Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Адміністративне право Ю.П.Битяк 2007

.pdf
Скачиваний:
9
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
2.11 Mб
Скачать

УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЯМИ

351

 

 

Укрзалізниця видає накази, обов’язкові до виконання заліз ницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці.

Наступною ланкою управління залізничним транспортом є

управління залізницями, в яких функціонують відділення заліз* ниць. Очолюють управління залізниць і відділення відповідні начальники.

Низовою ланкою залізничного транспорту є залізнична станція (пасажирська, вантажна, сортувальна). Очолює її на чальник станції.

§ 4. Управління морським і річковим транспортом

Морський і річковий транспорт України є комплексною га луззю управління. Його діяльність регулюється системою норм, що зачіпають як адміністративно правові, так і інші відносини (цивільно правові, земельні, трудові, фінансові тощо). Основним нормативним актом, що регулює управлін ня морським і річковим транспортом, є Положення про Дер жавний департамент морського і річкового транспорту Украї ни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 р.1.

Державне регулювання управлінням водним транспортом на законодавчому рівні здійснюють відповідно до Закону Ук раїни «Про транспорт», Кодексу торгового мореплавства Ук раїни, Водного кодексу України та Положення про Держав ний департамент морського і річкового транспорту України, інших нормативних актів. Аналіз цих актів свідчить про те, що роботу органів виконавчої влади на морському й річковому транспорті насамперед спрямовано на управління господарсь кою діяльністю підприємств, що не дозволяє створити опти мальну й ефективну систему управління водним транспортом України.

Сьогодні судна під Державним Прапором України перебу вають: у загальнодержавній власності; у комунальній власності; у колективній і приватній власності юридичних та фізичних

1 Див.: Офіційний вісник України. — 2000. — № 13. — Ст. 530.

352

ГЛАВА 28

 

 

осіб. Специфіка регулювання діяльності водного транспорту полягає в розмежуванні функцій відповідальності держави перед світовим співтовариством і функцій відповідальності за господарську діяльність конкретних підприємств.

Управління морським і річковим транспортом здійснюють

органи державної виконавчої влади, підвідомчі Мінтрансу Ук* раїни. До об’єктів їх управління належать об’єднання, підприєм ства, установи й організації морського та річкового транспор ту. Так, перевезенням наливних та сухих вантажів великої но менклатури в Україні займаються сім державних, орендних та акціонерних компаній: Чорноморське та Азовське морські па роплавства; компанії — Дунайська, «Укрферрі», Українське морське пароплавство, «Укртанкер», «Укріфер», Керченська паромна переправа. Всього в Україні мають флот понад 240 організацій і підприємств різних форм власності.

Основні завдання Мінтрансу України на морському й річко вому флоті полягають у: організації злагодженої роботи підприємств, що належать до сфери його управління, з метою задоволення потреб населення й суспільного виробництва в морських і річкових перевезеннях; вжитті заходів для ефектив ного використання рухомого складу морського й річкового транспорту, його поновлення, ремонту, забезпечення матері ально технічними та паливно енергетичними ресурсами; забез печенні безпеки функціонування морського й річкового транс порту.

У взаємовідносинах з міжнародними морськими організа ціями Мінтранс України виконує функції Морської адмініст рації України. Для визначення основних напрямів розвитку морського й річкового транспорту, розв’язання найважливіших питань його господарської діяльності створюють раду. Склад ради, положення про неї затверджує Міністр транспорту Ук раїни, а рішення ради проводять у життя наказами.

Мінтранс України здійснює функції управління щодо дер жавних морських пароплавств і портів, підприємств тощо, а також організовує роботу з підготовки й підвищення кваліфі кації кадрів, розроблення вимог, що висувають до рівня квалі фікації та професійної підготовки й сертифікації кадрів галузі.

Місцевими органами управління є порти (морські, річкові). Україна має 18 морських портів.

УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЯМИ

353

 

 

Правовий статус морського порту полягає в тому, що морсь кий порт є державним транспортним підприємством, призна ченим для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відве дених порту території та акваторії, а також перевезення ван тажів і пасажирів на суднах, які належать порту.

На території порту можуть діяти підприємства й організації всіх форм власності, метою та видом діяльності яких є обслу говування суден, пасажирів і вантажів. Морський порт не має права перешкоджати діяльності цих підприємств і організацій, а також втручатися в їх господарську діяльність (за деякими винятками). Перелік морських портів України, відкритих для заходу іноземних суден, визначає Кабінет Міністрів України.

На території України наявні торгові, рибні та інші спеціалі зовані морські порти.

Управління морським портом здійснює начальник порту. Він видає обов’язкові правові акти, що регулюють питання без пеки руху, охорони вантажів, майна порту та громадського по рядку, проведення санітарних і протипожежних заходів у пор ту, охорони довкілля, порядку заходу суден у морські порти та виходу з них, видає звід звичаїв порту, а також розпорядження про затримання суден і вантажів у порядку, передбаченому ст. 80 Кодексу торгового мореплавства України та щодо забез печення безпеки руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден. Начальник морського порту розглядає справи про адміністративні правопорушення й накладає адміністра тивні стягнення.

Низовою господарською одиницею з погляду управління є

морське судно. Правове становище екіпажу судна, що плаває під Державним Прапором України, а також взаємовідносини між членами екіпажу, які беруть участь у експлуатації цього судна, між членами екіпажу та судноволодільцем визначають різні галузі законодавства.

Управління судном покладено на його капітана. Капітан судна наділений певними адміністративно правовими повно важеннями, його розпорядження мають беззаперечно викону вати всі особи, які перебувають на судні.

Якщо дії особи, яка перебуває на судні, загрожують безпеці судна або людям і майну, капітан судна має право ізолювати цю особу в окремому приміщенні.

354

ГЛАВА 28

 

 

Управління річковим транспортом загального користуван ня також перебуває у віданні Мінтрансу України.

До складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти й пристані, судна, суднобудівно ремонтні за води, ремонтно експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв’язку (вузли зв’язку, ра діоцентри й радіостанції), навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, культури, проектно конструкторські організації та інші установи й організації, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Низовими ланками в системі річкового флоту є річкові порти

та пристані, які здійснюють приймання й навантаження ванта жу,перевезенняпасажирів,організовуютьтехнічнеобслуговуван ня річкових суден. Річкові порти поділяють на вантажні, паса жирські та об’єднані. Порти й пристані очолюють начальники.

Річкове судно — первинна виробнича ланка річкового транс порту. Керує екіпажем судна капітан, який несе відповідальність за порядок на судні, нормальний технічний стан судна, схо ронність вантажу, що перевозить, і обслуговування пасажирів.

§ 5. Управління автомобільним транспортом

Автомобільний транспорт є однією з важливих галузей гос подарства, забезпечує поряд з іншими видами транспорту ви робництво та обіг продукції промисловості й сільського гос подарства, потреби будівництва, задовольняє потреби населен ня в перевезеннях, а також сприяє зміцненню оборони України.

До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення паса жирів і вантажів, авторемонтні та шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно екс педиційні підприємства, а також автовокзали й автостанції, навчальні заклади, ремонтно будівельні організації та соціаль но побутові заклади, інші підприємства, установи й організації, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авто мобільного транспорту. Управління автомобільним транспор том здійснює Мінтранс України.

УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЯМИ

355

 

 

До сфери його управління належать об’єднання, підприєм ства, установи й організації автомобільного транспорту. Ос новні завдання, функції та права органів управління автомо більним транспортом передбачено в Положенні про Держав ний департамент автомобільного транспорту України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 р.1, а також у Статуті автомобільного транс порту України2, який визначає обов’язки, права та відпові дальність автотранспортних підприємств, організацій, незалеж но від їх відомчого підпорядкування, а також громадян, що ко ристуються автомобільним транспортом.

Основними завданнями органів управління автомобільним транспортом є: організація злагодженої роботи об’єднань, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, з метою задоволення потреб суспільного вироб ництва й населення в автомобільних перевезеннях; вжиття за ходів для ефективного використання рухомого складу автомо більного транспорту, його поновлення, ремонту, забезпечення матеріально технічними та паливно енергетичними ресурсами, визначення структури парку; організація виконання вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху тощо.

Укравтотранс у процесі виконання покладених на нього зав дань взаємодіє з центральними та місцевими органами держав ної виконавчої влади, органами АРК, органами місцевого са моврядування, а також відповідними органами інших держав. Укравтотранс у межах своїх повноважень на основі законодав ства України видає накази, організовує та контролює їх вико нання. У випадках, передбачених законодавством України, рішення Укравтотрансу є обов’язковими до виконання підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, та громадянами.

Для розроблення основних напрямів розвитку автомобіль ного транспорту, розв’язання найважливіших питань його діяльності утворюють раду Укравтотрансу, склад якої затвер джує Міністр транспорту України. Укравтотранс є юридичною особою.

1 Див.: Офіційний вісник України. — 2000. — № 14. — Ст. 561.

2Див.: ЗПУ України. — 1974. — № 10. — Ст. 68; 1978. — № 1. — Ст. 21;

86. — Ст. 60; 1981.— № 7. — Ст. 56; 1996. — № 7. — Ст. 89.

356

ГЛАВА 28

 

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 1998 р. створено автотранспортні управління Мінтрансу України, а

також затверджено відповідне Положення про них. Автотранспортні управління в АРК і областях є територі

альними органами Мінтрансу України. Основними завдання ми управлінь є: забезпечення державного регулювання діяль ності автомобільного транспорту та здійснення контролю за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, що виконують перевезення пасажирів і ван тажів автомобільним транспортом, вимог нормативних актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і ван тажів автотранспортом. Управління очолюють начальники, яких призначає на посаду та звільняє з посади Міністр транс порту України за погодженням з Радою міністрів АРК, облас ними державними адміністраціями. Управління є юридични ми особами.

Стосовно компетенції місцевих державних адміністрацій

у галузі управління транспортом, то її врегульовано на загаль ному рівні Законом України «Про місцеві державні адмі ністрації».

§ 6. Управління цивільним повітряним транспортом

Українській державі належить повний і надзвичайний су веренітет над повітряним простором України, що є частиною території України. До складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють переве зення пасажирів і вантажів, аерофотозйомку, сільськогоспо дарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації, верто льотодроми, гідроаеродроми та інші майданчики для експлуа тації повітряних суден, інші підприємства, установи й органі зації, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

Органом, що здійснює управління цивільною авіацією, є

Державний департамент авіаційного транспорту, Положен

УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЯМИ

357

 

 

ня про який затверджено постановою Кабінету Міністрів Ук раїни від 29 березня 2000 р.1.

Основними завданнями Укравіації є: реалізація державної політики з питань розвитку цивільної авіації; забезпечення потреб галузей національної економіки та населення в переве зеннях вантажів і пасажирів; реєстрація й сертифікація об’єктів і суб’єктів цивільної авіації; розроблення та реалізація затвер джених Мінтрансом України основних напрямів економічної, тарифної, фінансової, кадрової, науково технічної політики й екологічної безпеки в цивільній авіації; здійснення нагляду за забезпеченням авіаційної безпеки та безпеки польотів повітря них суден цивільної авіації; здійснення інших функцій, що ви пливають із покладених на неї завдань.

Укравіація має право: залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і орга нізацій до проведення службових розслідувань авіаційних подій з цивільними повітряними суднами, а також для виконання інших функцій; одержувати від органів управління різних рівнів інформацію, документи й матеріали, статистичні дані, необхідні для виконання завдань; призупиняти дію сертифікатів експлу атантів і діяльність об’єктів у галузі цивільної авіації всіх форм власності, якщо вони порушують вимоги нормативних актів щодо безпеки польотів, авіаційної безпеки, ліцензій тощо.

Укравіація взаємодіє з центральними та місцевими органа ми виконавчої влади, Радою міністрів АРК, органами місцево го самоврядування.

Взаємовідносини Укравіації та Міністерства оборони Ук раїни (далі — Міноборони України) щодо створення й функ ціонування об’єднаної цивільно військової системи викорис тання повітряного простору України здійснюються на підставі Положення про державну систему використання повітряного простору України, спільних наказів Міноборони України та Мінтрансу України, Міноборони України та Укравіації.

Укравіація видає в межах своїх повноважень накази, органі зовує й контролює їх виконання, а за потреби видає разом з центральними та місцевими органами виконавчої влади, орга нами місцевого самоврядування спільні акти.

1 Див.: Офіційний вісник України. — 2000. — № 13. — Ст. 523.

358

ГЛАВА 28

 

 

У випадках, передбачених законодавством, рішення Укр авіації з питань безпеки польотів, авіаційної безпеки та регулю вання доступу експлуатантів до ринку авіаційних перевезень і послуг є обов’язковими до виконання міністерствами, цент ральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності й громадянами. Норматив но правові акти Укравіації підлягають державній реєстрації.

Укравіацію очолює Голова, який несе відповідальність за виконання покладених на Укравіацію завдань і здійснення нею своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників Голови та керівників структурних підрозділів Укравіації.

Для погодженого вирішення питань, що належать до повно важень Укравіації, обговорення найважливіших напрямів її діяльності та розвитку галузі утворюють раду Укравіації у складі Голови Укравіації (голова ради), заступників Голови за посадою й керівників структурних підрозділів Укравіації. До складу ради можуть входити також представники інших цент ральних і місцевих органів виконавчої влади та керівники підприємств, установ і організацій, що належать до сфери уп равління цивільним повітряним транспортом. Членів ради за тверджує Міністр транспорту України. Рішення ради прово дять у життя переважно наказами Голови Укравіації.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку науки й техніки, обговорен ня найважливіших програм та з інших питань розвитку ци вільного повітряного транспорту утворюють науково техніч ну раду з учених і висококваліфікованих фахівців.

§ 7. Управління трубопровідним транспортом

Систему трубопровідного транспорту України складають: магістральний трубопровідний транспорт, що функціонує як єдиний технологічний комплекс з усіма об’єктами й споруда ми, за допомогою якого здійснюють транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування спожива чам; промисловий трубопровідний транспорт — весь інший немагістральний транспорт у межах виробництв, а також наф тобазові внутрішньопромислові нафто , газо і продукто

УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЯМИ

359

 

 

проводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, ка налізаційні мережі, меліоративні системи тощо.

Правові, економічні та організаційні принципи діяльності трубопровідного транспорту визначає Закон України «Про трубопровідний транспорт». Особливості застосування цього Закону в частині функціонування промислового трубопровід ного транспорту встановлює Кабінет Міністрів України. При ватизацію, а також зміну власності державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту заборонено. Зміну форм власності промислового трубопровідного транспорту здійснюють відповідно до чинного законодавства.

Державне управління в сфері трубопровідного транспорту здійснюють Міністерство палива та енергетики України (далі — Мінпаливенергетики України), а також місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції. Під час особливого періоду безпосереднє керівниц тво підприємствами трубопровідного транспорту й контроль за їх діяльністю забезпечують органи Міноборони України.

Питання взаємовідносин підприємств, установ і організацій трубопровідного транспорту з місцевими органами державної виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями побудовано та ким чином, що місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи й органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень узгоджують розміщення споруд та інших об’єктів трубопровідного транспорту на землях, які на дано в користування підприємствам трубопровідного транс порту відповідно до Земельного кодексу України; здійснюють заходи щодо безпеки експлуатації об’єктів трубопровідного транспорту; беруть участь у складанні та узгодженні планів захисту персоналу й населення, загальних заходів під час ви конання робіт в умовах надзвичайного стану; забезпечують повідомлення та інформування населення про заходи захисту

йправила поведінки в умовах надзвичайного стану тощо.

§8. Управління шляховим господарством

Шляховий комплекс є одним із найважливіших складників кожної цивілізованої держави. Постановою Кабінету Міністрів

360

ГЛАВА 28

 

 

України від 20 березня 1998 р. затверджено програму створен ня мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК), яка передбачає комплекс першочергових заходів, спрямованих на розбудову автомобільних доріг на період до 2005 р. Мережа МТК буде органічним складником системи транс’європейсь ких транспортних коридорів, рішення про створення якої було прийнято в березні 1994 р. на Панєвропейській конференції в Греції, а також на аналогічній конференції в 1997 р. у Фінляндії. Всього таких коридорів буде дев’ять, вони включають заліз ничний, автомобільний і водний види транспорту з усією інфраструктурою.

В Україні автомобільні дороги загального користування поділяють на два види: автомобільні дороги державного зна чення й автомобільні дороги місцевого значення.

З метою забезпечення управління й належного функціону вання, подальшого розвитку вдосконалення мережі автомо більних доріг загального користування Указом Президента Ук раїни від 29 січня 2002 року № 50/2002 затверджено Положен ня про державну службу автомобільних доріг України.

Державна служба автомобільних доріг України (Укравто дор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність яко го спрямовує та координує Кабінет Міністрів України через Міністра транспорту України.

Основними завданнями Укравтодору є: розроблення й реа лізація державної стратегії розвитку дорожнього господарства та проведення єдиної технічної, економічної політики в дорож ньому комплексі; розроблення та виконання державних про грам, спрямованих на створення умов для надійного й безпеч ного руху на автомобільних дорогах загального користування; задоволення потреб суспільного виробництва, населення та оборони країни в удосконаленні та раціональному розвиткові дорожньої мережі; організація збирання, зосередження та цільового використання коштів, що надходять для фінансуван ня дорожнього господарства; організація будівництва, ремон ту й утримання автомобільних доріг загального користування та інженерних споруд на них; забезпечення разом із Держав тоінспекцією додержання чинного законодавства щодо охоро ни доріг і споруд на них тощо. Укравтодор очолює Голова, якого призначає Президент України.