35. .Характеристика внутрішніх факторів, що впливають на ціноутворення.

-Цінність товару;

-Цілі підприємства;

-Витрати;

Цінність товару полягає у його здатності задовольняти одну або декілька потреб покупця.

Цінність пропозиції не дорівнює його вартості.

Цінність товару — суб'єктивно сприймана покупцем корисність. З позицій маркетингу цінність товару трактується як економічна цінність блага для покупця або цінність, що виявляється при обміні, тобто та оцінка бажаності блага, яка в грошовому виразі перевищує ціну цього блага. ( Економічна цінність товару - ціна кращого з доступних покупцю альтернативних товарів! (ціна байдужості) плюс цінність для нього тих властивостей даного товару, які відрізняють його від цієї кращої альтернативи.

Питання розрахунку собівартості товару с досить складним у більшості випадків. Це пов'язано з тим, що досить часто собівартість залежить від майбутніх обсягів продажу, які важко спрогнозувати. Але з точки зору маркетингу витрати є скоріш похідними ціни. Розрахуноксобівартості - це перш за все пошук шляхів — як досягти відповідності витрат вимогам. Якщо це не можливо, то відбувається перегляд гіпотези позиціонування. Необхідно пам'ятати, що собівартість в маркетингу є фактором лімітуючим, а не визначальним при розрахунку цін, вона У залежності від державного впливу та ступеня конкуренції на рику розрізняють ВІЛЬНІ І регульовані ціни.

Регульовані ціни встановлюються або обмежуються відповідними органами управління. Існує три рівні державного регулювання цін:

• жорстке регулювання (встановлення гарантованих цін, зміна яких можлива тільки за рішенням органу, що їх затвердив);

• м'яке регулювання (це встановлення граничних цін або обмеження націнки. Граничні ціни – це обмеження цін зверху, знизу або встановлення коридору.);

• непрямий вплив, який проявляється через закони про рекламу, конкуренцію, антимонопольне законодавство тощо

36. Відмінні риси маркетингового ціноутворення.

Важливе значення ціноутворення як економічного інструменту полягає в тому, що воно безпосередньо впливає на характер отримання прибутку за результатами ринкової активності підприємства. З іншого боку, важливим є те яку концепцію ціноутворення буде покладено в основу бізнесу, на яких принципах і з якою аргументацією будується змістовна частина подібної активності.

Методологія ціноутворення – процес формування рівнів, структури, динаміки цін і початкової ціни з метою забезпечення суспільного відтворення тими темпами й пропорціями, які відповідають вимогам законів розвитку економіки в кожному конкретному періоді. ( Бєлєвцев, с. 34).

Принципи - основне вихідне положення або основні особливості устрою даної системи цін.

Принципова відмінність маркетингового підходу до визначення ціни товару від класичної теорії цін полягає в тому, що ціна не є безпосереднім продуктом раціональної калькуляції, а ґрунтується на пошуку „оптимально” рівноважної ринкової характеристики. Маркетинговий підхід до ціноутворення припускає визначення продавцем такої інтегральної оцінки товару і комплексу сполучених з ним послуг, що дозволила б оголосити ціну, яка влаштовує і продавця і покупця.

Політика цін – система стандартних правил визначення цін для типових угод продажу товарів фірми.

Тактика – вибір конкретних практичних заходів щодо керування ціною на продукцію фірми, які використовуються для вирішення поставлених перед фірмою завдань.

Диференціація цін – система методів адаптації ціни до умов ринку.

Страхування цінового ризику – система способів обліку в ціні непередбачених обставин.

Однією з основних проблем розробки стратегії ціноутворення є необхідність узгодження не лише зовнішніх інтересів ( продавець-споживач; виробники-конкуренти; продавці-конкуренти), але й внутрішніх. Основне протиріччя в сфері ціноутворення виникає між фінансовими, виробничими і маркетинговими службами. Ситуаційно інтереси деяких сторін можуть збігатися або бути діаметрально протилежними. Так, для фінансових служб головною задачею при встановленні цін може бути підвищення прибутковості. А для маркетингових – збільшення ринкової частки. Причому одночасно досягти таких цілей неможливо.

Альтернативою, що погоджує інтереси фінансистів і маркетологів може стати підвищення довгострокової рентабельності.

Всі методи ціноутворення, що вивчаються у маркетингу прийнято класифікувати за двома великими сукупностями: прямі та непрямі методи ціноутворення.