§ 11. Строки є цивільному праві. Позовна давність

І Строк у цивільному праві — це певний період, зі спливом '^п- і якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк і термін можуть бути регламентовані актами цивільного законодавства, правочи-ном або рішенням суду. При цьому строк визначається роками, місяцями,-тижнями, днями або годинами, а термін — календар­ною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Для належного і своєчасного виконання юридичного обов'яз­ку цивільне право передбачає такі засоби його забезпечення: не-

устойку, заставу, поруку, завдаток, притримання та гарантію. До­говором або законом можуть бути встановлені інші види забез­печення виконання зобов'язання.

Одним з видів строків у цивільному праві є позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з ви­могою про захист свого цивільного права або інтересу.

Розрізняють загальну та спеціальну позовну давність.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три

роки.

Спеціальна позовна давність, тобто скорочена або триваліша порівняно із загальною позовною давністю, застосовується для окремих видів вимог, а саме: стягнення неустойки (штрафу, пе­ні); спростування розміщених у засобах масової інформації відо­мостей, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, який об­числюється від дня розміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про ці відомості; у зв'язку з недоліками проданого то­вару; скасування договору дарування; у зв'язку з перевезенням вантажу; оскарження дій виконавця заповіту. Крім того, позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання не­дійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, обману, а позовна давність у десять років — до вимог про застосування на­слідків нікчемного правочину.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін у формі відповідного письмового догово­ру. В той же час вона не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа до­відалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка порушила право.

За окремими зобов'язаннями перебіг позовної давності вста­новлюється таким чином: І) за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; 2) за зобов'язаннями, строк виконан­ня яких не визначено або визначено моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від моменту, коли у кредитора ви­никає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Як­що боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом зазна­ченого строку; 3) за вимогами про визнання недійсним правочи-^НУ, вчиненого під впливом насильства, починається від дня при­пинення насильства; 4) за вимогами про застосування наслідків

нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання; 5) у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої фізичної особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття; 6) за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від моменту виконання основного зобов'язання.

Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної дав­ності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У той же час позовна давність не поширюється; 1) на вимогу, ідо випливає з порушення особистих немайнових прав, крім ви­падків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банків­ської (кредитної) установи про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю фізичної особи; 4) на вимоги власників або іншої особи про визнання не­законним акта органу державної влади або органу влади Автоно­мної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, якими порушено їх право власності або інші речові права; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про виплату страхової суми, страхового відшкодування; 6) в інших випадках, визначених чинним законодавством.

Зі спливом позовної давності щодо основної вимоги вважаєть­ся, що позовна давність спливла і щодо додаткової вимоги (стяг­нення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).