8.3. Валютні системи і валютна політика
Розвиток міжнародних валютних відносин приводить до їхньої певної організації, тобто створення валютної системи.
Валютна система- сукупність
грошово-кредитних відносин, що склалися
на основі інтернаціоналізації
господарського життя і розвитку
світового ринку, які закріплені в
договірних і державно-правових нормах
Валютна система складається з двох елементів: валютного механізму і валютних відносин:
валютний механізм - це правові норми й інструменти, що їх представляють як на національному, так і на міждержавному рівнях;
валютні відносини включають повсякденні зв'язки, в які вступають приватні особи, фірми, банки на валютних і грошових ринках з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних і валютних операцій.
Розрізняють світову, регіональні і національні валютні системи. Світова валютна система є функціональною формою організації валютних відносин на рівні міждержавних зв'язків. Її розвиток регулюється відповідними міждержавними валютними угодами, здійснення яких забезпечується створенням на колективних засадах міждержавних валютно-фінансових і банківських установ і організацій (рис. 8.1).
Рис. 8.1. Елементи міжнародної валютної системи
У своєму еволюційному розвитку мвс пройшла наступні етапи:
система золотого стандарту(виникла в 1867 р. згідно з Паризькою угодою);
Золотий стандартприпускав вільний
ввіз і вивіз золота, необмежений обмін
паперових грошей на золото, незмінний
золотий вміст паперових грошей і вільна
чеканка золотих монет
система золотодевізного стандарту (прийнята на Генуезській міжнародній економічній конференції в 1922 р.).
Посилення втручання держави в економіку, яке почалося на початку ХХ століття, вимагало гнучкого механізму зміни грошової маси в країні, що неможливо в умовах золотого стандарту.
Золотодевізний
стандартбув створений на золоті і
провідних валютах, які могли вільно
обмінюватися на золото; регулювання
валютних систем здійснювалось через
проведення активної валютної політики
і використання міжнародних норм и
правил
система золотовалютного стандарту, так названа Бреттон–Вудськая валютна система, яка була прийнята в 1944 р., передбачала золотодевізний стандарт.
Золотовалютний стандартоснований
на золоті і двох резервних системах –
фунті стерлінгів та доларі США
Для регулювання системи були створені дві міжнародні валютно-кредитні організації: Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР);
система паперово-валютного стандарту (Ямайська система з 1976 року): золото перестало виконувати функцію світових грошей, воно стало продаватися на ринку за цінами, згідно попиту та пропозиції; кожна країна одержала право вибирати будь-який засіб установлення валютного курсу.
Світова валютна система продовжує розвиватися відповідно до змін у міжнародних економічних відносинах. Щонайкраще вона виконує свої функції за умови функціонування конвертованих валют.
Національна валютна система встановлює принципи організації і регулювання валютних відносин усередині окремої країни. Вона є частиною грошової системи даної країни, але відносно самостійна і має право виходу за національні кордони. У кожній країні особливості такої системи визначаються рівнем розвитку економіки і зовнішньоекономічних зв'язків. Елементами національної валютної системи є:
національна валютна одиниця;
режим валютного курсу;
умови зворотності валюти;
система валютного ринку і ринку золота;
порядок міжнародних розрахунків держави;
склад і система управління золотовалютними резервами країни;
статус національних установ, які регулюють валютні відносини держави.
Регіональна валютна система – договірно-правова форма організації валютних відносин окремих країн. Наприклад, щоб протистояти гегемонії долара в світовій валютній системі в березні 1979 року була створена регіональна Європейська валютна система. Елементи регіональної валютної системи визначаються умовами відповідної угоди.
Валютна система припускає розробку і реалізацію валютної політики.
У залежності від цілей і задач можна розглядати поточну (оперативне регулювання валютно-ринкової кон’юнктури) і довгострокову (довгострокові заходи з послідовних змін валютного механізму) валютну політику.
Структурнавалютна політика проводиться у формі валютних реформ, спрямованих на удосконалювання принципів взаємодії всіх країн, і, як правило, супроводжується боротьбою за зміцнення положення окремих валют і досягнення привілею. Кінцеві цілі валютної політики національної валютної системи є стратегічні цілі монетарної політики в цілому – ріст зайнятості і виробництва ВВП, стабілізація цін. Крім загальномонетарних цілей валютна політика має специфічні цілі, що реалізуються в основному у валютній сфері (рис. 8.2).
Рис. 8.2. Цілі валютної політики
Арсенал елементів валютної політики може при цьому здобувати дисконтну або девізну форми. Найбільш ефективним методом проведення валютної політики є політика девізів, коли держава впливає на курс національної валюти шляхом купівлі і продажу іноземних валют. Вона виявляється в різних формах. Політика девізів є прогресивною формою валютної політики, таких як валютна інтервенція, диверсифікованість валютних резервів, валютні обмеження, валютний контроль.
Валютна інтервенція- процес втручання в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти шляхом продажу центральним банком іноземної валюти. Особливістю такої форми є: відносна великомасштабність, короткочасність застосування, здійснення за рахунок офіційних золотовалютних резервів і короткострокових валютних кредитів. В даний час використовується поряд з інтервенцією валют в одній окремій державі і колективна валютна інтервенція центральних банків у ряді країн.
Диверсифікованість валютних резервів- це різновид девізної політики, який спрямований на регулювання структури валютних резервів шляхом включення в їхній склад різних валют. Дана форма дозволяє запобігти втратам і забезпечити ритмічність міжнародних розрахунків. Для досягнення цієї мети здійснюється продаж нестабільних валют, активізується покупка більш стійких валют.
Валютні обмеження -міри і правила, які встановлені державою в законодавчому або адміністративному порядку. Умовою застосування є хронічний і великий дефіцит платіжних балансів. Обмеження можуть бути у виді
вимоги часткового продажу експортного виторгу центральному банкові за офіційним курсом;
ліцензування продажу іноземної валюти імпортерам;
заборони на ввіз або вивіз валютних цінностей без спеціальних дозволів;
регулювання іноземних інвестицій, трансферту прибутку, зовнішніх позик і кредитів.
Регулювання ступеня конвертованості валютного курсу (валютний контроль) - цілеспрямоване проведення комплексу мір з метою корекції курсу національної валюти. Якщо така корекція спрямована на зниження обмінного курсу, курсова політика називаєтьсяполітикою девальвації. Якщо метою курсової політики є підвищення обмінного курсу, то вона називаєтьсяполітикою ревальвації.