Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Адміністративне право Ю.П.Битяк 2007

.pdf
Скачиваний:
9
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
2.11 Mб
Скачать

АДМІНІСТРАТИВНО2ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ...

511

ня підтримки й забезпечення необхідного рівня готовності си стеми реагування на надзвичайні ситуації тощо.

Єдина система запобігання забезпечує виконання відповід них завдань на державному, регіональному, місцевому й об’єкт ному рівнях згідно з Положенням «Про єдину державну сис тему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техно генного та природного характеру», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р.1. Єдина дер жавна система запобігання й реагування на надзвичайні ситу ації техногенного та природного характеру — це центральні й місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, дер жавні підприємства, установи й організації з відповідними си лами та засобами, які організовують проведення роботи із за побігання НС техногенного та природного походження й реа гування в разі їх виникнення з метою захисту населення та довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Функціональні підсистеми створюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади для організації роботи, пов’язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям і захистом населення й території від їх наслідків. Сили та засоби функці ональних підсистем регіонального, місцевого й об’єктного рівня підпорядковуються в межах, визначених законодавством, орга нам управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи.

Організаційну структуру й порядок діяльності функціо нальних підсистем єдиної державної системи та підпорядко ваних їм сил і засобів визначено в положеннях про них, які за тверджують відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням із Міністерством надзвичай них ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чор нобильської катастрофи.

Територіальні підсистеми єдиної державної системи ство рюють у АРК, областях, містах Києві та Севастополі для запо бігання й реагування на НС у межах відповідних регіонів. Структуру та порядок їх діяльності й підпорядкованих їм сил і засобів визначено в положеннях про них, які затверджують Голова Ради міністрів АРК, голови обласних, Київської та Се вастопольської міських державних адміністрацій.

1 Див.: Офіційний вісник України. — 1998. — № 31. — Ст. 1175.

512

ГЛАВА 44

 

 

Кожен рівень єдиної державної системи має координуючі та постійні органи управління щодо розв’язання завдань у сфері запобігання НС, захисту населення і території від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили та засоби, резерви матеріальних і фінансових ресурсів, системи зв’язку та інфор маційного забезпечення. Координуючими органами єдиної дер жавної системи є:

1)на загальнодержавному рівні — Державна комісія з пи тань техногенно екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населен ня. В окремих випадках для ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків рішенням Кабінету Міністрів України утворю ють спеціальну урядову комісію;

2)на регіональному рівні — комісії Ради міністрів АРК, об ласних, Київської та Севастопольської міських державних ад міністрацій з питань техногенно екологічної безпеки та НС;

3)на місцевому рівні — комісії районних державних адмін істрацій і виконавчих органів рад з питань техногенно еколог ічної безпеки та НС;

4)на об’єктному рівні — комісії з питань НС об’єкта. Державні, регіональні, місцеві та об’єктні комісії, залежно від

рівня НС, забезпечують безпосереднє керівництво реагуванням на НС або на загрозу НС, або на загрозу їх виникнення.

Постійними органами управління з питань техногенно еколо гічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій є:

на загальнодержавному рівні — Кабінет Міністрів Украї ни, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

на регіональному рівні — Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань НС та цивільного захисту насе лення, Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севасто польської міських державних адміністрацій;

на місцевому рівні — районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань НС та цивільного захисту населення;

на об’єктному рівні — структурні підрозділи підприємств, установіорганізаційабоспеціальнопризначеніособизпитаньНС.

До системи повсякденного управління єдиною державною системою входять оснащені необхідними засобами зв’язку, опо

АДМІНІСТРАТИВНО2ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ...

513

віщення, збирання, аналізу й передачі інформації: центри управ ління в НС, оперативно чергові служби уповноважених органів з питань НС та цивільного захисту населення всіх рівнів; дис петчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ і організацій.

До складу сил і засобів єдиної державної системи можуть також залучати недержавні (добровільні) рятувальні форму вання.

Військові й спеціальні цивільні аварійні (пошуково ряту вальні) формування, з яких складаються зазначені сили й за соби, укомплектовують із урахуванням необхідності проведен ня роботи в автономному режимі протягом не менше 3 х діб і перебувають у стані постійної готовності. Сили постійної го товності згідно із законодавством можуть залучати для термі нового реагування в разі виникнення НС з повідомленням про це відповідних центральних і місцевих органів виконавчої вла ди, виконавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ та організацій.

Спеціально підготовлені сили й засоби Міноборони у вик лючних випадках залучають для ліквідації НС у порядку, виз наченому Законом України «Про правовий режим надзвичай ного стану». Сили й засоби МВС України, Держкомкордону та СБУ залучають до ліквідації НС та їх наслідків у межах, що не суперечать законодавству.

Режим діяльності в надзвичайному стані запроваджують в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану».

§ 3. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та сфера його управління

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської ката строфи (МНС України) є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпе чення реалізації державної політики в сфері цивільної оборо

514

ГЛАВА 44

 

 

ни, рятувальної справи, створення й функціонування систем страхового фонду, документації поводження з радіоактивни ми відходами, захисту населення й територій від НС, запобі гання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків і наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління та несе відпо відальність за її стан і розвиток.

МНС України в своїй діяльності керується Конституцією Ук раїни, законами України, актами Президента України й Кабінету Міністрів України, а також Положенням про МНС України, за твердженим Указом Президента України від 28 жовтня 1996 р.

МНС України в установленому порядку в межах своєї ком петенції розв’язує питання, що випливають із загальновизна них норм міжнародного права й укладених Україною міжна родних договорів.

Основними завданнями МНС України є: розроблення й реалізація заходів щодо захисту населення від наслідків НС та Чорнобильської катастрофи; керівництво діяльністю органів управління штабів, військ цивільної оборони й підпорядкова них спеціалізованих формувань; координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій усіх форм власності з роз в’язання проблем захисту населення й територій від НС та ліквідації їх наслідків; визначення основних напрямів роботи в сфері захисту населення й територій від НС, соціального за хисту населення, реабілітації забруднених внаслідок Чорно бильської катастрофи територій; державний нагляд і контроль за станом цивільної оборони й техногенної безпеки, готовніс тю дій у НС та проведення заходів щодо запобігання їм; органі зація й координація здійснення всіх заходів на території зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення, вирішення питання їх фінансування, охорони громадського порядку й здоров’я персоналу, який працює на цій території, захисту наукових і економічних інтересів України тощо.

МНС України очолює міністр, якого призначає й звільняє

зпосади в установленому порядку Президент України.

Зметою вдосконалення державного управління в сфері по жежної безпеки, захисту населення й територій від наслідків

АДМІНІСТРАТИВНО2ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ...

515

НС техногенного та природного характеру згідно з Указом Президента України «Про заходи щодо вдосконалення держав ного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій» від 27 січня 2003 р.1 до складу МНС України передано державний депар тамент пожежної безпеки та підпорядковані йому органи уп равління, заклади, установи й підрозділи.

Відповідно до Указу Президента України «Про питання щодо перетворення військ Цивільної оборони України і Дер жавної пожежної охорони в окрему невійськову службу» від 15 вересня 2003 р.2 реалізують Державну програму перетворен ня військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів дер жавної пожежної охорони в оперативно рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року3.

Органами управління відповідних територіальних підсис тем єдиної державної системи з питань запобігання й реагу вання на НС техногенного та природного характеру, які утво рено з метою забезпечення реалізації державної політики в сфері цивільної оборони, захисту населення й територій від надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню цих ситуацій, реагування на них, а також забезпечення реалізації державної політики з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на відповідній території, є управління та відділи з питань НС та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської ката строфи. Управління та відділи є структурним підрозділом об ласної, Київської та Севастопольської міської і районної, ра йонної у містах Києві та Севастополі держадміністрацій. Свої завдання вони виконують відповідно до Типового положення про управління з питань НС та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації і про відділ з питань НС та цивільного захисту населення районної, район ної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2000 р.4.

1 Див.: Офіційний вісник України. — 2003. — № 5. — Ст. 174.

2 Див.: Офіційний вісник України. — 2003. — № 38. — Ст. 2024. 3 Див.: Офіційний вісник України. — 2003. — № 52. — Ст. 2759. 4 Див.: Офіційний вісник України. — 2000. — № 36. — Ст. 1540.

ГЛАВА 45

Управління закордонними справами

§ 1. Організаційно.правові засади управління закордонними справами

Державне управління закордонними справами — це діяль* ність органів держави, спрямована на здійснення зовнішньої політики України. Відповідно до ст. 18 Конституції України зовнішньополітичну діяльність України спрямовано на забез печення її національних інтересів і безпеки шляхом підтриман ня мирного й взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принци пами й нормами міжнародного права.

З метою забезпечення національних інтересів України її зов нішню політику спрямовують на виконання найголовніших завдань, серед яких: утвердження й розвиток України як неза лежної, демократичної держави; забезпечення стабільності міжнародного становища України; збереження територіальної цілісності держави та недоторканності її кордонів; включення національного господарства в світову економічну систему для його повноцінного економічного розвитку, забезпечення гро мадян і підвищення добробуту народу; захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном; створення умов для підтримання контактів із зарубіжними українцями й вихідцями з України, надання їм допомоги згідно з міжнарод ним правом.

Україна як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосе редні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється представництвами, бере участь у діяльності впли вових міжнародних організацій (ООН, НБРЄ, СНД та ін.) в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національ них інтересів.

Серед правових актів, які визначають засади зовнішньої політики, повноваження та завдання державних органів Ук раїни, слід назвати Декларацію про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., Акт про незалежність України

УПРАВЛІННЯ ЗАКОРДОННИМИ СПРАВАМИ

517

 

 

від 24 серпня 1991 р., Конституцію України, Заяву про без’я дерний статус України від 24 жовтня 1991 р., Основні напря ми зовнішньої політики України тощо. Визначення засад зов нішньої політики України віднесено до повноважень Верхов* ної Ради України.

Відповідно до Основних напрямів зовнішньої політики Ук раїни Українська держава реалізує зовнішню політику на таких засадах: здійснює відкриту зовнішню політику, прагне до співро бітництва з усіма зацікавленими партнерами, уникаючи залеж ності від окремих держав чи груп держав; розбудовує свої дво сторонні та багатосторонні відносини з іншими державами й міжнародними організаціями на основі принципів добро вільності, взаємоповаги, рівноправності, взаємовигоди, невтру чання у внутрішні справи; Україна не є ворогом жодної держа ви, засуджує війну як знаряддя національної політики та ін.

До повноважень Верховної Ради в зовнішньополітичній діяльності належить також: заслуховування щорічних і поза чергових послань Президента України про внутрішнє й зовнішнє становище України; оголошення за поданням Пре зидента України стану війни та укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; надання в установлений законом строк згоди на обов’язковість міжнародних договорів України й денонса ція міжнародних договорів України тощо.

Президент України виступає гарантом державного сувере нітету, територіальної цілісності України, забезпечує держав ну незалежність, національну безпеку й правонаступництво держави. Як глава держави він представляє її у міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяль ністю держави, веде переговори й укладає міжнародні догово ри України; приймає рішення про визнання іноземних держав; призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі й відкличні грамоти дипломатичних представ ників іноземних держав; здійснює інші повноваження, визна чені Конституцією України.

Важливу роль у здійсненні зовнішньої політики України виконує Кабінет Міністрів України, який забезпечує держав

518

ГЛАВА 45

 

 

ний суверенітет і економічну самостійність України, реалізує внутрішню й зовнішню політику держави.

З метою підвищення ефективності, цілеспрямованості та узгодженості здійснення зовнішньої політики України коор динацію діяльності міністерств, інших органів виконавчої вла ди й установ у сфері зовнішніх зносин покладено на Міністер ство закордонних справ України.

§ 2. Міністерство закордонних справ України та його органи за кордоном

Міністерство закордонних справ України (далі — МЗС Ук раїни) є центральним органом виконавчої влади, забезпечує в межах своїх повноважень проведення зовнішньої політики України й здійснює координацію всіх учасників зовнішньопо літичних зв’язків держави. Положення про Міністерство за кордонних справ України затверджено Указом Президента України від 3 квітня 1999 р.1. У межах своїх повноважень МЗС України організовує виконання актів законодавства України й здійснює контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями МЗС України є: участь у забезпе ченні національних інтересів і безпеки України шляхом підтри мання мирного й взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства; сприяння забезпеченню стабіль ності міжнародного становища України, піднесенню її міжна родного авторитету, поширенню в світі образу України як на дійного й передбачуваного партнера; створення сприятливих зовнішніх умов для зміцнення незалежності, державного суве ренітету, економічної самостійності та збереження територі альної цілісності України; забезпечення відповідно до наданих повноважень цілісності й узгодженості зовнішньополітичного курсу України; захист прав і інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; сприяння розвиткові зв’язків із за рубіжними українськими громадянами та надання цим грома дянам підтримки й захисту відповідно до норм міжнародного права та чинного законодавства України.

У ході своєї діяльності МЗС України: бере участь у здійсненні зовнішньополітичної діяльності держави; розроб

1 Див.: Офіційний вісник України. — 1999. — № 14. — Ст. 550.

УПРАВЛІННЯ ЗАКОРДОННИМИ СПРАВАМИ

519

 

 

ляє пропозиції щодо засад зовнішніх зносин і в установленому порядку подає їх Президентові України; розробляє й подає Президентові та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо ініціатив міжнародного характеру та заходів, спрямованих на підвищення ефективності співпраці України з іноземними дер жавами й міжнародними організаціями тощо.

Важливі функції МЗС України пов’язано з керівництвом власними органами. Для цього воно вносить на розгляд Пре зидентові України пропозиції щодо створення, реорганізації та ліквідації дипломатичних представництв України за кордоном, консульських установ, постійних представництв країни при міжнародних організаціях; вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення, реорганізації та ліквідації представництв МЗС України на території Україні; здійснює їх поточне фінансування, придбання й будівництво приміщень для їх розміщення; забезпечує проведення єдиної кадрової політики та функціонування структур, пов’язаних із підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації кадрів дипломатичної служби; організовує на території Украї ни й за кордоном консульську роботу, забезпечує візову полі тику України, здійснює в межах своїх повноважень паспортне забезпечення.

Під час виконання покладених на нього функцій МЗС Ук раїни взаємодіє з іншими центральними органами виконавчої влади України, органами АРК, місцевими державними адміні страціями, органами місцевого самоврядування, а також із відповідними органами інших держав.

МЗС України в межах своїх повноважень видає на основі та на виконання чинного законодавства накази, організовує та контролює їх виконання, а в разі необхідності видає разом з іншими центральними органами виконавчої влади спільні акти.

МЗС України здійснює свої повноваження безпосередньо й через дипломатичні представництва України за кордоном, консульські установи України за кордоном, представництва України при міжнародних організаціях, представництва МЗС України на території України, організації та установи, що на лежать до сфері його управління.

Для погодженого розв’язання питань, що належать до по вноважень МЗС України, в ньому утворюють колегію. Членів

520

ГЛАВА 45

 

 

колегії МЗС України затверджує Кабінет Міністрів України. Рішення колегії проводять у життя, переважно, наказами Міністра закордонних справ України.

Закордонними органами МЗС України є дипломатичні представництва України, консульські установи, місії України за кордоном.

Дипломатичне представництво України є постійно діючою установою України за кордоном, яку покликано підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представницт во України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.

Керівництво дипломатичним представництвом здійснює МЗС України. Діяльність дипломатичного представництва ба зується на положеннях Віденської конференції про диплома тичні зносини від 18 квітня 1961 р., двосторонніх і багатосто ронніх міжнародних договорів України, законодавства України та держави перебування. Правовий статус дипломатичного пред ставництва врегульований Положенням про дипломатичне представництво України за кордоном, затвердженим розпоряд женням Президента України від 22 жовтня 1992 р.

До функцій дипломатичного представництва України на лежить: представництво України в державі перебування та підтримання з цією державою офіційних відносин; захист інте ресів України, прав та інтересів її громадян і юридичних осіб у цій державі; ведення переговорів з її урядом. Крім цього, дип ломатичне представництво займається з’ясуванням усіма за конними засобами становища й подій у державі перебування та інформує про них відповідні органи України, поширенням у державі перебування інформації про становище в Україні й події міжнародного життя, розвитком співробітництва в галузі економіки, культури й науки. Дипломатичне представництво України за дорученням Міністра закордонних справ України може виконувати і консульські функції.

Главою дипломатичного представництва України є посол, по* сланник або повірений у справах. Він є головним представником України в державі перебування, здійснює керівництво, коорди націютаконтрользадіяльністювсіхустановУкраїни,спеціалістів, посадових та інших осіб, які перебувають у цій державі.

Посла або посланника призначає Указом Президент Украї ни за поданням Міністра закордонних справ України в разі

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.