Джерело проценту: прибуток функціонуючого підприємця

Процент являє собою одну з перетворених форм прибуткової вартості:

• одна частина прибутку у формі проценту передається власнику позичкового капіталу на сплату за користування позичкою;

• інша- залишається у промисловця у вигляді підприємницького прибутку, частина прибутку у формі відсотку передається власнику позичкового капіталу на сплату за користування позичкою

ПРИБУТОК = ПРОЦЕНТ + ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ ПРИБУТОК

Отриманий у позичку грошовий капітал перетворюється на засоби виробництва та у робочу силу. У процесі виробництва створюється додаткова вартість, що приймає форму прибутку.

Частину прибутку промисловець повинен уступити власнику позичкового капіталу за користування позичкою: відбувається своєрідне роздвоєння капіталу на капітал-власність та капітал-функцію, яким і відповідають дві частини прибутку.

Максимальною межею ставки процентуслужить самприбуток, причому частина, що дістається функціонуючому капіталістові, дорівнює в цьому випадку нулеві.

Мінімальна межа процентуможе впасти до будь-якого рівня. За інших рівних умов функціонуючий капіталіст буде платити більш високий або низький процент у прямій залежності від величини середньої норми прибутку в даній країні. Звідси середню норму прибутку можна розглядати як точку коливання проценту.

Існує тенденція до зниження ставки проценту, зовсім незалежна від коливань норми прибутку. Ця тенденція викликана визначеними причинами.

Середня ставка процентує в кожній країні для більш-менш тривалих періодів постійною величиною, тому що загальна норма прибутку, незважаючи на постійну зміну окремих норм прибутку, змінюється лише в порівняно тривалі періоди часу, причому зміна в одній сфері врівноважується протилежною зміною в іншій.

1. У розвинутих країнах виникає численний клас рантьє, що надає позички.

2. Тиск на ставку проценту у бік її зниження впливає на розвиток системи кредитних відносин

3. Прогресуюча концентрація заощаджень зменшує процентні ставки.

Ринкова ставка відсотка, що коливається, подібно ринковій ціні, для кожного моменту є визначеною величиною. Справа в тім, що на грошовому ринку весь позичковий капітал постійно протистоїть функціонуючому капіталові як єдина маса. Отже, співвідношення між пропозицією позичкового капіталу, з одного боку, і попитом на нього, з іншого, щораз визначає ринковий рівень відсотка.

Дія ринкової конкуренції полягає в тому, що позичковий капітал перетікає зі сфер з низькою нормою прибутку до сфер з відносно більш високою нормою прибутку. Стосовно різних сфер це - постійні коливання припливу і відпливу позичкового капіталу з одних галузей до інших.

Ставка відсотку відноситься до норми прибутку так само, як ринкова ціна товару до - його вартості. Оскільки ставка відсотку визначається нормою прибутку, вона завжди визначається загальною нормою прибутку, а не приватними нормами прибутку, які можуть панувати в окремих галузях промисловості.

Позичковий капітал, хоча і є абсолютно відмінною від товару категорією, стає товаром особливого роду. Процент є його ціною, що, подібно ринковій ціні звичайних товарів, щораз фіксується попитом та пропозицією. Однак конкуренція визначає "ціну" позичкового капіталу лише настільки, наскільки конкуренція є рухом, за допомогою якого капітали, вкладені в окремі сфери виробництва, прагнуть витягти з цієї додаткової вартості в порівнянні з величиною цих капіталів відносно однакові дивіденди.

Прибуток від усякого капіталу, а, отже, і середній прибуток, що ґрунтується на вирівнюванні капіталів між собою, розпадається або може бути розкладений на дві якісно різні, взаємно самостійні та незалежні одна від одної частини - процент та підприємницький дохід, з яких кожна визначається особливими законами.

Якісно процент являє собою додаткову вартість.

Кількісно- частина прибутку, що утворює процент, видається так, начебто вона пов'язана не з промисловим та торговельним капіталом як таким, а з грошовим капіталом, та норма цієї частини додаткової вартості, норма проценту, або ставка проценту, закріплює таке відношення.

Коли частина прибутку приймає форму проценту, різниця між середнім прибутком та процентом, або надлишок прибутку над процентом, перетворюється на протилежну проценту форму - у форму підприємницького доходу.

Ці дві форми - процент та підприємницький прибуток - існують у своїй протилежності

Отже, обидві ці форми знаходяться у певному співвідношенні не з додатковою вартістю, стосовно якої вони - тільки частини, фіксовані під різними категоріями, а у співвідношенні один з одним. Оскільки одна частина прибутку перетворюється у відсоток, інша виступає у вигляді підприємницького доходу.

Підприємницький прибуток складає протилежність проценту:

- по-перше, якщо взяти середній прибуток як величину дану, то норма підприємницького доходу визначається ставкою проценту, а не, скажемо, ставкою заробітної плати. Підприємницький прибуток буде вищим або нижчим у зворотному відношенні до ставки відсотку;

- по-друге, своє позіхання на підприємницький прибуток функціонуючий капіталіст виводить не зі своєї власності на капітал, а з функції капіталу

Більш того, підприємницький дохід на противагу відсоткові видається капіталістові у вигляді результату його функцій не як власника, а як працівника. Звідси, з погляду капіталіста, його підприємницький дохід не тільки не знаходиться в якій-небудь протилежності найманій праці, а, навпроти, сам є не що інше, як заробітна плата, плата за нагляд, плата за кваліфіковану управлінську працю.