Адміністративне право Ю.П.Битяк 2007
.pdf
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ТА РЕГІОНАЛЬНОЮ... |
311 |
Забезпечення управління корпоративними правами, част ками, акціями, паями, що належать державі в майні господарсь ких товариств, покладено на Фонд державного майна Украї ни. Для цього він здійснює повноваження стосовно управлін ня такими частками (акціями, паями), веде реєстр державних корпоративних прав, оцінює їх вартість; призначає уповнова жених осіб по управлінню ними, здійснює контроль за ефек тивністю їх праці та за поповненням доходної частини бюдже ту за рахунок надходжень від управління державними корпо ративними правами й діяльності на фондовому ринку, бере участь у формуванні політики відносно інвестицій у підпри ємства, в статутному фонді яких є державна частка.
Порядок призначення та повноваження представника орга ну, вповноваженого управляти відповідними державними кор поративними правами в органах управління господарських товариств, закріплено в положенні «Про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпо ративними правами в органах управління господарських то вариств», затвердженому постановою Кабінету Міністрів Ук раїни від 15 травня 2000 р. «Про управління державними кор поративними правами». Цією ж постановою затверджено також положення «Про порядок проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління дер жавними корпоративними правами» та положення про поря док звітності таких представників.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснюють функції щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної влас ності у постійне або тимчасове користування юридичним і фізичним особам, здавати їх у оренду, продавати, купувати. Вони створюють, реорганізують і ліквідують підприємства, установи, організації комунальної власності відповідної тери торіальної громади, розв’язують питання щодо приватизації майна таких підприємств, установ, організацій.
Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об’єктами їх спільної влас ності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
312 |
ГЛАВА 24 |
|
|
Одним із важливих напрямів державної політики в сфері відносин права власності є приватизація. Приватизація — це відчуження майна державних підприємств, установ, органі* зацій, житлового та земельного фонду, що перебуває в державній і комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства про приватизацію. Приватизацію здійснюють з метою підвищен ня соціально економічної ефективності виробництва, залучен ня коштів на структурну перебудову економіки, залучення гро мадян до участі в утриманні й збереженні житла, формування ринкових відносин, стимулювання ефективного використан ня земель і сприяння підприємницькій діяльності.
Залежно від об’єкта приватизації, визначають такі види при ватизації: приватизація державного та комунального майна; приватизація державного житлового фонду; приватизація земель.
Правову основу приватизації державного та комунального майна складають закони України «Про приватизацію держав ного майна» від 4 березня 1992 р. (у редакції Закону України від 19 лютого 1997 р.)1, «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992 р. (в редакції Закону України від 15 травня 1996 р.)2, «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р.3 та державні про грами приватизації4 та інші нормативно правові акти.
Приватизацію земель здійснюють на підставі Декрету Ка бінету Міністрів України «Про приватизацію земельних діля нок» від 26 грудня 1992 р.5 та Указу Президента України «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогоспо дарського призначення для здійснення підприємницької діяль ності» від 12 липня 1995 р.6.
Особлива роль у здійсненні приватизації належить Фонду державного майна України та його органам. Відповідно до Тим
1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1997.— № 17. — Ст. 122. 2 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 34. — Ст. 160. 3 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1992.— № 24. — Ст. 350.
4 Державна програма приватизації на 2000—2002 роки // Офіційний вісник України. — 2000. — № 24. — Ст. 981.
5 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 10. — Ст. 79. 6 Див.: Урядовий кур’єр. — 1995. — № 106. — С. 8.
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ТА РЕГІОНАЛЬНОЮ... |
313 |
часового положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 лип ня 1992 р.1, Фонд державного майна України є державним ор ганом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комп лексів, що є загальнодержавною власністю.
Фонд державного майна України, його регіональні відділен ня, Фонд майна АРК та їх представництва в районах і містах становлять єдину систему державних органів приватизації. Основними завданнями Фонду державного майна України є: захист майнових прав України на її території та за кордоном; здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та про ведення приватизації майна підприємств, яке перебуває в за гальнодержавній власності; здійснення повноважень орендо давця майна державних підприємств і організацій, їх структур них підрозділів; сприяння процесу демонополізації економіки й створення умов для конкуренції виробників.
Для цього Фонд державного майна України розробляє й подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організовує та контролює їх виконання; змінює в процесі приватизації організаційно правову форму підприємств, що перебувають у державній власності, шляхом перетворення їх на відкриті акціонерні товариства; здійснює повноваження власника щодо частки акцій акціонерних това риств, які не було реалізовано в процесі приватизації; продає майно, що перебуває в загальнодержавній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об’єктів незавершеного будівництва; створює комісії по при ватизації; видає ліцензії посередникам; вживає заходів щодо залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації; ви ступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є за гальнодержавною власністю; дає дозвіл підприємствам, органі заціям на передачу в оренду майнових комплексів їх структур них підрозділів.
1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 39. — Ст. 581.
314 |
ГЛАВА 24 |
|
|
Фонд державного майна України має право: видавати в ме жах своєї компетенції нормативні документи, обов’язкові до виконання органами виконавчої влади, іншими юридичними особами; контролювати їх виконання; проводити інвентариза цію загальнодержавного майна, а також здійснювати ауди торські перевірки ефективності його використання; затверд жувати кошторис витрат із державного позабюджетного фон ду приватизації в межах, установлених Державною програмою приватизації майна державних підприємств.
Фонд майна АРК та його представництва у районах і містах АРК було створено відповідно до Указу Президента України «Про органи приватизації в Автономній Республіці Крим» від 18 серпня 1995 р.1 та діють на підставі положень, затвердже них урядом АРК. Вони в межах повноважень, визначених Фон дом державного майна України, повноважень, делегованих Верховною Радою АРК, здійснюють державну політику в сфері приватизації майна, що перебуває в загальнодержавній влас ності, власності АРК, комунальній власності, та виконують функції орендодавця стосовно зазначеного майна.
Регіональні відділення Фонду державного майна України є
державними органами, підпорядкованими Фонду державного майна України. Вони створені Фондом державного майна Ук раїни в областях, містах Києві та Севастополі, діють на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р.2. Відділення в межах повнова жень, визначених Фондом державного майна України, та пов новажень, делегованих обласними, Київською та Севасто польською міськими радами, здійснюють державну політику в сфері приватизації майна, що перебуває в загальнодержавній власності, комунальній власності та є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності.
Представництва Фонду державного майна України в ра* йоні, місті створюють регіональні відділення, яким вони підпо рядковуються. Діють на підставі Положення про представниц тво Фонду державного майна України в районі, місті, затвер
1Див.: Державний інформаційний бюлетень «Про приватизацію». — 1995. —
№10. — С. 33—34.
2 Див.: ЗПУ України. — 1994. — № 10. — Ст. 247.
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ТА РЕГІОНАЛЬНОЮ... |
315 |
дженого згаданою постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. Представництво в межах повноважень, виз начених Фондом державного майна України, та повноважень, делегованих районною, міською радою, здійснює державну політику в сфері приватизації майна, що перебуває в загально державній власності, комунальній власності району й міста.
Для управління комунальним майном у обласних, Київській і Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях створено відповідно
управління та відділи управління майном. Ці управління й відділи діють згідно з типовими положеннями про управління майном області обласної, управління майном міста Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, про відділ управління майном району районної та районної у місті Сева стополі та управління майном району районної у місті Києві державної адміністрації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1996 р.1.
Приватизацію державного житлового фонду здійснюють уповноважені на це органи, створені місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування, дер жавними підприємствами, установами, організаціями, які ма ють державний житловий фонд.
Приватизацію земельних ділянок, наданих для ведення осо бистого підсобного господарства, будівництва й обслуговуван ня жилого будинку та господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного й гаражного будівництва, в ме жах норм, установлених Земельним кодексом України, здійснюють сільські, селищні, міські ради.
Приватизацію земельних ділянок несільськогосподарсько го призначення для заняття підприємницькою діяльністю здійснюють відповідні державні адміністрації, виконавчі комі тети місцевих рад шляхом їх продажу в приватну власність.
1Див.: Державний інформаційний бюлетень «Про приватизацію». — 1996. —
№9. — С. 21.
ГЛАВА 25
Управління промисловістю
§ 1. Організаційно.правові засади управління промисловістю
Промисловість — провідна галузь господарського комплек* су держави, яка має за мету добування та переробку природ* них багатств. Від стану та розвитку промисловості залежать стан і розвиток інших галузей господарства, соціально куль турного й адміністративно політичного будівництва, а отже, й рівень життя громадян, розвитку суспільства, держави в цілому.
Промисловість підрозділяють на важку (виробництво за собів виробництва) та легку (виробництво предметів спожи вання), а також на нафтову, вугледобувну, текстильну, хар чову та інші види (залежно від кінцевого продукту), які ста новлять підгалузі промисловості. В свою чергу, підгалузі промисловості поділяють на ще дрібніші — так звані субга лузі промисловості. Наприклад, підгалузь текстильної про мисловості поєднує текстильні, швейні та інші підприємства; підгалузь гірничої промисловості — гірничо добувні, гірни чо збагачувальні, гірничо металургійні та інші підприємства тощо.
Як об’єкт управління промисловість є досить складною сис темою, що поєднує різні підгалузі. Галузева організація про мисловості визначає насамперед складну структуру органів державного управління в цій галузі, їх різноманітні повнова ження.
ПравовізасадиорганізаціїтауправлінняпромисловістювУкраїні знаходять своє відображення в Конституції, законах України «Про підприємництво», «Про промислово фінансові групи в Україні»1
1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 23. — Ст. 88.
УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВІСТЮ |
317 |
|
|
та ін., актах Президента України1, Кабінету Міністрів України2, відомчих актах3.
Управління промисловістю здійснюють за галузевим прин ципом із урахуванням територіального і міжгалузевого управ ління. Воно має за мету: координацію та подальший розвиток виробничих сил суспільства й держави; зростання ефективності праці; зниження собівартості продукції; підвищення її якості та конкурентоспроможності на світовому ринку; захист і на повнення внутрішнього ринку вітчизняними товарами, послу гами тощо.
Поряд із промисловими підприємствами державного сек тору в нових економічних умовах подальшого розвитку набу вають промислові підприємства недержавних форм власності: акціонерні, приватні, спільні (в тому числі з міжнародним ка піталом) та ін. Державне управління ними має свої, досить суттєві відмінності від управління промисловими підприєм ствами загальнодержавної та комунальної власності й зводить ся переважно до впливу на них економічними заходами (по датковою, митною, фінансовою політикою тощо) та контролю за їх діяльністю.
§ 2. Система органів управління промисловістю
Система органів управління промисловістю складається з: промислових міністерств; інших центральних органів держав
1 Див., напр.: Указ Президента України «Про структурну перебудову ву гільної промисловості» від 7 лютого 1996 р. № 116 // Урядовий кур’єр. — 1996. — № 27—28. — С. 2.
2 Див.: Постанова Кабінету Міністрів України «Про впорядкування торгівлі на ринку окремих видів нафтопродуктів» від 31 жовтня 1997 р. № 1193 // Бизнес. — 1997. — № 46. — С. 9.
3 Див., напр.: Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з технічного обслуговування мереж теле , радіо і проводового мовлення в межах промислової експлуатації, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного ко мітету зв’язку та інформації України від 22 травня 2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 23. — Ст. 10520; Типовий статут державного підприємства, затверджений наказом Міністерства економіки України, Мінпраці України, Мінфіну України, Фонду державного майна від 22 квітня 1993 р. за № 12 30/4 та ін.
318 |
ГЛАВА 25 |
|
|
ної виконавчої влади, які мають свої промислові об’єкти; управ лінь промисловості місцевих державних адміністрацій; місце вих рад та їх виконавчих комітетів (з питань, делегованих їм державою); адміністрацій промислових об’єднань і промисло вих підприємств.
Встановлення засад управління промисловістю в Україні належить до компетенції Верховної Ради України, яка визначає державну політику, здійснює законодавче регулювання відно син, що виникають у цій сфері (галузі).
Загальне управління промисловістю в Україні, здійснення державної політики в цьому напрямі покладено на Кабінет Міністрів України, який управляє об’єктами державної влас ності, спрямовує й координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади тощо.
Близькі за обсягом і напрямом діяльності повноваження по управлінню промисловістю має Рада міністрів АРК у межах автономії.
Центральне місце серед органів управління промисловістю належить промисловим міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, на які покладено завдання по без посередній практичній реалізації державної політики у відпо відних галузях. До промислових центральних органів виконав чої влади належать Міністерство палива і енергетики Украї ни, Державний комітет промислової політики України та ін. Вони управляють промисловими підприємствами, які входять до відповідної галузі. Слід зазначити, що поділ міністерств і державних комітетів на суто промислові та інші є досить умов ним, бо промислові підприємства мають і деякі інші міністер ства та державні комітети, а також недержавні утворення. Це Мінекономіки України, Міністерство транспорту України, різні товариства, об’єднання (профспілкові, релігійні) тощо.
Згідно із Загальним положенням про міністерство, інший центральний орган виконавчої влади ці органи беруть участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами; розробляють і застосовують ме ханізм реалізації такої політики; забезпечують всебічний роз виток підпорядкованої їм підгалузі; підвищують ефективність виробництва та якість продукції на підпорядкованих їм підприємствах; здійснюють у межах повноважень, визначених
УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВІСТЮ |
319 |
|
|
законодавством, функції управління майном підприємств, що належать до сфери управління міністерства; розробляють відповідні фінансово економічні та інші нормативи, механіз ми їх впровадження; затверджують галузеві стандарти та сте жать за їх додержанням тощо.
Державний комітет промислової політики України є цент ральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведен ня в життя державної політики в галузі воєнно промислового комплексу, конверсії, машинобудування, металургійної, хімічної, легкої, деревообробної промисловості, виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших галу зях промисловості України.
Державний комітет промислової політики України відпо відно до покладених на нього завдань: бере участь у форму ванні та реалізації державної політики в підпорядкованих йому галузях промисловості, розробленні проектів Державного бюд жету України, загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку України; координує діяльність підприємств, що належать до сфери його управління, в реалі зації єдиної науково технічної та інвестиційної політики в інте ресах розвитку промислового потенціалу держави; здійснює в межах повноважень, визначених законодавством, функції уп равління майном підприємств, що належать до сфери його уп равління; сприяє розвиткові нових організаційних форм і структур у промисловому секторі економіки тощо.
До системи органів управління промисловістю входять та кож органи міністерств, державних комітетів і відомств на місцях, відповідні управління місцевих (обласних і районних, міських, міст Києва та Севастополя) державних адміністрацій
(наприклад, управління промисловості, енергетики, транспор ту та зв’язку, управління агропромислового комплексу тощо), які діють на підставі відповідних положень про них, і адміні* страції державних промислових об’єднань, промислових підприємств. Це свідчить про те, що управління галузями та підгалузями промисловості організовують здебільшого за три ланковою системою: міністерство — обласне управління — під приємство. У деяких випадках (при управлінні великими про мисловими утвореннями — об’єднаннями або при управлінні підприємствами, які мають особливо важливе для господар
320 |
ГЛАВА 25 |
|
|
ства чи галузі значення) використовують дволанкову систему: міністерство — промислове підприємство або об’єднання. При управлінні невеликими підприємствами кількість управлінсь ких ланок може зростати.
Безпосереднєкерівництвоосновноювиробничоюланкоюпро мисловості — промисловим підприємством здійснює вищий (відноснонього)орган — адміністрація об’єднання —дляпідприє мства, яке входить до його складу, або безпосередньо міністер* ство — для об’єднань і деяких важливих підприємств та казен них підприємств, які прямо підпорядковано міністерству.
До ланки управління підприємством, яке розташовано на території АРК, може включатися ще й відповідний керівний орган автономії.
§3. Підприємства та їх об’єднання
впромисловості. Правове становище їх адміністрації
Промислові підприємства та їх об’єднання — це основні (первинні) ланки промисловості. Вони є безпосередніми ви робниками промислової продукції. Їх діяльність поєднує в собі централізоване керівництво та самостійність і ініціативу в прийнятті конкретних рішень у межах своїх повноважень і відповідно до прогнозів економічного й соціального розвитку галузі, установ вищих органів.
Промислове підприємство здійснює будь які види господар ської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством Ук раїни й відповідають цілям, передбаченим статутом підприєм ства. Держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства.
Управління промисловим підприємством здійснюють відповідно до його статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна й принципів самоврядування трудового колективу. Підприємство само стійно визначає структуру управління, встановлює штати.
Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Власник або уповноважені ним органи можуть делегувати ці права раді підприємства (правлінню) чи іншому органу, який передбаче