Кошти на депозитах до запитання

+

Кошти на строкових депозитних рахунках

М2

+

Кошти по трастовим операціям банка і цінним паперам власного боргу

М3

Рис. 2.2. Структура грошової маси

Крім зазначених агрегатів (рис. 2.2), якими визначається структура грошової маси, використовується ще один агрегат – показник грошової бази.

Грошова базавключає в себе весь запас готівки, який знаходиться в обігу поза банківською системою і в касах банків, а також величину резервів комерційних банків, що зберігаються в Центральному банку.

Резерви комерційних банків складаються з двох частин: з готівки в їх касах і безготівкових коштів на кореспондентських рахунках, у тому числі обов'язкові резерви. Сума коштів комерційних банків, що зберігається в Центральному банку, що перевищує нормативну величину обов'язкових резервів, являє собою надлишкові резерви.

М0 (грошові кошти поза банківською системою)

- залишки касової готівки комерційних банків;

- обов’язкові резерви комерційних банків в НБУ (нормативні резерви);

- кошти комерційних банків на кореспондентських рахунках в НБУ (надлишкові резерви)

= +

Рис. 2.3 Структура грошової бази

2.3. Грошовий ринок і механізм його формування

Грошовий ринок є частиною фінансового ринку і відображає попит на гроші і пропозицію грошей, а також формування рівноважної «ціни» грошей. При розробці монетарної політики і планів емісійної діяльності необхідно знати економічно - аргументовані обсяги потреб у коштах.

Під попитом на гроші розуміють попит на запас грошових коштів, сформований на відповідний фіксований момент часу

Існує два основних варіантивизначення попиту на гроші:

1. Трансакційний варіант попиту на гроші. Заснований на двоякому вираженні суми товарообмінних угод за визначений період:

- як добуток кількості грошей на швидкість їхнього звертання;

- як добуток кількості реалізованих товарів на їхню середню ціну.

Рівняння обміну і.Фішера

MV = PQ ,

де, M – кількість грошей;

V – швидкість обігу грошей;

P – рівень цін (середньостатистичне значення індексу цін річних товарів і послуг, виражене щодо базового річного показника, що дорівнює 1);

Q – реальний національний продукт;

P x Q - номінальний національний продукт.

З рівняння Фішера можна визначити попит на гроші, що виражається наступною формулою:

P × Q

Md = -----------

V

Кількість грошей, необхідних для забезпечення обігу товарів і послуг прямо пропорційна обсягові виробництва товарів і послуг (номінальному доходові) і обернено пропорційна швидкості обігу грошової одиниці.

Рівняння Фішера близько за формою до відомого рівняння закону грошового обігу К. Маркса:

PQ – k + a - b

Md = ------------------ ,

V

де PQ – сума цін товарів і послуг, що є в обігу;

k - сума цін товарів, платежі по яких виходять за рамки даного періоду;

a – сума цін товарів, проданих у минулі періоди, терміни оплати яких наступили в даному періоді;

b - сума взаємопогашаючих платежів;

V – швидкість обороту грошової одиниці.

2.Кембріджський варіант попиту на гроші. Основою кембріджського варіанта попиту на гроші є рівняння грошового обігу, що запропонував англійський економіст А. Пігу.

Md = k × P × Q

де Md – потреба в коштах;

P – рівень цін товарів і послуг, що підлягають реалізації;

Q – реалізований національний продукт.

k – кембріджський коефіцієнт, що показує яка частина річного номінального доходу може зберігатися учасниками обороту у формі касових залишків.

Величина касових залишків дорівнює різниці між виданими банками грошима за відповідний період і сумою, що надійшли в каси банків готівкових грошей за купівлю товарів і оплату послуг за той же період

Наступною складовою грошового ринку є пропозиція грошей.

В економічній теорії існують різні думки з приводу визначення основних детермінантів, під впливом яких формується пропозиція грошей.

1. Монетаристський підхід(М.Фрідман).

Представники цієї школи вважають, що на відміну від попиту, що визначається внутрішньоекономічними процесами, пропозиція грошей є екзогенним чинником економічного розвитку, тому що грошова емісія здійснюється на інституційних початках і її емітентами є банківські установи.

2. Кейнсіанський підхід ( Дж. Кейнс).

Представники цього напрямку визначають кредитну природу грошової емісії і, відповідно, пропозиції грошей. Їхні аргументи полягають в наступному.

По-перше, вихідною базою пропозиції грошей є головним чином боргові зобов'язання виробничої сфери.

По-друге, об'єктивною основою формування пропозиції грошей є також внутрішні і непогашені зовнішні зобов'язання держави(дефіцит платіжного балансу, який можна розглядати як основу грошової емісії).

Таким чином, компоненти пропозиції грошей формуються на кредитній основі - боргових зобов'язаннях держави, фінансово-кредитних установ і інших суб'єктів виробничого процесу і підприємницької діяльності.