Адміністративне право Ю.П.Битяк 2007

осіб. Специфіка регулювання діяльності водного транспорту полягає в розмежуванні функцій відповідальності держави перед світовим співтовариством і функцій відповідальності за господарську діяльність конкретних підприємств.

Управління морським і річковим транспортом здійснюють

органи державної виконавчої влади, підвідомчі Мінтрансу Ук* раїни. До об’єктів їх управління належать об’єднання, підприєм ства, установи й організації морського та річкового транспор ту. Так, перевезенням наливних та сухих вантажів великої но менклатури в Україні займаються сім державних, орендних та акціонерних компаній: Чорноморське та Азовське морські па роплавства; компанії — Дунайська, «Укрферрі», Українське морське пароплавство, «Укртанкер», «Укріфер», Керченська паромна переправа. Всього в Україні мають флот понад 240 організацій і підприємств різних форм власності.

Основні завдання Мінтрансу України на морському й річко вому флоті полягають у: організації злагодженої роботи підприємств, що належать до сфери його управління, з метою задоволення потреб населення й суспільного виробництва в морських і річкових перевезеннях; вжитті заходів для ефектив ного використання рухомого складу морського й річкового транспорту, його поновлення, ремонту, забезпечення матері ально технічними та паливно енергетичними ресурсами; забез печенні безпеки функціонування морського й річкового транс порту.

У взаємовідносинах з міжнародними морськими організа ціями Мінтранс України виконує функції Морської адмініст рації України. Для визначення основних напрямів розвитку морського й річкового транспорту, розв’язання найважливіших питань його господарської діяльності створюють раду. Склад ради, положення про неї затверджує Міністр транспорту Ук раїни, а рішення ради проводять у життя наказами.

Мінтранс України здійснює функції управління щодо дер жавних морських пароплавств і портів, підприємств тощо, а також організовує роботу з підготовки й підвищення кваліфі кації кадрів, розроблення вимог, що висувають до рівня квалі фікації та професійної підготовки й сертифікації кадрів галузі.

Місцевими органами управління є порти (морські, річкові). Україна має 18 морських портів.

Правовий статус морського порту полягає в тому, що морсь кий порт є державним транспортним підприємством, призна ченим для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відве дених порту території та акваторії, а також перевезення ван тажів і пасажирів на суднах, які належать порту.

На території порту можуть діяти підприємства й організації всіх форм власності, метою та видом діяльності яких є обслу говування суден, пасажирів і вантажів. Морський порт не має права перешкоджати діяльності цих підприємств і організацій, а також втручатися в їх господарську діяльність (за деякими винятками). Перелік морських портів України, відкритих для заходу іноземних суден, визначає Кабінет Міністрів України.

На території України наявні торгові, рибні та інші спеціалі зовані морські порти.

Управління морським портом здійснює начальник порту. Він видає обов’язкові правові акти, що регулюють питання без пеки руху, охорони вантажів, майна порту та громадського по рядку, проведення санітарних і протипожежних заходів у пор ту, охорони довкілля, порядку заходу суден у морські порти та виходу з них, видає звід звичаїв порту, а також розпорядження про затримання суден і вантажів у порядку, передбаченому ст. 80 Кодексу торгового мореплавства України та щодо забез печення безпеки руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден. Начальник морського порту розглядає справи про адміністративні правопорушення й накладає адміністра тивні стягнення.

Низовою господарською одиницею з погляду управління є

морське судно. Правове становище екіпажу судна, що плаває під Державним Прапором України, а також взаємовідносини між членами екіпажу, які беруть участь у експлуатації цього судна, між членами екіпажу та судноволодільцем визначають різні галузі законодавства.

Управління судном покладено на його капітана. Капітан судна наділений певними адміністративно правовими повно важеннями, його розпорядження мають беззаперечно викону вати всі особи, які перебувають на судні.

Якщо дії особи, яка перебуває на судні, загрожують безпеці судна або людям і майну, капітан судна має право ізолювати цю особу в окремому приміщенні.

Управління річковим транспортом загального користуван ня також перебуває у віданні Мінтрансу України.

До складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти й пристані, судна, суднобудівно ремонтні за води, ремонтно експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв’язку (вузли зв’язку, ра діоцентри й радіостанції), навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, культури, проектно конструкторські організації та інші установи й організації, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Низовими ланками в системі річкового флоту є річкові порти

та пристані, які здійснюють приймання й навантаження ванта жу,перевезенняпасажирів,організовуютьтехнічнеобслуговуван ня річкових суден. Річкові порти поділяють на вантажні, паса жирські та об’єднані. Порти й пристані очолюють начальники.

Річкове судно — первинна виробнича ланка річкового транс порту. Керує екіпажем судна капітан, який несе відповідальність за порядок на судні, нормальний технічний стан судна, схо ронність вантажу, що перевозить, і обслуговування пасажирів.

§ 5. Управління автомобільним транспортом

Автомобільний транспорт є однією з важливих галузей гос подарства, забезпечує поряд з іншими видами транспорту ви робництво та обіг продукції промисловості й сільського гос подарства, потреби будівництва, задовольняє потреби населен ня в перевезеннях, а також сприяє зміцненню оборони України.

До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення паса жирів і вантажів, авторемонтні та шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно екс педиційні підприємства, а також автовокзали й автостанції, навчальні заклади, ремонтно будівельні організації та соціаль но побутові заклади, інші підприємства, установи й організації, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авто мобільного транспорту. Управління автомобільним транспор том здійснює Мінтранс України.

До сфери його управління належать об’єднання, підприєм ства, установи й організації автомобільного транспорту. Ос новні завдання, функції та права органів управління автомо більним транспортом передбачено в Положенні про Держав ний департамент автомобільного транспорту України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 р.1, а також у Статуті автомобільного транс порту України2, який визначає обов’язки, права та відпові дальність автотранспортних підприємств, організацій, незалеж но від їх відомчого підпорядкування, а також громадян, що ко ристуються автомобільним транспортом.

Основними завданнями органів управління автомобільним транспортом є: організація злагодженої роботи об’єднань, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, з метою задоволення потреб суспільного вироб ництва й населення в автомобільних перевезеннях; вжиття за ходів для ефективного використання рухомого складу автомо більного транспорту, його поновлення, ремонту, забезпечення матеріально технічними та паливно енергетичними ресурсами, визначення структури парку; організація виконання вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху тощо.

Укравтотранс у процесі виконання покладених на нього зав дань взаємодіє з центральними та місцевими органами держав ної виконавчої влади, органами АРК, органами місцевого са моврядування, а також відповідними органами інших держав. Укравтотранс у межах своїх повноважень на основі законодав ства України видає накази, організовує та контролює їх вико нання. У випадках, передбачених законодавством України, рішення Укравтотрансу є обов’язковими до виконання підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, та громадянами.

Для розроблення основних напрямів розвитку автомобіль ного транспорту, розв’язання найважливіших питань його діяльності утворюють раду Укравтотрансу, склад якої затвер джує Міністр транспорту України. Укравтотранс є юридичною особою.

1 Див.: Офіційний вісник України. — 2000. — № 14. — Ст. 561.

2Див.: ЗПУ України. — 1974. — № 10. — Ст. 68; 1978. — № 1. — Ст. 21;

№86. — Ст. 60; 1981.— № 7. — Ст. 56; 1996. — № 7. — Ст. 89.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 1998 р. створено автотранспортні управління Мінтрансу України, а

також затверджено відповідне Положення про них. Автотранспортні управління в АРК і областях є територі

альними органами Мінтрансу України. Основними завдання ми управлінь є: забезпечення державного регулювання діяль ності автомобільного транспорту та здійснення контролю за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, що виконують перевезення пасажирів і ван тажів автомобільним транспортом, вимог нормативних актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і ван тажів автотранспортом. Управління очолюють начальники, яких призначає на посаду та звільняє з посади Міністр транс порту України за погодженням з Радою міністрів АРК, облас ними державними адміністраціями. Управління є юридични ми особами.

Стосовно компетенції місцевих державних адміністрацій

у галузі управління транспортом, то її врегульовано на загаль ному рівні Законом України «Про місцеві державні адмі ністрації».

§ 6. Управління цивільним повітряним транспортом

Українській державі належить повний і надзвичайний су веренітет над повітряним простором України, що є частиною території України. До складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють переве зення пасажирів і вантажів, аерофотозйомку, сільськогоспо дарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації, верто льотодроми, гідроаеродроми та інші майданчики для експлуа тації повітряних суден, інші підприємства, установи й органі зації, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

Органом, що здійснює управління цивільною авіацією, є

Державний департамент авіаційного транспорту, Положен

У випадках, передбачених законодавством, рішення Укр авіації з питань безпеки польотів, авіаційної безпеки та регулю вання доступу експлуатантів до ринку авіаційних перевезень і послуг є обов’язковими до виконання міністерствами, цент ральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності й громадянами. Норматив но правові акти Укравіації підлягають державній реєстрації.

Укравіацію очолює Голова, який несе відповідальність за виконання покладених на Укравіацію завдань і здійснення нею своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників Голови та керівників структурних підрозділів Укравіації.

Для погодженого вирішення питань, що належать до повно важень Укравіації, обговорення найважливіших напрямів її діяльності та розвитку галузі утворюють раду Укравіації у складі Голови Укравіації (голова ради), заступників Голови за посадою й керівників структурних підрозділів Укравіації. До складу ради можуть входити також представники інших цент ральних і місцевих органів виконавчої влади та керівники підприємств, установ і організацій, що належать до сфери уп равління цивільним повітряним транспортом. Членів ради за тверджує Міністр транспорту України. Рішення ради прово дять у життя переважно наказами Голови Укравіації.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку науки й техніки, обговорен ня найважливіших програм та з інших питань розвитку ци вільного повітряного транспорту утворюють науково техніч ну раду з учених і висококваліфікованих фахівців.

§ 7. Управління трубопровідним транспортом

Систему трубопровідного транспорту України складають: магістральний трубопровідний транспорт, що функціонує як єдиний технологічний комплекс з усіма об’єктами й споруда ми, за допомогою якого здійснюють транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування спожива чам; промисловий трубопровідний транспорт — весь інший немагістральний транспорт у межах виробництв, а також наф тобазові внутрішньопромислові нафто , газо і продукто

України від 20 березня 1998 р. затверджено програму створен ня мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК), яка передбачає комплекс першочергових заходів, спрямованих на розбудову автомобільних доріг на період до 2005 р. Мережа МТК буде органічним складником системи транс’європейсь ких транспортних коридорів, рішення про створення якої було прийнято в березні 1994 р. на Панєвропейській конференції в Греції, а також на аналогічній конференції в 1997 р. у Фінляндії. Всього таких коридорів буде дев’ять, вони включають заліз ничний, автомобільний і водний види транспорту з усією інфраструктурою.

В Україні автомобільні дороги загального користування поділяють на два види: автомобільні дороги державного зна чення й автомобільні дороги місцевого значення.

З метою забезпечення управління й належного функціону вання, подальшого розвитку вдосконалення мережі автомо більних доріг загального користування Указом Президента Ук раїни від 29 січня 2002 року № 50/2002 затверджено Положен ня про державну службу автомобільних доріг України.

Державна служба автомобільних доріг України (Укравто дор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність яко го спрямовує та координує Кабінет Міністрів України через Міністра транспорту України.

Основними завданнями Укравтодору є: розроблення й реа лізація державної стратегії розвитку дорожнього господарства та проведення єдиної технічної, економічної політики в дорож ньому комплексі; розроблення та виконання державних про грам, спрямованих на створення умов для надійного й безпеч ного руху на автомобільних дорогах загального користування; задоволення потреб суспільного виробництва, населення та оборони країни в удосконаленні та раціональному розвиткові дорожньої мережі; організація збирання, зосередження та цільового використання коштів, що надходять для фінансуван ня дорожнього господарства; організація будівництва, ремон ту й утримання автомобільних доріг загального користування та інженерних споруд на них; забезпечення разом із Держав тоінспекцією додержання чинного законодавства щодо охоро ни доріг і споруд на них тощо. Укравтодор очолює Голова, якого призначає Президент України.