6.9. Переоцінка основних засобів

Залишкову вартість об'єктів основних засобів на дату балансу слід порівнювати із справедливою вартістю. Якщо вони відрізняються більше, ніж на 10%, то за П(С)БО 7 "Основні засоби" слід здійснювати їх переоцінку. Переоцінку основних засобів проводять фахівці - експертні оцінювачі або спеціалі­сти підприємства. Важливим є те, що за умови переоцінки хоча б одного об'єкта групи основних засобів слід здійснювати пе­реоцінку усієї групи за справедливою вартістю, незважаючи на розмір відхилень вартостей інших об'єктів.

При переоцінці залишкової вартості об'єктів одночасно переоцінюється їх первісна вартість та знос.

Переоцінена первісна вартість об'єкта (ППВ) визначаєть­ся таким чином:

ППВ = Первісна вартість х Індекс переоцінки

Переоцінена сума зносу (ПСЗ):

ПСЗ = Знос об'єкта, що переоцінюється х Індекс переоцінки

Якщо переоцінка об'єкта здійснюється вперше, то відоб­раження її в обліку буде таким:

- дооцінка залишкової вартості буде відображатися у складі власного капіталу за кредитом рахунка 423 "Дооцінка активів";

- уцінка залишкової вартості відноситься до витрат пері­оду і відображається на рахунку 975 "Уцінка необоротних ак­тивів і фінансових інвестицій".

Якщо підприємством проведена переоцінка групи основ­них засобів, то надалі, відслідковуючи тенденції зміни їх вар­тості, слід здійснювати корегування власного капіталу, визна­вати доходи чи витрати за цими операціями.

У випадку дооцінки основних засобів, які раніше були уцінені, сума дооцінки зменшується на суму раніше проведе­ної уцінки і визнається як дохід. Різниця між сумою дооцінки та сумою попередньо проведеної уцінки призводить до зрос­тання власного капіталу.

У випадку уцінки основних засобів, які раніше були до-оцінені, на суму попередньо проведеної дооцінки зменшуєть­ся власний капітал, а різниця відображається у складі витрат звітного періоду.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу ос­новних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Якщо проведена уцінка перевищує попередню дооцінку, то різниця відноситься на витрати. Якщо після проведення уцінки проводиться дооцінки на суму, що перевищує уцінку, то така сума переоцінки визнається у складі інших доходів від звичайної діяльності.

Вартість основних засобів може зменшуватись через втра­ту корисності.

Зменшення корисності — це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над його справедли­вою вартістю, яка не включає витрати на реалізацію активу.

Втрати від зменшення корисності включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу.

Якщо причини зменшення корисності об'єкта перестали існувати, сума відновлення корисності, що не перевищує суму попереднього зменшення корисності, відображається визнан­ням доходу з одночасним зменшенням суми зносу.

6.10. Узагальнення інформації про основні засоби в облікових регістрах

Для узагальнення інформації про наявність та рух основ­них засобів та інших необоротних матеріальних активів, їх зно­су, капітальних інвестицій, використовують журнал 4. Журнал 4 ведеться за кредитом рахунків 10, 11,12, 13,14, 15,18, 19, 35. Записи в Журналі 4 ведуться на підставі первинних та зведе­них облікових документів (акту приймання-передачі, внутріш­нього переміщення, акту списання, розрахунку амортизації тощо).

У графах 3, 4 і 5 розділу І цього Журналу відображаються вибуття основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, а також сума здійсненої уцінки. У графі 6 розділу І Журналу відображається сума нарахованої амортизації та суми збільшення зносу необоротних активів внаслідок їх дооцінки та зменшення корисності:

У II розділі Журналу 4 відображаються капітальні інвес­тиції (введення в дію необоротних активів, вибуття внаслідок продажу, уцінки тощо).

Відомість 4.1 ведеться за дебетом рахунку 15 "Капітальні інвестиції" і призначена для аналітичного обліку капітальних інвестицій у розрізі витрат капітального характеру. У цій відо­мості також відображаються витрати на проведення модерні­зації, модифікації, дообладнання, добудови об'єктів, що при­зводить до збільшення первісно очікуваних вигод від їх вико­ристання.