходів; ґ) здійснення спільних заходів, якізагальнодержавних податків та зборів перевищують мінімаїьний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановле­ному Бюджетним кодексом України.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціатьних потреб, установленого законом. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості - це гарантований державою в межах наявних бюд­жетних коштів рівень фінансового забезпечення завдань і функцій, що здійснюються відповідно Радою міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування, який використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Державна фінансова підтримка місцевого самоврядування здій­снюється шляхом надання місцевим бюджетам міжбюджетних трансфертів у вигляді: а) дотацій вирівнювання; б) субвенцій.

Дотація вирівнювання - це міжбюджетний трансферт на ви­рівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує. Такі дотації безоплатно й безповоротно надаються для вирівню­вання дохідної спроможності відповідного місцевого бюджету, який його отримує. Дотації надаються у випадках, коли коштів, що надходять із власних джерел та закріплених доходів, недо­статньо для формування мінімального розміру місцевого бюд­жету, необхідного для здійснення повноважень місцевого са­моврядування на рівні мінімальних соціальних потреб (послуг), гарантованих державою.

Субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рі­шення про надання субвенції. Субвенції надаються виключно на створення, приріст або оновлення основних фондів комунальної форми власності і спрямовуються на: а) впровадження енерго- та ресурсозбережних технологій; б) будівництво і реконструкцію об'єктів соціально-культурної сфери; в) розвиток дорожньо­го та комунального господарства; г) здійснення екологічних та природоохоронних заходів; ґ) здійснення спільних заходів, які

= §6. Фінансовий контроль у сфері місцевого самоврядування

Фінансовий контроль є обов'язковим елементом управління місцевими фінансовими ресурсами та дієвим інструментом, що дає змогу на належному рівні підтримувати фінансову дисциплі­ну. Завданнями фінансового контролю у сфері місцевого самовря­дування є:

238. безумовне дотриманням вимог чинного законодавства при ух­валенні фінансових рішень органами місцевого самоврядування;

239. виявлення можливих резервів розширення ресурсної бази місцевого самоврядування;

240. забезпечення економного та ефективного використання ма­теріальних ресурсів відповідно до рішень, ухвалених представни­цькими органами місцевого самоврядування;

241. попередження і виявлення фактів використання фінансових ресурсів із порушенням установлених правил;

242. забезпечення достовірності інформації про фінансову діяль­ність органів місцевого самоврядування.

Види фінансового контролю у сфері місцевого самоврядуван­ня:

243. державний контроль (здійснюється органами законодавчої, виконавчої, судової влади);

244. контроль, що здійснюється органами місцевого самовряду­вання, у свою чергу, поділяється на: а) загальний (здійснюють місцеві ради або за їх дорученням постійні комісії); б) відомчий (проводиться спеціальними виконавчими органами місцевих рад); в) внутрішній (здійснюється керівником органу, підрозділу);

245. контроль територіальної громади;

246. громадський контроль.

Одним із видів фінансового контролю у сфері місцевого самов­рядування є контроль за дотриманням бюджетного законодавства, що є важливою складовою управління бюджетними коштами, яке спрямовується на досягнення цілей, завдань і конкретних резуль­татів діяльності учасника бюджетного процесу та забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджет­них коштів.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямо­вується на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого іаконодавства, а також забезпечує: а) оцінку управління бюджет­ними коштами; б) правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової та бюджетної звітності; в) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефектив­ності й результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень; г) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів; ґ) запобігання пору­шенням бюджетного законодавства; д) обґрунтованість плануван­ня надходжень і витрат бюджету.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства здійс­ню) і і.ся різними органами державної влади. За зверненням Комі­тету Верховної Ради України з питань бюджету органи місце­вого самоврядування надають інформацію про місцеві бюджети, необхідну йому для підготовки та попереднього розгляду бюджет­них питань.

Державна казначейська служба України здійснює контроль за: 1) веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджет­ної звітності; 2) бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету; 3) відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету; 4) відповідніс­тю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджет­ної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); 5) відповідністю платежів узятим бюджет­ним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.

Державна фінансова інспекція України здійснює контроль за: 1) цільовим та ефективним використанням коштів місцевих бюджетів; 2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під місцеві гарантії; 3) достовірніс­тю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні пла­нових бюджетних показників; 4) відповідністю взятих бюджет-

ни* зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної" програми; 5) ве­денням бухгалтерського обліку, а. також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, кошторисів та інших документів, щ» їастосо- вуються в процесі виконання бюджету; 6) станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту в розпорядників бюджетних КОШТІВ.

Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників органі­зовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та в підвідомчих бюджетних уста­новах.

Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефектив­ності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.

Внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього ау­диту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникнен­ню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.

На всіх стадіях бюджетного процесу його учасники в межах своїх повноважень здійснюють оцінку ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контро­лю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів. Оцінка ефективності бюджетних програм здійснюється на підставі аналізу результативних показників бюджетних програм, а також іншої інформації, що міститься в бюджетних запитах, кошторисах, паспортах бюджетних програм, звітах про виконання кошторисів та звітах про виконання паспортів бюджетних програм. Організа­ційно-методологічні засади оцінки ефективності бюджетних прог­рам визначаються Міністерством фінансів України.

За порушення бюджетного законодавства до учасників бюд­жетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу:

247. попередження про неналежне виконання бюджетного за­конодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення пору­шень бюджетного законодавства (порушення мають бути усунені в строк до ЗО календарних днів);

248. зупинення операцій із бюджетними коштами;

249. призупинення бюджетних асигнувань (передбачає припинен­ня повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповід­ну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України);

250. зменшення бюджетних асигнувань (передбачає позбавлен­ня повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповід­ну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та в разі необхідності з подальшим внесенням змін до рішення про місце­вий бюджет);

251. повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету - застосовується за порушення бюджетного законодавства (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів);

252. зупинення дії рішення про місцевий бюджет;

253. безспірне вилучення коштів із місцевих бюджетів (передба­чає стягнення органами Державної казначейської служби України коштів із місцевих бюджетів до державного бюджету, в тому числі й за рахунок зменшення обсягу трансфертів (дотації вирівнюван­ня) місцевим бюджетам на відповідну суму, у порядку, встановле­ному Кабінетом Міністрів України);

254. інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет України, застосовуються за порушення бюд­жетного законодавства згідно із цим законом.

Рішення про застосування заходу впливу за порушення бюд­жетного законодавства може бути оскаржено в органі, що його виніс, або в суді протягом 10 днів із дня його винесення, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз правових основ фінансового контролю у сфері місцево­го самоврядування свідчить про необхідність усунення багатьох

наявних прогалин і суперечностей чинного законодавства, що є одним із важливих напрямів у реформуванні всієї системи управ­ління місцевими фінансами. У сфері місцевого самоврядування більш-менш дієвим є лише контроль за дотриманням бюджетного законодавства, усі інші види фінансового контролю перебувають у зародковому стані (зокрема, з боку територіальної громади, гро­мадський) або потребують суттєвого вдосконалення. У сучасних умовах економічного розвитку й децентралізації міжбюджегних відносин лише чітка й узгоджена система фінансового контролю здатна забезпечити ефективність управління місцевими фінансо­вими ресурсами і усунути роз'єднаність у фінансовій діяльності місцевих органів влади.

Глана 12. ===========