1/2 Волоки).

Селянський наділ вважався спадковим, його можна було ділити,

але не збільшувати. Купівля-продаж землі заборонялася. У великокня-

зівських маєтках дозволялося переселення селян, але без будь-яких прав

на землю. Основою господарства став фільварок, під який відводили-

ся кращі землі, об’єднані в одну велику площу. Селянам діставалися

окраїнні та гірші землі. І хоча площа фільваркових земель була мен-

шою, ніж селянських, забезпеченість селян землею погіршилась. Зме-

ншувалася площа земель громадського користування (пасовища і луки),

селяни фактично позбавлялися права користуватися лісами. Волочна

поміра зруйнувала також громадські порядки. Дворище було замінено

“димом” – селянським господарством з індивідуальною відповідальні-

стю за примуси. Селянська влада за німецько-польським зразком по-

ділялася на війтів і лавників. Війт призначався на 100 і більше селян з

метою контролю селянських примусів і отримував дві волоки землі.

Лавники допомогали війтові і не звільнялися від примусів. “Устава на

волоки” юридично закріпила належність селян феодалам [13-14]. Воло-

чна поміра 1557 p., під час якої перевірялися права на шляхетство,

сприяла оформленню шляхетського стану. Вона в основному була

польського походження або спольщена. Зростанню шляхетського

землеволодіння, так само, як і магнатського, сприяли великокняжі й

королівські дарування, придбання і продаж маєтків, насильне захоп-

лення селянських земель.

Посилилася феодальна залежність селян. Найінтенсивніше ці

процеси відбувалися в Галичині, на Волині, Поділлі, північно-західних

районах Київщини. У Наддніпрянській та Задніпрянській Україні, де

панувала народна колонізація, селяни були відносно вільними, жили в

слободах, їх залежність від феодала виявлялася у сплаті йому натура-

льної і грошової рент. На цих землях формувалося козацьке землево-

лодіння як зародок землеволодіння фермерського типу. Наступ феодалів

на права селян, прагнення покріпачити все населення України зумовили

зростання чисельності козацтва і посилення національно-визвольної

боротьби українського народу, найвищою точкою якої стала Визволь-

на війна середини XVII ст.

30 Загальна характер. Класичної політ економ.

Розвиток капіталістичних відносин спричинив занепад меркантилізму.

Інереси буржуазії переміщуються із сфери обігу в сферу виробництва. За

цих умов рекомендації меркантилістів не вирішували економічних проблем

буржуазії. Промислова буржуазія вимагала обгрунтування капіталістичного

виробництва, розробки нових категорій, таких, як заробітна плата,

прибуток, рента. Відбувається бурхливий розвиток промисловості. Великих

успіхів було досягнуто у розвитку фізики, математики, механіки,

філософії та інших науках, внаслідок чого було покладено початок

формуванню політичної економії як науки. За цих умов і виникла класична

політична економія.

Основні ознаки екон. школи: 1)ідея прир. порядку згідно, де все у світі

підпорядков. законам в природі. 2)це концепція екон-ї людини, якою рухає

єдине прагнення – особиста вигода та егоїзм. 3)це ідеологія ек-го

лібералізму(дословно “лібер” дозволяє робити все, відповідно до якого

держава не повинна втручатися у в-во). 4)радикальні зміни методології

дослідження екон-ї науки від поверхневості та описовості меркантилізму

до методів наук-ї абстракції аналізу та синтезу, індукції та дедукції.