Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Адміністративне право Ю.П.Битяк 2007

.pdf
Скачиваний:
9
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
2.11 Mб
Скачать

УПРАВЛІННЯ БУДІВНИЦТВОМ...

341

грами розвитку підприємств галузі та організовують їх вико нання. Слід відзначити, що поступово, в міру продовження економічних реформ, здійснюватиметься перерозподіл функцій між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організація ми в сфері будівництва, реконструкції та утримання житла з метою їх децентралізації.

Правові та організаційні засади управління будівництвом і житлово комунальним господарством закріплено в низці актів, серед яких головними є Закони України «Про основи містобу дування» від 16 листопада 1992 р.1 та «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 р.2, а також Указ Президента України «Про пріоритетні завдання в сфері містобудування» від 13 травня 1997 р.3.

§ 2. Система органів управління будівництвом і житлово.комунальним господарством

Центральними органами державного управління будівниц твом і житлово комунальним господарством є Державний ко* мітет комунального господарства та Державний комітет Ук* раїни з будівництва та архітектури (далі — Держбуд Украї ни). Вони діють на підставі положень про них, затверджених Указами Президента України відповідно від 19 серпня 2002 р.4 та 20 серпня 2002 р.5. Повноваження названих органів доціль но розкрити на прикладі Держбуду України.

Держбуд України бере участь у формуванні державної жит лової політики, державної науково технічної та економічної політики в сфері містобудування, будівництва й комунально го господарства та забезпечує проведення її в життя.

Основними завданнями Держбуду України є: забезпечення проведення реформ у підвідомчих йому галузях господарства;

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 52. — Ст. 683. 2 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 31. — Ст. 246. 3 Див.: Урядовий кур’єр. — 1997. — 25 травня.

4 Див.: Офіційний вісник України. — 2002. — № 34. — Ст. 1563. 5 Див.: Офіційний вісник України. — 2002. — № 34. — Ст. 1564.

342

ГЛАВА 27

 

 

забезпечення в них розроблення та реалізації заходів щодо енерго та ресурсозбереження; впровадження екологічно без печних технологій; здійснення заходів щодо комплексного пла нування територій, поліпшення архітектурно планувального та інженерно технічного рівня забудови населених пунктів, будинків і споруд; здійснення заходів щодо підвищення техні ко економічного рівня галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів; організація роботи по стандартизації тощо.

Відповідно до покладених на нього завдань Держбуд Ук раїни: забезпечує розроблення, затвердження, видання й кон троль за додержанням державних стандартів, норм і правил; бере участь у розробленні, затвердженні та реалізації містобу дівної документації; у реалізації заходів, спрямованих на про ведення економічних реформ і демонополізацію; здійснює ко ординацію та нормативно методичне забезпечення діяльності місцевих органів містобудування й архітектури, капітального будівництва, інспекцій державного архітектурно будівельно го контролю, бюро технічної інвентаризації та ін.

Держбуд України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує та систематично контролює їх виконання; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його відання; розробляє пропозиції про його вдосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

Для погодженого вирішення питань, що належать до ком петенції Держбуду України, обговорення найважливіших на прямів його діяльності в ньому діє колегія в складі Голови Держ буду України (голова колегії), заступників Голови за посадою, а також інших керівних працівників Держбуду України.

Управління будівництвом і житлово комунальним госпо дарством на місцях покладено на відповідні управління та відділи місцевих державних адміністрацій. Так, при обласних державних адміністраціях діють управління містобудування й архітектури, управління житлово комунального господарства та управління капітального будівництва, а в районних держав них адміністраціях функцію управління забезпечують відділи містобудування, архітектури та житлово комунального госпо

УПРАВЛІННЯ БУДІВНИЦТВОМ...

343

дарства. Ці органи утворюються і діють відповідно до поло жень, затверджених Кабінетом Міністрів України1. Вони здійснюють керівництво дорученими їм сферами будівництва й житлово комунального господарства, несуть відповідальність за їх розвиток на підвідомчій їм території, координують діяльність підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації.

§3. Місцеве самоврядування, будівництво

йжитлово.комунальне господарство

Реформування будівельного комплексу й житлово кому нального господарства потребує не тільки координації зусиль багатьох міністерств і відомств, а й перенесення центра ваги реалізації проблем на місця. У зв’язку з цим, великого значен ня набуває діяльність органів місцевого самоврядування, які мають значні повноваження в галузі житлово комунального господарства й будівництва.

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування мають такі власні (самоврядні) повноваження в галузі житлово комунального господарства: управління об’єктами житлово комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відпо відних територіальних громад, забезпечення їх належного ут римання та ефективної експлуатації; облік громадян, які відпо відно до законодавства мають потребу в житлі, організація бла гоустрою населених пунктів тощо.

Поряд із власними повноваженнями органи місцевого са моврядування мають і делеговані їм повноваження в галузі житлово комунального господарства. Серед основних із них слід назвати: здійснення відповідно до законодавства контро лю за належною експлуатацією та організацією обслуговуван ня населення підприємствами житлово комунального госпо дарства; облік відповідно до закону житлового фонду, здійснен

1 Див., напр.: Типове положення про управління житлово комунального господарства обласної державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1999 р. // Офіційний вісник Ук раїни. — 2000. — № 1. — Ст. 9.

344

ГЛАВА 27

 

 

ня контролю за його використанням; видача ордерів на засе лення жилої площі в будинках державних і комунальних організацій; облік і реєстрація згідно із законом об’єктів неру хомого майна незалежно від форм власності.

У галузі будівництва органи місцевого самоврядування ма ють як власні, так і делеговані повноваження. Серед їх влас них повноважень основними є: організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції та ре монту об’єктів комунального господарства й соціально куль турного призначення, жилих будинків, а також шляхів місце вого значення; підготовка й затвердження відповідних місце вих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; коорди нація на відповідній території діяльності суб’єктів містобуду вання щодо комплексної забудови населених пунктів; надан ня відповідно до законодавства дозволу на спорудження об’єктів містобудування незалежно від форм власності.

До делегованих повноважень органів місцевого самовряду вання законодавство відносить організацію роботи, пов’язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів: прийняття в експлуатацію закінчених об’єктів будів ництва; здійснення в установленому порядку державного кон тролю за додержанням законодавства, положень затвердженої містобудівної документації; вирішення згідно із законодав ством спорів з питань містобудування тощо.

§ 4. Державний контроль у будівництві та житлово.комунальному господарстві

Однією з основних функцій Держбуду України та його орга нів на місцях є організація й забезпечення державного архі тектурно будівельного контролю та контролю за технічним станом житлового фонду й об’єктів комунального призначен ня незалежно від форм власності.

Державний архітектурно будівельний контроль — це су купність організаційно технічних і правових заходів, спрямова них на забезпечення додержання законодавства, державних стан дартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та

УПРАВЛІННЯ БУДІВНИЦТВОМ...

345

проектів конкретних об’єктів, місцевих правил забудови насе лених пунктів усіма суб’єктами містобудівної діяльності.

Безпосередньо державний архітектурно будівельний конт роль здійснюють Державна архітектурно*будівельна інспекція в складі Держбуду України та інспекції державного архітек* турно*будівельного контролю в складі місцевих органів місто будування й архітектури. Ці інспекції діють згідно з Положен ням про державний архітектурно будівельний контроль, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. (в редакції від 7 квітня 1995 р.1).

Інспекції державного архітектурно будівельного контролю видають забудовникам дозволи на виконання робіт з будівниц тва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту; беруть участь у роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінче них об’єктів будівництва, а також у розслідуванні причин аварій на будівництві; здійснюють вибіркові перевірки; роз глядають справи про правопорушення в сфері містобудуван ня; аналізують і узагальнюють матеріали контролю; готують пропозиції відповідним органам щодо вдосконалення держав них стандартів, норм і правил.

Контроль за технічним станом житлового фонду й об’єктів комунального призначення здійснюють посадові особи уп* равлінь і відділів житлово*комунального господарства місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядуван* ня. Вони мають право: проводити обстеження й перевірки підконтрольних об’єктів; давати приписи власникам і корис тувачам про усунення виявлених порушень; вносити пропо зиції щодо притягнення винних до адміністративної відпові дальності тощо.

З метою посилення контролю за технічним станом місько го електротранспорту в Держбуді України створено та діють

Головна державна технічна інспекція, а також державні регіо* нальні технічні інспекції у містах. Здійснюючи постійний дер жавний контроль за технічним станом міськелектротранспор ту, посадові особи цих інспекцій мають право застосовувати як адміністративно попереджувальні заходи, так і заходи адмі ністративного припинення.

1 Див.: ЗПУ України. — 1995. — № 7. — Ст. 166.

346

ГЛАВА 27

 

 

§ 5. Адміністративна відповідальність за правопорушення в будівництві та житлово.

комунальному господарстві

Адміністративна відповідальність у галузі будівництва настає за: недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування та будівництва (ст. 96 КпАП); порушення законо давства під час планування й забудови територій (ст. 961 КпАП); самовільне будівництво будинків або споруд (ст. 97 КпАП).

Справи про адміністративні правопорушення розглядають інспекції державного архітектурно будівельного контролю й адміністративні комісії.

Суб’єктами адміністративної відповідальності за правопо рушення в галузі будівництва можуть бути як громадяни, так і посадові особи. Крім них, згідно із Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ і органі зацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14 жовт ня 1994 р.1 відповідальність у цій галузі несуть також юридичні особи.

Справи про правопорушення в галузі будівництва й у сфері містобудування розглядають інспекції державного архітектур но будівельного контролю та адміністративні комісії.

У галузі житлово комунального господарства адміністра тивна відповідальність згідно з КпАП настає за порушення порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень (ст. 149); порушення правил користування жилими будинками й жилими приміщеннями (ст. 150); само правне зайняття жилого приміщення (ст. 151). Адміністратив ними правопорушеннями визнають також порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів (ст. 152); знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення населених пунктів (ст. 153); порушення правил тримання собак і котів (ст. 154).

Справи про адміністративні правопорушення розглядають адміністративні комісії, виконавчі комітети селищних, сільських рад, органи Міністерства екології та природних ре сурсів України.

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 46. — Ст. 411.

ГЛАВА 28

Управління комунікаціями

§ 1. Організаційно.правові засади управління комунікаціями

У широкому плані під управлінням комунікаціями розумі ють управління транспортом, зв’язком, мережами й система* ми паливного, енергетичного та водного постачання, тобто уп равління всіма галузями господарства, що обслуговують сфе ри виробництва (промисловість, агропромисловий комплекс тощо) та життєдіяльність людей, але не створюють матеріаль них цінностей.

Термін «комунікації» означає шляхи сполучення, су купність усіх видів шляхів сполучення, які підготовлено та влаштовано таким чином, щоб забезпечувати процес пере міщення людей і вантажів різного призначення, і є складовою частиною кожного виду транспорту. Регулювання діяльності транспорту й зв’язку належить до різних галузей права: адміні стративного, цивільного, фінансового та ін.

Управління транспортом і зв’язком регулюють закони, ко декси, статути, положення про окремі види транспорту й зв’яз ку. Організаційно правові, економічні засади діяльності транс порту визначає Закон України «Про транспорт» від 10 листо пада 1994 р.1.

В Україні діє єдина транспортна система, яка повинна відпо відати вимогам суспільного виробництва й національної без пеки, мати розгалужену інфраструктуру, забезпечувати зовніш ньоекономічні зв’язки.

До єдиної транспортної системи належать: транспорт загаль ного користування (залізничний, морський, річковий, автомо більний і авіаційний, а також міський електротранспорт і мет рополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення за гального користування.

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 51. — Ст. 446.

348

ГЛАВА 28

 

 

Правовий статус залізничного транспорту визначає Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р.1, а також Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р., морського — Кодекс торгового мореплавства України2, річкового — Водний кодекс України3, авіаційного — Повітряний кодекс України4, автомобільного — Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р.5 (в редакції від 10 листопада 1994 р.), а також Статут автомобільного транспорту України, трубопровідного — Закон України «Про трубопровідний транспорт» від 15 трав ня 1996 р.6.

§2. Органи управління транспортом

ішляховим господарством

Державне управління в галузі транспорту здійснюють

Міністерство транспорту України (далі — Мінтранс України), спеціально уповноважені на те органи виконавчої влади, а та* кож органи місцевого самоврядування. Мінтранс України є цен тральним органом, що забезпечує управління транспортом на території всієї держави. Діяльність Мінтрансу України регу лює Положення про нього, затверджене Указом Президента України від 11 травня 2000 р.7.

Мінтранс України реалізує державну політику в галузі транспорту й дорожнього господарства; сприяє структурній перебудові економіки України; здійснює керівництво транс портно дорожнім комплексом; несе відповідальність за його розвиток; координує роботу об’єднань, установ, підприємств і організацій залізничного, морського, річкового, авіаційного, автомобільного та дорожнього господарства, які входять до сфери його управління.

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 40. — Ст. 183. 2 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 47—52. — Ст. 349. 3 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 24. — Ст. 189.

4 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 25. — Ст. 274.

5 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 31. — Ст. 338; 1994. — № 46. — Ст. 413.

6 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 29. — Ст. 139. 7 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 20. — Ст. 815.

УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЯМИ

349

 

 

На Мінтранс України покладено такі завдання: здійснення державного управління транспортним комплексом України; реалізація державної політики становлення й розвитку транс портного комплексу України для забезпечення своєчасного, повного та якісного задоволення потреб населення й суспіль ного виробництва в перевезеннях; забезпечення взаємодії та координації роботи автомобільного, авіаційного, залізнично го, морського й річкового транспорту та дорожнього комплек су; здійснення заходів щодо створення єдиної транспортної системи України; створення рівних умов для розвитку госпо дарської діяльності підприємств транспорту всіх форм влас ності; забезпечення входження транспортного комплексу Ук раїни до європейської та світової транспортних систем.

Відповідно до цих завдань Мінтранс України: забезпечує виконання єдиної державної економічної, тарифної, інвести ційної, науково технічної та соціальної політики на транспорт но дорожньому комплексі; забезпечує захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування; сприяє розвиткові зов нішньоекономічних зв’язків, а за дорученням Кабінету Міністрів України представляє інтереси транспортно дорож нього комплексу в міжнародних організаціях й укладає міжна родні договори; видає ліцензії на міжнародні перевезення па сажирів і вантажів залізничним та автомобільним (крім країн СНД), повітряним, річковим, морським транспортом; контро лює дотримання ліцензійних умов під час здійснення цих видів діяльності; здійснює контроль за додержанням підприємства ми законодавства й міжнародно правових норм тощо.

Щодо завдань органів, які входять до системи Мінтрансу України, то стосовно них здійснюється розмежування їх пов новажень.

§ 3. Управління залізничним транспортом

Через Мінтранс України здійснюється управління залізнич ним транспортом держави. До складу залізничного транспор ту належать підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, нав

350

ГЛАВА 28

 

 

чальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, зак лади охорони здоров’я, фізичної культури й спорту, культури, науково дослідні, проектно конструкторські організації, інші підприємства, установи й організації, незалежно від форм влас ності, що забезпечують його функціонування.

Управління залізничним транспортом здійснює Державна адміністрація залізничного транспорту України (далі — Укр залізниця). Діяльність Укрзалізниці врегульовано Положен ням про Державну адміністрацію залізничного транспорту, зат вердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р., та іншими нормативними актами. Укрзалізни ця — це орган управління залізничним транспортом загально го користування, підвідомчий Мінтрансу України. До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одесь ка, Південна, Південно Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об’єднання, підприємства, установи й організації залізничного транспорту.

До основних завдань Укрзалізниці належать: організація зла годженої роботи залізниць і підприємств з метою задоволення потреб суспільного виробництва й населення в перевезеннях; забезпечення ефективної експлуатації залізничного рухомого складу, його ремонту та оновлення; розроблення концепцій роз витку залізничного транспорту; вжиття заходів для забезпечен ня безпеки функціонування мобілізаційної підготовки й цивіль ної оборони на залізничному транспорті та його діяльності під час ліквідації наслідків аварій, стихійного або іншого лиха тощо.

Укрзалізницю очолює генеральний директор, який за поса дою є першим заступником Міністра транспорту України. Ге неральний директор має заступників, яких за поданням Міністра транспорту України призначає Кабінет Міністрів України.

Для розроблення основних напрямів розвитку залізнично го транспорту, а також розв’язання найважливіших питань його господарської діяльності створюється рада Укрзалізниці. Склад ради та положення про неї затверджує Міністр транс порту України. Рішення ради втілюють у життя наказами ге нерального директора.

Укрзалізниця є юридичною особою, має самостійний ба ланс, розрахункові рахунки в установах банків, печатку із зоб раженням Державного герба України та своїм найменуванням.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.