Тема 6. Позичковий процент: сутність, функції, межі

6.1. Сутність позичкового проценту

6.2. Функції позичкового проценту

6.3. Роль та межі позичкового проценту

6.4. Поняття та види ставок проценту

6.5. Теорії проценту

Мета: вивчити сутність та функції позичкового проценту, визначити роль та межі позичкового проценту, вміти використовувати різноманітні методи нарахування процентів, зрозуміти специфіку впливу інфляції на позичковий процент, вивчити різноманітні теорії проценту

6.1. Сутність позичкового проценту

Категорія позичкового відсотка в економічній літературі обговорюється протягом тривалого часу.

Марксистська теорія визначає процент у такий спосіб:

Процент – це частина прибутку, яку підприємець уступає (виплачує) власнику позичкового капіталу і задовольняється другою частиною прибутку – підприємницьким прибутком

Цьому поясненню не суперечить і найбільш розповсюджене визначення проценту на Заході:

Позичковий процент вважається ціною тимчасового використання позичкових грошових коштів, винагородженням власника за те, що він дозволив використовувати свій капітал в якості фактору виробництва

В даний час найбільш розповсюдженим визначенням позичкового проценту є наступне:

Позичковий процент (від англ. loan interest) – своєрідна ціна позиченої в тимчасове використання вартості

Для того, щоб визначити сучасну сутність позичкового проценту, на нашу думку, його варто розглядати в широкому і вузькому змісті.

У широкому змістіпозичковий процент являє собою право кредитора на одержання доходу від реалізації кредитних відносин.

У вузькому змісті– це кількісна оцінка цього права, виражена ставкою, нормою проценту, обумовленої відношенням отриманого доходу до величини позички.

У тому випадку, якщо це право одержує кількісну оцінку у відносному вираженні і належить банкові, виникає банківський процент, як одна з форм позичкового.

Абсолютна величина прибутку, яка отримана від реалізації кредитних відносин, називається процентними грошима.

В практичній банківській діяльності вони також називаються процентними

Позичковий процент є об'єктивною економічною категорією, його виникнення обумовлене наявністю товарно-грошових відносин, що, у свою чергу, визначаються відносинами власності. Позичковий процент виникає там, де окремий власник передає іншому визначену вартість у тимчасове користування з метою її продуктивного споживання. Ця вартість має риси товару, споживча вартість (корисність) якого складається в одержанні прибутку, що відповідає доходу і виробника, і кредитора (у формі проценту). [ , с. 213].

Рух вартості, що позичається, така:

якщо Д – Д`, то Д `– Д= d,

де Д – вартість, що позичається Д ` – нарощена сума боргу d – збільшення до позички, що виступає у вигляді проценту.

Таким чином, сплата проценту є передачею частини прибутку, отриманої позичальником, кредиторові. Її джерелом є дохід, створений у процесі виробничого використання позичкового капіталу. Кредитор, передаючи частину свого капіталу позичальникові, сам позбавляється можливості дістати власний прибуток під час кредитної угоди, тому позичальник повинен платити за отримані в кредит позичкові кошти. Гроші, що позичаються на час, повинні повернутися зі збільшенням. Цей приріст, що надходить до власника капіталу, і називається процентом.

Суб'єктамиекономічних відносин, зв'язаних з використанням позичкового проценту, єкредитортапозичальник, що виступають відповідно як одержувач і платник процентів.

Позичковий процент не є обов’язковим атрибутом кредиту, але поза кредитних відносин він не існує, оскільки виникає саме на основі кредитних відносин

Існують розходження між двома взаємозалежними економічними категоріями кредиту і позичкових відсотків.

Кредит – це рух позиченої вартості на умовах зворотності.

Сплата проценту – це передача певної частини вартості без отримання еквіваленту.

Кредит передається позичальнику в тимчасове використання та по закінченню певного терміну повертається кредитору.

При сплаті проценту право володіння вартістю проценту переходить від позичальника до кредитору.

Кредит виникає у сфері обміну. Процент виникає у фазі розподілу вартості.

Зазначені розходження між кредитом та позичковим процентом визначають розходження і в русі вартості в рамках економічних відносин.

Рух позиченої вартості в кредитних відносинах носить авансований характер.

Сплата процентів означає завершення кругообігу вартості

Рух позиченої вартості починається від кредитора до позичальника, а на стадії завершення кредитних відносин – від позичальника кредитору. При сплаті проценту рух відбувається в одному направленні: від позичальника кредитору.

Повернення позиченої вартості та сплати проценту не співпадають у часі: позичальник спочатку сплачує позичковий проценту (як правило, щомісячно), а потім погашає позичку чи навпаки.

Економічні основи використання позичкового проценту полягають у такому:

- передача власних коштів кредитора позичальникові пов'язана з певним ризиком, тому процент за кредит розглядається як своєрідна винагорода кредитора за те, що він приймає на себе ризик. Отже, необхідність позичкового проценту полягає в матеріальному стимулюванні відмовлення власника від грошових засобів, що вивільнилися, і передачі їх у тимчасове користування;

- позичковий процент створює економічні основи для діяльності банків як комерційних підприємств: банкові як посередникові необхідні кошти для покриття витрат: на утримання апарату банку, на розширення діяльності, на фінансування соціального середовища, для матеріального стимулювання. Позичковий процент є одним з основних джерел формування прибутку банку: різниця між процентами отриманими і сплаченими формує банківський прибуток;

- позичковий процент впливає на процес формування прибутку клієнтів банку: використання позичок збільшує обсяги виробництва, відповідно доходи та прибуток. Окрім того, проценти, що сплачуються позичальником, стимулюють раціональне використання позикових коштів і своєчасне погашення отриманих позичок.