Вступ

Відповідно до ст.49 Конституції України кожний має право на охорону здоров`я. Держава забезпечує санітарно – епідемічне благополуччя населення [1, ст.49]. Злочини, передбачені 13 розділом Особливої частини Кримінального кодексу, посягають на здоров`я населення, яке є родовим об`єктом злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров`я населення. Він охоплює собою безпеку біофізіологічного та психічного стану, що фактично склався, невизначеного кола осіб від незаконого обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (далі, якщо не обумовлене інше, наркотичних засобів). Суспільна небезпека злочинів у сфері обігу наркотичних засобів визначається, насамперед, поширеним впливом наркоманії і токсикоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації особистості. Наркоманія та незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів належить до глобальних проблем сучасності. Цим явищам притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому.

Між наркоманією і злочинністю існує тісний взаємозв`язок. Він характеризується вчиненням наркоманами та іншими особами «наркотичних» злочинів з метою заволодіння цими засобами і речовинами для їх вживання та / або розповсюдження, вчиненням значної кількості злочинів під безпосереднім впливом наркотиків і психотропних речовин на психіку і волю їхніх споживачів (у стані наркотичного або токсичногого сп`яніння, абстиненції), віктимним характером поведінки наркоманів.

Наркологічна ситуація в Україні є надзвичайно складною, щороку погіршується і, зрештою, становить реальну загрозу генофонду нації, забезпеченню правопорядку, національній безпеці України.

Мета роботи:

1. вирішити питання стосовно кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;

2. дати кримінально – правову характеристику злочинів пов`язаних з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням чи збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;

3. вирішити питання стосовно застосування заохочувальних норм при відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;

Законодавчо це питання врегульоване як українським законодавством, так і міжнародними актами ратифікованими Верховною Радою України.

1. Історія розвитку карно – правової заборони щодо незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Психотропні й наркотичні речовини були відомі людству з III тис. до н.е. Так, у середині III тис. до н.е. китайці відкрили лікарські та ейфорійні властивості конопель (каннабісу), а індіанці Південної Америки - тонізуючи властивості листя чагарнику коки. Шумери за 2 тис. років до н.е. почали використовувати в медицині й побуті опій снодійного маку, а в XV ст. до н.е. їхній досвід перейняли єгиптяни. З лікувальними та оп'яняючими властивостями опію були обізнані також лікарі Давньої Греції й Давнього Риму. Дуалізм цих речовин (їх незамінність там, де необхідно зняти біль та полегшити страждання, і водночас здатність негативно впливати на центральну нервову систему, викликати стан ейфорії та хворобливу пристрасть до них) змусив суспільство обмежувати їх використання лише з релігійними або лікувальними цілями.[2, стр.11].

Однак із середини XIX ст. ситуація у сфері обігу наркотичних засобів різко змінилася. Зловживання ними поступово набувало масового характеру в багатьох країнах, особливо в Далекосхідному, Середньоазійському та Закавказькому регіонах Російської імперії, що стало можливим завдяки діяльності Ост - Індуських британської та голландської компаній, які культивування опіумного маку, вироблення з нього опію і торгівлю ним зробили своєю монополією. Жертвами «вільної» торгівлі опієм стало населення не лише південноазійських колоній Англії, США, Франції, Голландії, а й інших країн.

Іншим чинником, який прискорив поширення фактів зловживання наркотичними засобами, став прогрес у галузі органічної хімії, фармакології та технології їх виробництва з опійного снодійного маку, конопель і листя коки. Це призвело до того, що у вільному обігу з'явилися такі похідні опію, як морфін, кодеїн, героїн, а також кокаїн. Через відсутність внутрішньодержавних правових основ контролю за їх обігом такі засоби виготовлялись у необмеженій кількості і безперешкодно надходили у продаж та споживалися. Надмірне застосування у фармакотерапії названих медикаментів наприкінці XIX ст. у багатьох країнах сприяло окрім опіокуріння також поширенню зловживань морфіном, героїном, кокаїном.

У найбільш повному обсягу карно-правові норми, які присвячені питанням відповідальності за злочини, які пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів були в Кримінальному Кодексі 1960 року. Хоча і раніше була кримінальна відповідальність за цей злочин.

Проблема незаконного обігу наркотичних засобів стала міжнародною. Так Женевська конвенція побудила законодавця доповнити КК 1926 року. В 1931 році було введено заборону на «посів маку та індійської коноплі, за виключенням тих посівів, врожаї яких ідуть виключно на покриття медичних та наукових потреб СРСР». Закон передбачав склади злочинів, які пов'язані з незаконним обігом наркотиків, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевозкою, збутом, а також посівом.

На сьогодні протиправна діяльність споживачів наркотичних засобів та психотропних речовин часто не обмежується лише скоєнням злочинних посягань, безпосередньо пов'язаних з нелегальним обігом даних препаратів. Як, правило, джерелом отримання засобів щодо придбання наркотиків нерідко стає скоєння злочинів: корисливих та корисливо-насильницьких.

Зв'язок наркотизму зі злочинністю виявляється в тому, що відповідний попит породжує пропозицію наркотичних засобів та психотропних речовин. Розвивається та процвітає така галузь тіньової економіки, як наркобізнес. Важливою рисою зовнішнього прояву сутності наркотизму виступає його міжнародний характер. «Інтернаціональність» цього явища має прояв в тому, що відбувається процес досить міцної кооперації та інтеграції наркобізнесу та нарощування його позицій в міжнародних масштабах.

Зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами вже набуло глобального масштабу. Кількість злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин зростає кожен рік. Аналіз стану боротьби з наркоманією, проведений Генеральною прокуратурою України, показав, що кількість зареєстрованих злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, посідає в структурі злочинності друге місце після розкрадань [3, стор.56-57].

В усьому світі наркоманія переслідується законом - це суворе покарання для тих хто їх реалізує і приймає. Хоча в деяких країнах можна відкрито вживати наркотики. Це метадон і амфітамін. В Голландії наркоману за його проханням вручають шприц із дозою. Злочини скоротилися на 10%. В Німеччині лікують, весь час знижуючи дозу метадону.

Наприкінці минулого століття у світову, а потім і у вітчизняну медичну практику був уведений новий знеболюючий препарат «трамадол». Він поповнив довгий перелік опіоїдних анальгетиків, який на той час включав морфін, героїн, метадон. Трамадол, за медичними показаннями, життєво потрібен для хворих онкологічного профілю.

2005 рік – нарада за участі представників Комітету з питань контролю за оборотом наркотиків, Державної служби лікарських засобів, МВС, СБУ і громадських організацій констатує, що проблема немедичного вживання трамадолу, як і раніше, загрожує національній безпеці країни.

2006 рік – МВС України сповіщає, що кількість виробленого в країні трамадолу (75 мільйонів доз) майже в 19 разів перевищує потребу населення країни в цьому препараті (4 мільйони доз).

2007 рік – МОЗ підготував низку нормативних документів, які дозволяють вирішити питання незаконного обороту трамадолу в мережі аптек і медичних закладів.

2007 рік – МВС України повідомляє про те, що виробництво трамадолу в країні досягло рівня 90 мільйонів доз на рік (за все тієї ж потреби населення 4 мільйони доз на рік).

2008 – ухвалені поправки до 321-ї статті КК України («Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів»), а також видано наказ МОЗ, який визначає перелік цих лікарських засобів, до якого ввійшов і трамадол.

22.02.2008 – Кабмін України своєю постановою № 89 затвердив квоти виробництва трамадолу на 2008 рік.

2008 – на виконання доручення Кабінету Міністрів України при Міністерстві охорони здоров’я створено Міжвідомчу урядову комісію з вивчення проблеми щодо немедичного вживання лікарських засобів та вдосконалення механізму контролю за його виробництвом (починаючи з увезення субстанції, закінчуючи розповсюдженням в аптечній мережі).

За даними СБУ, перевиробництво в Україні трамадолу від необхідної кількості сягнуло в 18 разів. Кожен українець минулого року мав можливість отримати по 4 капсули трамадолу – стільки, скільки вживає трамадольник-початківець. За 10 днів від початку загальнодержавної операції з протидії немедичному вживанню трамадолу співробітниками Служби безпеки України викрито 80 осередків незаконного збуту цього лікарського засобу, завдяки чому було порушено 90 кримінальних справ.

У І півріччі 2008 року з незаконного обігу вилучено 2 млн.290 тис. 236 доз сильнодіючих лікарських засобів, у тому числі 1 млн. 826 тис. 173 доз трамадолу.

Розроблено план першочергових загальнодержавних заходів для подолання проблеми немедичного вживання трамадолу, зміни до Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», якими обмежуватиметься коло суб’єктів господарювання, причетних до операції з наркотичними засобами і психотропними речовинами.

В Україні питання правового регулювання обігу наркотичних засобів регламентують майже 90 нормативних актів рівня законів та підзаконних нормативних актів. Основними серед них є: Закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15 лютого 1995 р. № 60, Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 р. № 62, Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. № 1775, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 6 травня 2000 р. № 770, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах та установах» від 7 лютого 2001 р.№ 106, Порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в державних і комунальних закладах охорони здоров'я України, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 грудня 1997 р. № 356 тощо.

Встановивши відповідальність за такі дії, Україна як член ООН реалізувала положення конвенцій з питань боротьби з наркоманією:

· Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 р.,

· Конвенції про психотропні речовини 1971 р.,

· Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р.