66.Методика оцінки рівня ризикованості цінових рішень

Математичне очікування М(х) застосовується для усереднення досліджуваних величин, цін, які залежать від ряду випадкових умов.М(х) -1 XjP(xj). j- 1,2,..n

З математичним оцінюванням як пр-ло пов'язують точку, в межах якої імовірність має найбільше значення. Тому в економічних розрахунках часто використовуються показники середніх цін, індекси середніх цін, середньої собівартості, середньої рентабельності. Абсолютні відхилення Axj показують абсолютні розміри варіації значені, досліджуваної величини. При цьому необхідно знати максимальні значення абсолютних відхилень в додатковому та від'ємному напрямках. При цьому певну інформацію надають також відхилення конкретних цін від їх середнього значення. ДисперсіяД(х) -1 [xj - М(х)] * P(xj); надаючи загальну характеристику квадратів відхилень випадкової величини, дозволяє: по-перше, усунути різницю в додатних та від'ємних відхиленнях, оскільки квадрат від'ємної величини є додатною величиною; по-друге, при її визначенні підсилюється значеній великих відхилень і зменшується значення малих відхилень. При визначенні рівня ризикованості цінових рішень використовується так званий принцип практичної впевненості, який можна сформувати наступним чином: якщо імовірність деякого випадку незначна, то можна бути впевненим, що за умови однократного виконання дія Л випадок Б не відбудеться.-В ціноутворенні це може бути висновок про можливі відхилення попиту при зміні ціни, відхилення можливих доходів, прибутку.

52. Політика цін та стратегії ціноутворення, взаємовплив та взаємозв’язок.

Політика цін – система стандартних правил визначення цін для типових угод продажу товарів фірми. Під ціновою стратегією ми розуміємо політику цін на довгострокову перспективу, що повинна бути інструментом здійснення стратегічних цілей Кожній меті може відповідати та чи інша стратегія, яка відображає один з аспектів цінової політики: ціновий рівень; цінова дискримінація; еластичність цін; диференціація цін.Кожен з цих напрямів визначається різними факторами внутрішнього і зовнішнього середовища фірми. Однією з основних проблем розробки стратегії ціноутворення є необхідність узгодження не лише зовнішніх інтересів ( продавець-споживач; виробники-конкуренти; продавці-конкуренти), але й внутрішніх. Основне протиріччя в сфері ціноутворення виникає між фінансовими, виробничими і маркетинговими службами. Стратегії асортиментного ціноутворення застосовується у випадку, якщо у фірми набір однотипних товарів (товарна лінія). Стає задача розробки системи цін, яка б забезпечувала отримання максимального прибутку по номенклатурі в цілому з врахуванням взаємовпливу окремих продуктів один на одного. Такий вплив може бути охарактеризований параметром перехресної еластичності.

Більш складним випадком, потребуючим особливого підходу до ціноутворення, є взаємозалежні товари. Загалом, наявність взаємозалежних товарів – несприятливо для фірми, оскільки може привести до ефекту марочного канібалізму (зниження попиту на одну товарну марку при стимулюванні попиту іншої товарної марки тієї ж фірми через погану їх диференціацію). Однак, інколи політика множини марок сприяє інтересам фірми і тоді доцільно застосовувати:

а) стратегію порівняльних цін. Фірма недорогу модель розміщує поряд із більш дорогим варіантом, що реалізує практично таку ж якість. Більш дорога модель слугує для порівняння.

б) стратегію імідж – ціноутворення. Фірма виводить на ринок ідентичний варіант тій, яка вже є на ринку, але під іншою назвою і за більш високою ціною (інша упаковка, елементи дизайну). Висока ціна – вирішальний елемент позиціонування. Тобто різниця між моделями не реальна, а скоріше уявна.

в) стратегія використання побічних марок (використовується для захисту основної марки від цінової конкуренції). Побічна марка більш дешева служить для приваблення чуттєвих до цін споживачів і пропонування альтернативи дистриб’юторам. Взаємодоповнюючі товари. По відношенню до них можуть використовуватись стратегії колективного ціноутворення:

• ціни з “приманною”. Існують товари, експлуатація яких неможлива без доповнюючи: автомобіль і з/частини: відео та касети... Виробники часто на основні товари призначають низькі ціни, а на доповнюючи – високі націнки.

• стратегія примусового зв’язування. Часто використовуються для послуг, які надаються разом із товаром. Включення і ціну комп’ютерів витрат на технічну допомогу, навчання персоналу тощо.

Можливі стратегії ціноутворення, що ґрунтуються на необхідності споживача, можуть бути продемонстровані на прикладі позиціонування “ціна – якість”.

Стратегія „Завищеної ціни”, стратегія „Показного блиску” та стратегія „Пограбування” – є несправедливими з точки зору споживача, однак такі стратегії використовуються і споживачі купують товари за такими цінами.

• співвідношення ціни даної продукції з цінами схожихпродуктів і роль продукції у формуванні стандарту споживання (а) продукція купується для підтримки досягнутого оразу життя; б) продукція купується з метою покращення образу життя).

Отже, оскільки уявлення про справеливість ціни носить суто психологічний характер, то ним можна управляти.