Тема 5. Теоретичні основи кредитних відносин

5.1. Ринок позичкових капіталів

5.2. Сутність та необхідність кредиту

5.3. Функції кредиту

5.4. Форми кредиту

5.5. Теорії кредиту

Мета:вивчити теоретичні основи виникнення ринку позичкових капіталів, кредитних відносин, довести необхідність використання кредиту в сучасній економіці, визначити основні та специфічні функції кредиту, форми та види кредиту. Охарактеризувати сучасну роль кредиту, обґрунтувати його кількісні та якісні межі. Вивчити теорії кредиту.

5.1. Ринок позичкових капіталів

Кредит виникає на другій стадії процесу відтворення – стадії розподілу. При кредиті вартість у грошовій формі рухається спочатку від кредитора до позичальника, а потім від позичальника до кредитора.

Рух вартості в грошовій формі при кредиті є двостороннім та зворотнім

Гроші Кредитор Позичальник

Гроші + відсоток

Сукупність грошових коштів, які надаються в тимчасове використання за плату у вигляді відсотка, називається позичковим капіталом

Позичковий капітал – це вільні грошові капітали, що вивільняються в одних підприємств, корпорацій та інших економічних суб'єктів і призначені для передачі в тимчасове використання іншим.

Ринок позичкових капіталів (у загальному вигляді) – це механізм переміщення вільних грошових коштів від кредиторів до позичальника в будь-яких формах

Ринок позичкових капіталів сформувався і розвивався поступово з розвитком грошових відносин, кредитних організацій, інструментів фінансового ринку.

Етапи розвитку ринку позичкових капіталів:

I етап. У період вільної конкуренції основною формою руху позичкового капіталу був кредит, що надавався грошовими капіталістами-рантьє різним шарам суспільства, безпосередньо товаровиробниками один одному, а також банками, що залучали вільні грошові капітали та заощадження одних суб'єктів і надавали їх у позичку іншим.

II етап. З розвитком ринку, розширенням обсягів капіталів, наданих у тимчасове користування, з одного боку, і зростанням попиту на позиковий капітал – з іншого боку, формується більш складний механізм руху позичкового капіталу. З'являються цінні папери,що являють собою інструмент, за допомогою якого також відбувається переміщення вільних грошових капіталів від вихідних кредиторів. Від суб'єктів, у яких наявні вільні грошові капітали та заощадження, переміщаються грошові кошти до кінцевих позичальників – тим суб'єктам, яким позичковий капітал необхідний для їхньої діяльності.

III етап. На цьому етапі з розвитком цінних паперів з'являються різні похідні фінансові інструменти – опціони, ф'ючерси, форварди та ін., одержують розвиток процеси сек`юритизації – перетворення боргових вимог і зобов'язань, у тому числі банківських позичок і депозитів, у форму цінних паперів. У результаті механізм переміщення капіталів від кредиторів до позичальників ще більш ускладнюється. Формується фінансовий ринок.

На фінансовому ринку здійснюється ринковий перерозподіл вільних грошових капіталів та збереження між різними суб’єктами економіки шляхом удосконалення угод з фінансовими активами

Фінансові активи - це гроші в готівковій та безготівковій формі у виді залишків на банківських рахунках, іноземна валюта, цінні папери, у тому числі їх похідні та золото.

Сучасний фінансовий ринок — це складний, економічний механізм перерозподілу грошових коштів між країнами, регіонами та галузями. На ньому визначається попит та пропозиція грошових коштів і капіталів, і формуються ціни фінансових активів

Пропозиція коштів,що формують фінансовий ринок, виходить з таких джерел: коштів домашніх господарств, підприємств різних форм власності і господарювання, держави.

Попит на додаткові фінансові ресурси пред'являє реальний сектор економіки, та у менших обсягах, держава для фінансування своїх витрат, а також домашні господарства.

Вільні грошові кошти (заощадження) всіх економічних агентів надходять на фінансовий ринок, на якому відбувається їхнє інвестування в різні фінансові активи. При цьому більшість заощаджень належить домашнім господарствам, а інвестиції в основному здійснюють підприємства. Фінансовий ринок служить свого роду механізмом,що забезпечує переміщення потоків вільних грошових заощаджень від домашніх господарств до підприємств,що інвестують капітали на свій розвиток.

У залежності від цілей перерозподілу в складі фінансового ринку виділяють грошовий ринок та ринок капіталів.

Грошовий ринок – це ринок відносно короткострокових операцій (не більше одного року), на якому відбувається перерозподіл ліквідності, тобто вільної грошової готівки

На грошовому ринку відбуваються угоди з активами в ліквідній формі, що можуть бути використані як засіб платежу для погашення різноманітних зобов'язань.

Найліквіднішим активом, як відомо, є готівка в касах банків і залишки на поточних рахунках клієнтів і кореспондентських рахунках банків. Високою ліквідністю володіють і державні короткострокові цінні папери. Поряд з ними на грошовому ринку обертаються і короткострокові комерційні боргові зобов'язання, випущені першокласними фірмами і корпораціями.

На ринку капіталів відбувається перерозподіл вільних капіталів і їхнє інвестування в різні дохідні фінансові активи.

Ринок капіталів – це ринок, де відбуваються відносно довгострокові операції, які забезпечують формування власного капіталу фірм і корпорацій, залучення інвестицій та перерозподіл корпоративного контролю

Чіткої межи між ринками грошей і капіталів не існує: одні і ті ж інструменти можуть обертатися як на одному, так і на іншому ринку. Більше того, ринок позичкових капіталів поєднує визначені сегменти ринків грошей та капіталів.

На ринку позичкових капіталів здійснюються угоди з надання одними економічними суб'єктами тимчасово вільних засобів у позичку іншим: підприємствами – безпосередньо один одному (ринок комерційних кредитів), банками – будь-яким економічним суб'єктам (ринок банківських позичок), безпосередньо державі (ринок державного боргу) і населенню (ринок споживчих позичок).