? Питання для самоконтролю

1. Що ви знаєте про поняття стилю? Охарактеризуйте функціональні стилі сучасної української мови, їх особливості.

2. Види та особливості усного ділового мовлення.

3.Чим відрізняється усне ділове мовлення від писемного?

4. Що таке документ?

5. Які основні вимоги висуваються до структури тексту документа? Чому?

Література до теми

(1-10)

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

ПРОФЕСІЙНА КОМУНІКАЦІЯ

Тема 4. Спілкування як інструмент професійної діяльності

Мета: розглянути види, типи і форми спілкування; засвоїти основні закони спілкування; виробити навички правильного спілкування для майбутньої фахової діяльності.

План

1. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування. Невербальні компоненти спілкування.

2. Тендерні аспекти спілкування.

3. Поняття ділового спілкування.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

1. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування. Невербальні компоненти спілкування

Вербальна комунікація може бути спрямована на окрему людину, певну групу (чи навіть не мати конкретного адресата), але в будь-якому разі вона має діалоговий характер і являє собою постійні комунікативні акти.

У процесі спілкування мовлення виконує також інформативну функцію. Виділяють інформацію інструментальну, що стосується безпосередньо засобів розв'язання певного завдання, та експресивну, що торкається оцінок, самооцінок, емоційних зв'язків між членами групи (тобто цей вид інформації має соціально-емоційний характер).

Мовлення є засобом емоційного впливу, який стимулює або гальмує дію певного члена групи. Емоційно-позитивний вплив (заохочення) та емоційно-негативний вплив (покарання) регулюють спільні дії партнерів. Це сприяє кращому розумінню ситуативних цілей, що поліпшує ефективність групової діяльності. Без застосування комунікативних категорій «схвалення» та «несхвалення» неможлива ніяка координація спільної діяльності.

Декілька порад майбутнім фахівцям при спілкуванні.

Коли ви перебуваєте в оточенні малознайомих людей, пам'ятайте:

1. Вітайтеся й усміхайтеся першими.

1. Виявляйте дружнє ставлення до людей, не чекайте, коли вони виявлять до вас свої симпатії.

2. Дотримуйтесь правил спілкування.

3. Цікавтесь людьми, які вас оточують, їхніми радощами й турботами.

5. Вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: даруйте, перепрошую, дякую, будь ласка, не ображайтеся, чи не змогли б Ви, на жаль та ін.

6. У товаристві не намагайтеся переговорити всіх, дайте можливість висловитися іншим.

7. Будьте тактовні: спочатку подумайте, чи нікого не образить те, що ви хочете сказати, а потім уже говоріть.

Уміння слухати

1. Коли Ви когось слухаєте, намагайтеся чути його, а не себе.

2. Зосередьте увагу на тому, що говорить Ваш співрозмовник:

• слідкуйте за словами і за інтонацією;

• спостерігайте за виразом обличчя, очей;

• реагуйте на думки, ідеї, а не на особу;

• контролюйте свої емоції, вони заважають розуміти;

• не висловлюйте оцінних суджень.

3. Відгукуйтесь: якщо Ви розумієте, про що йдеться, підтвердіть це, а якщо ні – попросіть роз’яснити.

4. Звертайте увагу на настрій співрозмовника, на зміст сказаного ним.

Уміння говорити

1. Визначаючи завдання:

• давайте чіткі, короткі, конкретні вказівки замість розпливчастих інструкцій;

• будьте впевнені, але не самовпевнені;

• розробляйте детальні інструкції, щоб вони були зрозумілими;

• ставте запитання, щоб упевнитися, що співрозмовник зрозумів Вас;

• залучайте партнерів (співрозмовників) до участі в обговоренні.

2. Висловлюючи незадоволення, заперечення, несхвалення:

• пам’ятайте, що і роботодавець, і працівник мають право на власну думку, яка не збігається з Вашою;

• той, хто висловлює конструктивну критику, є цінним працівником, проте той, хто постійно чимось незадоволений, - тягар для тих, з ким він спілкується.

3. Повідомляючи неприємні новини:

• не перекладайте відповідальність на когось;

• робіть це в усній формі;

• не відкладайте повідомлення про неприємне і не уникайте його;

• почніть говорити у дружньому тоні;

• розкажіть про можливі позитивні сторони;

• створюйте умови для спільного обговорення;

• звертайтесь безпосередньо до тієї людини, якої це стосується;

Пам’ятайте, що вживання жаргонних, грубих, ненормативних виразів може призвести до непорозумінь.

Уміння спілкуватися

Вважають, що під час розмови лише 7% повідомлення передається словами, а решта 93% – мовою жестів.

1. Дії говорять голосніше, ніж слова.

2. І керівники, і співробітники швидко розпізнають того, хто говорить одне, а робить інше.

3. Фраза “роби так, як я кажу, а не так, як я роблю” ніколи не додавала авторитету.

4. Ефективне спілкування починається з позитивного й поважного ставлення до самих себе та інших.

У скарбниці народної мудрості віддзеркалено національний характер культури спілкування. З народних переказів, казок, легенд можна довідатись про усталені оцінки, поради, норми поведінки під час мовленнєвого акту.

В українській народній мудрості можна почерпнути чимало порад щодо вживання добрих, теплих, привітних слів, щоб мати успіх у колективі, дружні взаємини з іншими людьми, бути шанованим у суспільстві.

Цікаво знати, що австралійці під час спілкування надають перевагу спокійним співбесідникам. Найпопулярніша тема – відпочинок. Дистанція між співбесідниками 60-100 см.

Англійці під час переговорів дуже спостережливі, добрі психологи, не терплять фальші.

Араби в переговорах цінують щирість, розраховують на взаємну повагу; надають великого значення “контакту поглядів”.

Західноєвропейці належну увагу приділяють зовнішньому вигляду. Особливою ознакою доброго виховання є ввічливість, простота, точність у всьому. Популярні теми спілкування – відпустка, розмір помешкань, автомобілі.

Італійці надають перевагу офіційності. Під час переговорів, офіційних зустрічей сідають відповідно до службової ієрархії. Переговори ведуть повільно й монотонно.

Американці дуже цінують усні домовленості, довіру партнерів. У спілкуванні важливе значення має офіційність одягу, вміння поводитися в товаристві. Найбільше цінується компетентність, фаховий рівень.