Глава XIV

ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 1. Поняття кримінального права, його принципи, джерела та система

За останні кілька років злочинність в Україні стала явищем загальнонаціонального значення. Якщо раніше боротьба зі злочинністю розглядалась як важлива, проте все таки обмежена функціями правоохоронних органів, то зараз вона на фоні не до­сить послідовних і виважених економічних реформ виходить на одне з перших місць серед проблем, що дуже непокоять суспільст­во. І це не дивно, оскільки тимчасова криміногенна ситуація в Україні являє собою нове якісне явище як за чисельністю злочин­них проявів, так І за ступенем рушійного впливу на життєздатність суспільства, функціонування і безпеку держави, права та свободи її громадян. Необхідно досягти припинення росту злочинності, а потім і помітного її скорочення. Задля цих цілей вживаються полі­тичні, економічні, організаційні, законодавчі та інші заходи.

Юридичною базою боротьби зі злочинністю є кримінальне¹ законодавство. Для того щоб це законодавство було досить ефек­тивним, потрібне його правильне використання. А для цього його необхідно ґрунтовно вивчати з метою кращого знання та застосу­вання у практичній діяльності.

Починаючи вивчення цієї теми, необхідно мати на увазі, що поняття «кримінальне право» вживається в двох значеннях: 1) як галузь права і 2) як наука кримінального права, тобто як теорія кримінального права, навчальна дисципліна.

Якщо розглядати кримінальне право з погляду галузі права, то воно: а) являє собою систему юридичних норм, що визначають

підстави і принципи кримінальної відповідальності, встановлю­ють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покаран­ня необхідно застосувати до осіб, що їх вчинили; б) ці норми (правила поведінки) встановлюються тільки єдиним органом за­конодавчої влади — Верховною Радою України. Жоден інший орган або посадова особа (навіть Президент) не можуть вста­новлювати норми кримінального права. Саме цією ознакою кримінальне право відрізняється від інших галузей права (на­приклад, норми цивільного права можуть встановлюватися урядом, а норми адміністративного права — навіть місцевими органами влади).

Таким чином, кримінальне право як галузь права — це сис­тема юридичних норм, встановлених вищим органом законо­давчої влади, що визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, котрі встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання можуть бути застосовані [ до осіб, що їх вчинили.

Звідси випливає, що предметом кримінального права є зло­чин і покарання.

До основних завдань кримінального права належать: 1) правове забезпечення охорони певних суспільних відносин і соціальних благ; 2) запобігання злочинам. У ч. 1 ст. 1 Кримінального Кодексу (далі — КК) конкретизовано: «Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод люди­ни І громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру та безпеки людства, а також запобі­гання злочинам». Проте не можна думати, що всі без винятку норми кримінального права є тільки охоронними та попереджувальними. Є серед них і норми регулятивні (наприклад, про звільнення від кримінальної відповідальності), а також заохочувальні (норма про необхідну оборону, що виключає відповідальність при правильному захисті від злочинного посягання). Усі ці завдання кримінальне право безсумнівно повинно здійснювати відповідно до встановле­них кримінальним законодавством принципів.

Як правило, принципи кримінального права класифікують­ся на: а) загальноправові, властиві всім галузям права; б) спе­ціальні (галузеві), властиві тільки кримінальному праву.

До загальноправових прині{ипів належать: верховенство права, законність, гуманізм, рівність громадян перед законом, справедли­вість і т. п.

Серед спега'альних принципів необхідно насамперед виокреми­ти такі: особистий характер відповідальності, відповідальність тільки за наявності вини (цей постулат закріплений у ст. 62 Кон­ституції України), принцип невідворотності кримінальної відпо­відальності, принцип економії кримінальної репресії та ін.

Джерела кримінального права — це система внутрішніх на­ціональних кримінальних законів і міжнародних правових актів, що містять норми кримінального права.

Джерелом, що містить норми прямої дії, є Конституція Украї­ни. Всі кримінально-правові норми повинні їй відповідати. Якщо ж кримінально-правова норма суперечить Конституції, то вона не має юридичної сили. Відповідно до ст. 8 Конституції України в такому випадку норма Конституції повинна застосовуватися як норма пря­мої дії. Застосовується конституційна норма і тоді, коли яке-небудь положення, не врегульоване кримінальним законом, але передбаче­но Конституцією України.

Основним національним джерелом кримінального законодавства є Кримінальний кодекс України, який прийнятий 05.04.01 і на­брав чинності з 01.09.01. Він являє собою систематизований зако­нодавчий акт, що складається із Загальної та Особливої частин.

У Загальній частині визначені всі базові інститути і поняття, що за­стосовуються до всіх приписів Особливої частини Кодексу. Ці норми визначають: цілі Кримінального кодексу; поняття злочину; форми ви­ни, стадії вчинення злочину; види покарань; погашення і зняття суди­мості і т. п. В Особливій частині визначається кримінальна відповіда­льність за окремі конкретні злочини. Норми Загальної частини можуть бути зрозумілі лише на базі Особливої частини. Загальна й Особлива частини — це дві тісно пов'язані, взаємообумовлені і взаємодіючі під­системи. До речі, вперше розподіл норм кримінального права на Зага­льну й Особливу частини було проведено в КК Франції в 1791 р.

З прийняттям Закону України «Про дію міжнародних догово­рів на території України» від 10.12.91 статусу джерел криміналь­ного права набули укладені та ратифіковані Україною міжнарод­ні договори. Вони застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

!| Кримінальне право як наука — це система наукових ідей, | теорій, поглядів, понять, пов'язаних з кримінальним правом як галуззю права. Це фундаментальна юридична, а не прикладна наука.

Предмет цієї науки містить: а) саме кримінальне законодавство; б) практику застосування кримінального законодавства; в) розробку

теоретичних положень з метою вдосконалення кримінального зако­нодавства; г) вивчення історії кримінального права; ґ) вивчення та аналіз кримінального права іноземних держав та інші питання.