2. Теорія проценту е.Бем-Баверка

У теорії проценту Бем-Баверка фундаментальну роль грає розходження між первинними та похідними чинниками виробництва.

Е. Бем-Баверк: процентвиникає при відмові від поточного прибутку на користь майбутнього прибутку:у суспільстві завжди є люди, що готові заплатити за задоволення мати гроші сьогодні та розпоряджатися ними на своїм розсудом у доступному для огляду майбутньому

На відміну від землі та праці — "вихідних" або первинних чинників виробництва, пропозиція яких або фіксовано, або визначається неекономічними рішеннями, капітал являє собою "похідний" або проміжний, чинник, пропозиція якого залежить від кількості землі та праці, витраченого в минулому на його виробництво.

Питання:чому люди охоче розстаються з деякою кількістю благ сьогодні, якщо вони впевнені, що в майбутньому одержать за цю більшу кількість тих же благ тієї ж якості?

Е. Бем-Баверк: є три незалежні "причини" або "підстави", чому люди, як правило, переважають сьогоднішні блага благам завтрашнім, дисконтуючи майбутнє, тобто виражаючи готовність платити за володіння цими благами сьогодні:

1. Різні умови для задоволення бажань у сьогоденні та майбутньому.

2. Недооцінка майбутнього.

3. Технічна перевага дійсних благ у порівнянні з майбутніми.

Усі три причини, висунуті Бем-Баверком, забезпечують вичерпне пояснення існування проценту в статичній, так само як і в динамічній економіці.

У статичному випадкунаявність другої причини є необхідною, але не достатньою умовою існування позитивної норми проценту, оскільки наявність третьої причини може породити такий приріст випуску, що задовольнить попит на наявні блага. Точно так само третя причина не є ні необхідною, ні достатньою умовою позитивної норми проценту.

У динамічнійже економіці перша причина не є необхідною, але є достатньою умовою для існування позитивної норми проценту. Можна сказати також, що норма проценту може бути нульовою, тільки якщо:

- дохід є постійним у часі;

- переваги сьогодення не існує;

- чистий продукт неможливо збільшити, відкладаючи споживання заради майбутнього виробництва.

Норма проценту розподіляє обмежену кількість наявних благ за галузями відповідно до суспільної оцінки відносної цінності дійсних та майбутніх благ

Для високо "капіталізованої" економіки характерна значна забезпеченість споживчими благами та низькою нормою приросту продукції при подальшому збільшенні середнього періоду виробництва, а, отже, і низка норма проценту.

Цим пояснює Бем-Баверк тенденцію норми проценту до зниження в міру зміни співвідношення між витратами капіталу та праці на користь капіталу.

У роботі "Позитивна теорія капіталу" (1889 р.) Бем-Баверк доводить, що насправді визначає норму проценту.

Бем-Баверк уводить допущення, що в економіці діють только капіталісти та робітники.

Капіталісти— це активні підприємці, що є власниками капіталу. Попит на фонди пред'являється винятково з боку капіталістів, а пропозиція фондів створюється в першу чергу за рахунок нерозподіленого прибутку. Окрім того, весь діючий в економіці капітал складається з засобів існування, що авансуються робітником.

Е. Бем-Баверк: Норма проценту визначається при обміні праці на предмети споживання. На відміну від капіталістів, робітники, як правило, недооцінюють майбутнє. Так відбувається тому, що робітники не можуть дозволити собі довго чекати плодів своєї праці

Якщо розмір фонду засобів існування фіксований,тонормапроценту визначається граничною продуктивністю подовження середнього періоду виробництва.

При нульовій норміпроценту капіталісти пред'являли нескінченний попит на наявні блага, щоб авансувати їхнім робітником.

Норма проценту зростає доти, доки весь фонд засобів існування не буде витрачений на подовження середнього періоду виробництва

Чим нижчою є нормапроценту, тим довшим буде прибутковий період виробництва, оскільки при більш низьких нормах проценту сьогоднішня цінність потоку майбутніх благ зросте і, отже, надбавка до цінності наявних товарів зменшиться.Таким чином, рівноважна норма проценту визначається продуктивністю останнього економічно припустимого подовження виробничого періоду, іншими словами, його граничною продуктивністю.