5.2. Структура магістерської роботи

Варто дотримуватися чіткої структури роботи, уважно ставитися до заголовків частин, прагнути, щоб вони якнайкраще відбивали зміст. Магістерська робота має таку структуру:

Титульна сторінка (Додаток Г)

План (заголовок подається словом Зміст. Додаток Г)

Вступ (передбачає обґрунтування актуальності проблеми, констатування того, що досліджено, розроблено в науці з теми, визначення об’єкта, предмета, методів дослідження, мети, завдань, гіпотези, зв’язку дослідження з науковою темою кафедри, повідомлення про апробацію, структуру роботи).

Основна частина (складається з двох-трьох розділів, підрозділів, в одному з яких представлено методичні розробки).

Розділ 1 …

1.1.; 1.2.; 1.3.

Висновки з розділу 1

Розділ 2 …

2.1.; 2.2.; 2.3.

Висновки з розділу 2

Загальні висновки

Список використаної літератури (бібліографія подається за алфавітним порядком). У списку літератури варто подати не менше 70 джерел. Бажаним є використання джерел іноземними мовами.

Додатки (за потреби) До них належать програми, таблиці, схеми, графіки, методичні матеріали.

Магістерська робота може містити перелік умовних скорочень (подається перед вступом), список скорочень використаних джерел (подається після висновків перед списком літератури).

3. Співпраця магістранта з науковим керівником

Ефективність роботи над магістерським дослідженням залежить від налагодженої співпраці магістранта з науковим керівником.

Завдання наукового керівника:

• допомогти магістрантові спланувати дослідницьку діяльність: обрати тему, яка була б цікавою для магістранта, відповідала напряму дослідницької роботи кафедри, й була актуальною; скласти графік роботи над дослідженням, дібрати список літератури;

• допомогти магістрантові виробити власну позицію щодо досліджуваної проблеми;

• контролювати навчально-дослідницьку діяльність магістрантів, аналізувати позитивне й негативне в ній;

• розробити критерії оцінювання магістерської роботи з урахуванням наукової своєрідності;

• допомогти магістрантові підготуватися до захисту роботи;

• написати відгук про роботу, оцінивши її.

Під час написання магістерської роботи випускники мають оволодіти системою навчально-дослідницьких умінь і навичок та особистісних якостей, які слід сформувати й постійно удосконалювати.

Навчально-дослідницькі уміння й навички магістрантів та особистісні якості

Навчально-дослідницькі уміння й навички:

• мотивувати навчально-дослідницьку діяльність, планувати власну роботу й дослідження, сприймати й аналізувати думки та наукові погляди різних науковців, систематизувати, узагальнювати досягнення вчених, установлювати зв’язки між явищами в межах конкретної науково-методичної проблеми, акумулювати передовий науковий, педагогічний досвід; визначати мету й завдання дослідження, зіставляти альтернативні наукові погляди, дидактичні функції мовного матеріалу, відбирати мовний матеріал з урахуванням його дидактичного потенціалу;

• дотримуватися вимог культури мовлення, виховувати в собі професійне ставлення до нормативності мовлення;

• дотримуватися наукової етики (насамперед під час використання чужих думок), коректно висловлювати незгоду з певними науковими положеннями, обов’язково аргументуючи власні думки;

• добирати переконливі докази, висвітлюючи власну позицію, використовувати вербальні засоби (і невербальні під час виступу), спрямовані на переконання адресата, адекватно сприймати думки можливих опонентів, відстоювати власну позицію з урахуванням слушних пропозицій або зауважень, виробляти власну стратегію й тактику спілкування під час наукової дискусії, налагоджувати й підтримувати контакт з іншими дослідниками;

• ефективно використовувати невербальні засоби, властивості голосу, що допомагають сприймати думки під час виступу та інших видів спілкування, створювати елементи новизни;

• виявляти окремі риси індивідуального наукового й педагогічного стилю спілкування в писемній формі, структурувати текст за розділами, поділяти на абзаци з метою якнайкращого зорового сприйняття читачем.

Особистісні якості:

• культура мислення (самостійність, самокритичність, глибина, гнучкість, оперативність, відкритість мислення, ерудиція тощо);

• культура мовлення (правильність, виразність, ясність, точність, стислість, доцільність тощо);

• культура поведінки (ввічливість, тактовність, толерантність, коректність, розкутість);

• культура спілкування (повага до співрозмовника через вивчення його інтересів, вплив на читача або слухача, залучення однодумців, відповідальність за своє слово);

• культура виконавської майстерності (виразність та доцільність жестів, міміки, правильність дикції та інтонації);

• культура писемного викладу (наукова етика в оформленні посилань, урахування особливостей сприймання писемного тексту) [3, с.7-9].