§ 15. Загальна характеристика окремих видів цивільно-правових договорів

Серед зобов'язань, що складають особливу частину зобов'язального права, основне місце належить договірним зо­бов'язанням. Цивільне законодавство України регулює велику кількість цивільно-правових договорів, серед яких слід відмітити купівлю-продаж, міну, найм (оренду), найм жилого приміщення, позичку, дарування тощо.

■IV .її ^г.ш..'* :■■■■>■■

Договір купівлі-продажу _{ч г}} ~_іЬ^ _}_

Договір'купівлі-продажу є одним з най пощи§ендо$д. дого­ворів, що укладаються як фізичними, так і іщ^щ^цщн осо­бами. - - . ^"йн'^ї.^.і :>•

І Договір купівлі-продажу— це угода, за якою продавець пе­редає або зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Двосторонній характер купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав і обов'язків. Зокрема, укла­даючи цей договір, продавець приймає на себе обов'язок переда­ти покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі.

Згідно з цивільним законодавством сторонами в договорі ку­півлі-продажу виступають продавець і покупець. Суттєвими умо­вами цього договору є умови про предмет і ціну. До тих пір, поки сторони не дійдуть згоди щодо цих умов, договір не може вважа­тися укладеним, незважаючи на погодження інших умов (строку, місця, способу виконання тощо). Інші умови також можуть набу­ти значення суттєвих, якщо щодо них за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути: товар, який є у продавця на момент укладення договору або який буде створено (придбано, набуто) продавцем у майбутньому; майнові права (наприклад, зазначені у цінних паперах); право вимоги, якщо вона не має особистого характеру. До договору купівлі-

продажу права вимоги застосовуються правила про уступку ви-_моги, якщо інше не встановлено договором або законом.

У той же час предметом цього договору не можуть бути ав­торські права.

Ціна як одна із суттєвих умов визначається угодою сторін, яка, в свою чергу, зумовлена попитом і наявністю товару на ринку.

Відповідно до цивільного законодавства форма договору купівлі-продажу визначається характером і вартістю товару, а також часом виконання договору. Договори, які виконуються в момент їх укладення, можуть бути також укладені в усній фо­рмі. Якщо договір виконуватиметься після його укладення, то він має бути укладений у письмовій формі. Окремі договори потребують не тільки письмової форми, а й нотаріального по­свідчення та державної реєстрації. Це такі види договорів, як договори купівлі-продажу земельних ділянок, цілісних (єди­них) майнових комплексів, жилих будинків (квартир) та іншо­го нерухомого майна.

При укладенні договору продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на річ, що продається (право наймача, право застави, довічного користування тощо). Невико­нання цього правила дає покупцеві право вимагати зменшення ціни або розірвання договору І відшкодування збитків.

У разі, коли право власності (право оперативного управління) переходить до покупця раніше передачі речі, продавець зо­бов'язаний до передачі зберігати річ, не допускаючи погіршення її якості.

Якщо продавець на порушення договору не передає покупцеві продану річ, покупець вправі вимагати передачі йому проданої речі і відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, зі свого боку, відмовитись від виконання договору і вимага­ти відшкодування збитків.

При порушенні умов договору покут\ем, настають такі нас­лідки: у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чу­жими коштами; якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору.

Якість проданої речі повинна відповідати умовам договору, а У разі відсутності вказівок у договорі — вимогам придатності для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується, особ­ливо тоді, коли покупець при укладенні договору вказав конкре­тну мету придбання товару.

Якщо ж продаж товару відбувається за зразком і (або) за опи­сом, продавець повинен передати покупцеві товар, який відпові­дає зразку та (або) опису.

Вимоги щодо якості товару можуть встановлюватись зако­ном. У такому разі, продавець зобов'язаний передати покупце­ві товар, який відповідає цим вимогам. Більше того, законода­вець передбачив, що за домовленістю між продавцем і покуп­цем може встановлюватись обов'язок продавця передати товар підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими зако­ном. Покупець, якому продано річ неналежної якості, якщо її недоліки не були застережені продавцем, вправі за своїм вибо­ром незалежно від можливості використання товару за його призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: про­порційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (ви­явлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: від­мовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за то­вар грошової суми чи вимагати заміни товару. Такі вимоги можуть бути заявлені як до продавця товару, так і до його ви­робника.

Вищезгадані вимоги у зв'язку з недоліками товару можуть бу­ти заявлені покупцем у встановлені законом строки. Так, якщо на товар не встановлено гарантійний строк або строк придатності, такі вимоги можуть бути пред'явлені покупцем за умови, що не­доліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна — в межах трьох років від дня передачі товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлено більший строк. Якщо встановити день передачі не­рухомого майна неможливо або якщо покупець володів нерухо­мим майном до укладення договору, зазначені строки обчислю­ються від дня укладення договору.

Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання то­вару в місці його призначення.

Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, на який встановлено строк придатності, якщо вони вияв­лені протягом строку придатності товару.

Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гаран­тійного строку або строку придатності, продавець несе відпові­дальність, якщо покупець доведе, що недоліки виникли до пере­дачі йому товару або є наслідком обставин, які існували до цього моменту.

Позов з приводу недоліків проданої речі може бути пред'яв­лений протягом одного року, починаючи від дня виявлення недо­ліків, за умови, що згадані недоліки були виявлені у межах зазна­чених строків, встановлених законодавством для їх виявлення і пред'явлення відповідних вимог, а на товари, щодо яких встанов­лено гарантійний строк (строк придатності), — якщо недоліки виявлено у межах гарантійного строку (строку придатності).

Договір міни Ь■: V ^ч *

Відповідно до цивільного законодавства за договором міни між сторонами провадиться обмін одного товару на інший. При цьому кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продав­цем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує взамін. Договір міни ще називають бартером.

Договір міни спрямований на невідворотне відчуження кож­ною із сторін належного їй майна, в результаті чого у сторони, яка за договором міни набуває майно, відповідно виникає право власності на нього. Цей договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім.

Інколи обмінювані товари мають різну вартість. У такому разі договором може бути встановлена доплата за товар більшої вар­тості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін, що виступають як покупці за договором міни, одночасно після виконання зобов'язань щодо передачі майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законодавством передбачено також, що договором міни може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

До договору міни застосовуються відповідно правила про до­говори купівлі-продажу, поставки, контрактації або про інші до­говори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не су­перечить суті зобов'язання.

■ !• з. 4/ Договір найму (оренда)

За договором майнового найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користу­вання за плату. Зазначений договір є консенсуальним, оплатним і двостороннім. Особливістю договору майнового найму є те, що на його підставі майно переходить до- наймача у користування, повне господарське відання чи оперативне управління, а не у власність.

Сторонами у договорі є наймодавець — особа, яка передає майно у користування, і наймач, тобто особа, яка набуває право користування річчю. В даному випадку сторонами у цій угоді можуть бути фізичні та юридичні особи. Право передачі майна у найм має власник майна або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладен­ня такого договору.

Предметом договору найму може бути індивідуально визна­чені майно або річ, які зберігають свій первісний вигляд при не­одноразовому використанні (неспоживна річ), а також майнові права.

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Договір найму укладається на строк, визначений договором. Якщо в договорі строк найму не встановлено, вважається що він укладений на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитись від договору у будь-який час, попереди­вши про це у письмовій формі іншу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна — за три місяці. Договором або за­коном може бути встановлений інший строк для попередження про припинення договору найму, укладеного на невизначений строк.

Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) стро­ки договору найму окремого майна. У такому разі договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, є укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Якщо до спливу встановленого законом максимального стро­ку найму жодна із сторін не відмовилась від договору, укладено­го на невизначений строк, він припиняється зі спливом максима­льного строку договору.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закін­чення строку договору, то за відсутності заперечень наймодавця

протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За договором майнового найму наймодавець зобов'язаний на­дати наймачеві майно у стані, що відповідає умовам договору І призначенню майна. Наймодавець не відповідає за недоліки май­на, які були ним застережені при укладенні договору.

Коли наймодавець не надає у користування наймачеві зданого в найм майна, наймач вправі витребувати від нього це майно і вимагати відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або зі свого боку відмовитись від договору і стягнути збитки, за­вдані його невиконанням.

Наймодавець зобов'язаний провадити за свій рахунок капітальний ремонт зданого в найм майна, якщо інше не передбачено законом або договором. Невиконання цього обов'язку наймодавцем дає наймачеві право або зробити капітальний ремонт, передбачений договором чи викликається невідкладною необхідністю, і стягнути з наймодавця вартість ремонту чи зарахувати її в рахунок орендної плати; або розі­рвати договір і стягнути збитки, завдані його невиконанням.

За договором майнового найму наймач зобов'язаний своєчас­но вносити плату за користування майном; користуватися май­ном відповідно до договору і призначення майна; підтримувати найняте майно у справному стані; провадити за свій рахунок по­точний ремонт, якщо інше не встановлено законом або догово­ром; при припиненні договору найму повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зно­су, або у стані, обумовленому договором.

Здавання наймачем найнятого майна в піднайм дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором.

При переході права власності на здане в найм майно від най­модавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для но­вого власника. Договір найму зберігає чинність і при переході майна від однієї юридичної особи (наймодавця) до іншої.

Договір найму припиняється у разі смерті наймача — фізичної особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Дого­вір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Наймодавець вправі відмовитись від договору найму і вимага­ти повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користу­вання нею протягом трьох місяців підряд. У такому випадку до­говір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Сторони за договором майнового найму можуть вимагати до­строкового розірвання договору. Так, наймодавець має право ви­магати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без до­зволу наймодавця передав майно у користування іншій особі; на­ймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов"язок проведення капітального ремонту був по­кладений на наймача.

Договір може бути розірваним також на вимогу наймача у ра­зі, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов"язку щодо проведення капітального ре­монту речі.

У разі припинення договору наймач зобов'язаний негайно по­вернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумов­лено в договорі. Якщо наймач не виконує вказаного обов'язку, наймодавець, має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення.

Заінтересована сторона може пред'явити в суді, господарсь­кому або третейському суді вимогу про дострокове розірвання договору найму протягом одного року.

Різновидами договору найму є договори прокату, найм земе­льної ділянки, будівлі або іншої капітальної споруди, оренда транспортних засобів, лізинг та ін.

Договір найму жилого приміщення

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до дого­вору найму жилого приміщення, який укладається між наймо-давцем — державною житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності —- відповідним підприємством, установою, організацією) І наймачем — громадянином, на ім'я якого видано ордер. Підстави, умови та порядок укладення та припинення до­говору найму житла, що є об'єктом права державної або комуна­льної власності, встановлюються спеціальним законом.

Договір найму жилого приміщення в будинках, що належать громадянам на праві особистої власності, укладається наймачем з власником будинку.

За договором найму житла одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому за плату на певний

строк.

Законом можуть бути встановлені осооливості найму житла. Як вказувалось вище, сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.

Предметом договору найму житла може бути помешкання: окрема квартира або її частина, жилий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у

ньому.

Неізольоване помешкання (кімната, з'єднана з іншою кімна­тою спільним входом, а також частина кімнати) може передава­тись у найм за короткостроковим договором (тобто на строк, що не перевищує одного року) в одноквартирному жилому будинку або у квартирі багатоквартирного жилого будинку, власниками яких є фізичні особи.

Договір найму житла укладається у письмовій формі.

При зміні власника житла, переданого у найм, до нового влас­ника переходять права та обов'язки наймодавця.

Наймач зобов'язаний використовувати житло тільки для про-живанйя, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач немає права провадити перевлашту­вання та реконструкцію житла без згоди наймодавця.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Якщо договором не встановлено Інше, наймач зобов'язаний самостійно вносити комунальні платежі.

У договорі найму житла мають бути вказані особи, які прожи­ватимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних із най­мачем прав та обов'язків щодо користування житлом. При цьому наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним.

Договір найму житла укладається на строк, що не перевищує п'яти років. Якщо у договорі строк не встановлений, договір є укладеним на п'ять років. Договір найму житла, укладений на строк до одного року, вважається короткостроковим і має деякі особливості, наприклад його наймач не має переважного права на укладення договору найму житла на новий строк.

Законом передбачені умови розірвання договору житлового найму. Так, наймач житла має право за згодою інших осіб, що по-

стійно проживають з ним, у будь-який час відмовитись від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці.

Якщо наймач звільнив помешкання негайно, наймодавець має право вимагати від нього сплатити плату за користування жит­лом за три місяці, якщо він доведе, що не міг укласти договір найму на тих же умовах з іншою особою.

Договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: невнесення наймачем плати за жит­ло за шість місяців, якщо договором не встановлений триваліший строк, а при короткостроковому наймі — понад два рази; руйну­вання або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він несе відповідальність.

За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не бі­льше одного року для усунення порушень, що стали підставою для розірвання договору найму житла. Якщо протягом визначе­ного судом строку наймач не усуне допущених порушень, суд за повторним позовом наймодавця ухвалює рішення про розірвання договору найму житла. На прохання наймача суд у рішенні про розірвання договору може відстрочити виконання рішення не бі­льше ніж на один рік.

Короткостроковий договір найму кімнати або частини кімнати, конкретний строк якого не встановлено, може бути розірваний на вимогу наймодавця до спливу встановленого законом строку в один рік у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та осіб, що постійно проживають з ним.

Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання до­говору не пізніше ніж за два місяці, якщо строк договору, що за­лишився, перевищує два місяці.

Договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу будь-якої із сторін: 1) якщо житло стає непридатним для по­стійного проживання; 2) в інших випадках, установлених законом.

Якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він несе відпо­відальність, використовують житло не за призначенням або ж си­стематично порушують права та інтереси сусідів, наймодавець може попередити наймача про необхідність усунення порушення.

Якщо наймач або інші особи, за дії яких він несе відповідаль­ність, після попередження продовжують використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів, наймо­давець має право вимагати розірвання договору найму житла.

У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, що проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

Договір позички

За договором позички одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управ­ління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичаль­ник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Договір позички вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Договір позички має бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у 10 разів перевищує встановлений зако­ном розмір неоподатковуваного мінімуму доходу громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми.

На підтвердження договору позички та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передачу йому позикодавцем визначеної грошової су­ми або визначеної кількості речей.

Якщо інше не встановлено договором або законом, позикода­вець має право на одержання від позичальника процентів на суму позики у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо у договорі немає умови про розмір процентів, їх розмір визнача­ється обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефі­нансування), встановленою Національним банком України.

У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомі­сяця до дня повернення суми позички.

Договір позички передбачається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходу гро­мадян і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визна­чені родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві одержа­ний предмет позички у строк та в порядку, встановленому дого­вором.

Якщо строк повернення договором не встановлений або визначений моментом вимоги, сума позички має бути повер­нена позичальником протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не передбачено дого­вором. Предмет безпроцентної позички може бути повернений позичальником достроково, якщо інше не встановлено дого­вором.

Сума позички, наданої під проценти, може бути повернена до­строково за згодою позикодавця або якщо це встановлено дого­вором.

Предмет позички вважається повернутим у момент її передачі позикодавцеві або зарахування суми грошей, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник не повернув своєчасно суму позички, він зобов'язаний сплатити додатково проценти від дня, коли вона мала бути повернута, до дня її повернення позикодавцеві, неза­лежно від сплати вищевказаних процентів. Якщо договором встановлено обов'язок повернути позичку частинами (з розстро­ченням), то в разі прострочення повернення чергової частини по­зики, позикодавець має право зажадати дострокового повернення всієї суми позички, що залишилася, разом з належними процен­тами.

Позичальник має право оскаржити договір позички на тій під­ставі, що гроші або речі насправді не були одержані ним від по­зикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі.

У тих випадках, коли договір позички має бути укладений письмово, свідчення свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або бу­ли одержані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі, не до­пускаються. Це правило не застосовується до випадків, коли до­говір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або че­рез збіг тяжких обставин.

Договір дарування - і ч

За договором дарування одна сторона передає або зо­бов'язується передати у майбутньому іншій стороні безоплатно майно у власність. Цей договір направлений на безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності в обдарованої особи.

Предметом договору дарування може бути будь-яке майно, не вилучене з товарообігу і яке може перебувати у власності особи, якій воно дарується: рухомі речі, в тому числі гроші та цінні па­пери; нерухомі речі, а також майнові права, якими дарівник во­лодіє на момент укладення договору або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Договір дарування є безоплатним та двостороннім. Він не може встановлювати обов'язок обдарованого вчинити на ко­ристь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру. Однак договором може бути встановлений обов'я­зок обдарованого вчинити певну дію майнового змісту на ко­ристь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселен­ня тощо).

Він вважається укладеним з моменту прийняття майна обда­рованим, тобто вчинення останнім дій, які свідчать про волеви­явлення обдарованого отримати дарунок у власність. Прикладом прийняття дарунку може бути прийняття обдарованим докумен­тів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо).

Договір дарування предметів особистого користування та по­бутового призначення може бути укладено усно, нерухомих ре­чей та валютних цінностей на суму, яка перевищує 50-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян — в письмовій формі з нотаріальним посвідченням, а майнових прав і речей,Чцо мають особливу цінність — у письмовій формі. Пись­мова форма договору вимагається також у випадку укладення до­говору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому. Недодержання форми договору робить його нікчемним.

Сторонами в договорі дарування можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.

Дарування громадянами майна державним та іншим організа­ціям може бути обумовлено використанням цього майна для пев­ної суспільно корисної мети.

Законодавством України передбачені умови розірвання дого­вору дарування. Так, вказаний договір може бути розірваним з ініціативи дарувальника у таких випадках: у разі порушення об­дарованим обов'язку на користь третьої особи; якщо обдарова­ний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарі-вника по договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна або відносно його батьків, дружини (чо­ловіка) чи дітей; якщо обдарований створює загрозу безповорот­ної втрати дарунку, що має для дарувальника велику немайнову Цінність; якщо внаслідок недбалого ставлення обдарованого до

речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Якщо обдарований вчинив умисне вбивство дарувальника вимагати розірвання договору дарування мають право його спад­коємці.

У разі розірвання договору дарування обдарований зо­бов'язаний повернути дарунок у натурі, а якщо таке повернення неможливе — відшкодувати його вартість.

До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.