§12. Зайнятість та працевлаштування

Зайнятість вивільнюваних працівників у нашій дер­жаві забезпечується проведенням активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

^м' І Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»,

V і зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задово-

■ ' і ленням особистих і суспільних потреб і така, що приносить

| їм дохід у грошовій чи іншій формі.

На випадок вивільнення через зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату держава передбачає для працівників певні гарантії. Це: надання іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації, де вони працювали; надання роботи на іншому підприємстві, в установі, організації за тією ж професією, спеціальністю, кваліфікацією, а за її відсутності — іншої роботи з урахуванням індивідуальних поба­жань і суспільних потреб; надання можливості навчання нових професій (спеціальностей) з наданням відповідної роботи.

Для працівників, які самі не можуть працевлаштуватися, дер­жава створила систему органів, що сприяють вирішенню цієї проблеми. У порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,

створена державна служба зайнятості, діяльність якої здійсню­ється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політи­ки, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого само­врядування. Державна служба зайнятості може запропонувати працівникові роботу в тій самій чи іншій місцевості за його про­фесією, спеціальністю, кваліфікацією, а в разі її відсутності здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних по­бажань і суспільних потреб. Працівника можуть направити, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступ­ним наданням йому роботи. При цьому для громадян, які втрати­ли роботу й заробіток (трудовий дохід), придатною вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфі­кації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, що його особа мала на попередній роботі, з урахуванням середнього рівня, що склав­ся на підприємствах тієї ж галузі за минулий місяць.

Коли пропонується придатна робота, беруться до уваги трудо­вий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяль­ність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), придатною вважається робота, що потребує по­передньої професійної підготовки, або оплачувана робота (вклю­чно з роботою тимчасового характеру), що не потребує про­фесійної підготовки, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість міся­ців, — робота за спеціальністю, що потребує попередньої пе­репідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання — інша оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю).

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездат­ного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку чи інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до придатної роботи. Статус безробітного дає громадянину право на отримання соціальних гарантій і ком­пенсацій.

Не можуть бути визнані безробітними: громадяни віком до 16 років, окрім тих, які працювали та були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, пере-профілюванням і ліквідацією підприємства, установи та ор­ганізації або скороченням чисельності (штату); громадяни, які

вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної ро­боти, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки; громадяни, які відмовилися від двох пропозицій придатної роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу; громадяни, які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

У разі відсутності придатної роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних виноситься Державною служ­бою зайнятості за їхніми особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як та­ких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться з по­данням паспорта і трудової книжки, а в разі потреби — військового квитка, документа про освіту або документів, що їх заміщають.

Держава створює умови незайнятим громадянам у понов­ленні їхньої трудової діяльності та забезпечує їм такі види ком­пенсацій: надання особливих гарантій працівникам, вивільненим з підприємств, установ, організацій; виплата матеріальної допо­моги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; виплата в установленому порядку до­помоги з безробіття, матеріальної допомоги з безробіття; надання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянинові та членам його сім'ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

Законодавством України також установлено особливі гарантії працівникам, які втратили роботу внаслідок змін в організації ви­робництва і праці. Зокрема, за ними зберігається середня за­робітна платня на період працевлаштування, але не більше ніж на три місяці від дня звільнення з урахуванням виплати вихідної до­помоги.