Адміністративне право Ю.П.Битяк 2007

Державтоінспекція є складовою частиною системи МВС України. До її складу входять Головне управління Державто інспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції голов них управлінь МВС України в АРК, міста Києва та Київської області, управління МВС України в областях, місті Севасто полі, відділи (відділення) Державтоінспекції районних і міських органів внутрішніх справ.

Управління Державтоінспекції підпорядковується МВС України, а її територіальні структурні підрозділи — безпосе редньо відповідним органам внутрішніх справ. Начальника Головного управління Державтоінспекції МВС призначає Міністр внутрішніх справ України.

Система забезпечення безпеки дорожнього руху з боку Дер жавтоінспекції передбачає широкий комплекс заходів — від розроблення проектів законів і відомчих нормативних актів про дорожній рух до узагальнення практики застосування законо давства з питань забезпечення безпеки дорожнього руху та його вдосконалення. Важливою функцією Державтоінспекції є кон троль за додержанням усіма учасниками дорожнього руху ви мог Закону України «Про дорожній рух», «Правил дорожньо го руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів Ук раїни від 10 жовтня 2001 р., які регламентують вимоги щодо прав і обов’язків учасників дорожнього руху, правил, норм і стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху.

Для здійснення своїх функцій підрозділи Державтоінспекції мають права, передбачені Законами України «Про міліцію», «Про дорожній рух», «Про оперативно розшукову діяльність», іншими нормативно правовими актами, що регулюють їх діяльність. Так, працівники Державтоінспекції під час вико нання службових обов’язків мають право: перевіряти виконан ня власниками (володільцями) транспортних засобів вимог щодо правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху й охорони довкілля, а в разі їх неви конання притягати винних осіб до відповідальності; вживати необхідних заходів для розшуку злочинців і викрадених транс портних засобів; проводити дізнання за фактами дорожньо транспортних пригод.

Державтоінспекції надано право: обмежувати, забороняти та вносити оперативні зміни в організацію руху на окремих

Побудову внутрішніх військ здійснюють на засадах цент ралізованого керівництва, єдиноначальності, поєднання за до тримання принципів добровільності та загального військово го обов’язку.

Внутрішні війська складаються із з’єднань, військових час тин і підрозділів по охороні важливих державних об’єктів, підрозділів зв’язку, військових установ, навчальних закладів і навчальних частин. Керівництво внутрішніми військами по кладено на Міністра внутрішніх справ України.

Безпосереднє оперативне управління внутрішніми війська ми здійснює Командувач цих військ. Основними завданнями, які покладено на внутрішні війська, є: охорона й оборона важ ливих державних об’єктів (зокрема атомних електростанцій), виправно виховних і лікувально трудових установ, об’єктів матеріально технічного та військового забезпечення МВС України; супроводження спеціальних вантажів; здійснення пропускного режиму на об’єктах, які охороняють; конвоюван ня заарештованих і засуджених; охорона підсудних під час су дового процесу; переслідування й затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з під варти; участь у нагляді за засудженими та особами, які утримуються в лікувально тру дових профілакторіях, виконання доручень адміністрації цих установ щодо забезпечення внутрішнього порядку; участь у охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

Під час виконання своїх обов’язків військовослужбовцям внутрішніх військ надано право вимагати від громадян і поса дових осіб додержання порядку, який гарантує безпеку; затри мувати й передавати адміністрації об’єкта, що охороняють, осіб, які порушили пропускний режим, а також вести переслідуван ня, проводити затримання, оформляти первинні документи; передавати органам внутрішніх справ або Служби безпеки зло чинців і осіб, які вчинили напад на об’єкт, що охороняють. Вони мають право проводити оточення (блокування) певних районів місцевості, окремих будівель і об’єктів під час розшуку та за тримання осіб, які втекли з під варти.

Військовослужбовці внутрішніх військ мають право вико ристовувати й застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію», військовими статутами та іншими законодавчими актами.

ство транспорту України, Міністерство екології і природних ресурсів України та інші).

Дозвільна система у вузькому розумінні поширюється тільки на об’єкти, перераховані в Положенні. На органи внутрішніх справ (міліцію) покладено, зокрема, здійснення дозвільної системи на такі предмети, матеріали, об’єкти, без контрольне володіння й користування якими може завдати шкоди громадському порядку, особистій безпеці громадян, може бути використано із злочинною чи іншою протиправною метою. Чинним законодавством до таких об’єктів віднесено вогнепальну зброю (нарізну військових зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, мисливську нарізну і глад коствольну) та боєприпаси до неї, пневматичну, холодну зброю, вибухові матеріали, газові пістолети й револьвери та патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої і дратівливої дії, сховища, склади й бази, де їх зберігають, стрілецькі тири й стрільбища, мисливсько спортивні стенди, а також підприєм ства та майстерні по виготовленню й ремонту вогнепальної і холодної зброї, піротехнічні майстерні, магазини, в яких здійснюють продаж зброї та боєприпасів до неї, штемпельно граверні майстерні, печатки й штампи. Контролюючі функції (без відповідних дозволів) органи внутрішніх справ викону ють також щодо деяких інших об’єктів дозвільної системи: нар котичних засобів, радіоактивних, сильнодіючих отруйних ре човин, організацій, що займаються їх збутом, і лабораторій, які проводять аналізи цих засобів та речовин, тощо.

Правову основу здійснення органами внутрішніх справ доз вільної системи становлять чисельні нормативні акти різної юридичної сили. Сучасне законодавство України йде шляхом розширення повноважень органів дозвільної системи. Так, змінами, які було внесено до Положення про дозвільну систе му, з кола її предметів вилучили наркотичні, психотропні й радіоактивні речовини. Тепер порядок обігу цих речовин пов ністю врегульований відповідними законами й підзаконними нормативними актами відомчої спрямованості.

Органи внутрішніх справ організовують роботу щодо здійснення дозвільної системи через структурні підрозділи міліції громадської безпеки (відділи, відділення, групи дозвіль ної системи), старших інспекторів дозвільної системи, а також дільничних інспекторів міліції.

Нормативні акти регламентують, наприклад, порядок ви готовлення, продажу, придбання й перевезення сильнодіючих отрут; порядок відкриття майстерень по виготовленню й ре монту вогнепальної і холодної зброї та піротехнічних майсте рень, стрілецьких тирів, магазинів, у яких здійснюють продаж зброї та боєприпасів до неї.

Здійснення дозвільної системи стосовно цих об’єктів покла дено на органи міліції.

Значну частину діяльності органів внутрішніх справ щодо здійснення дозвільної системи займає видача відповідних доз волів (наприклад, дозволи на виготовлення, придбання, збері гання й перевезення вибухових матеріалів видають тільки дер жавним підприємствам, установам і організаціям). Громадяни України користуються правом придбання мисливської глад коствольної зброї після досягнення 21 річного віку, а мисливсь кої нарізної — 25 річного віку. Нормативними актами врегу льовано умови та порядок видачі дозволів на придбання й збе рігання (носіння) газових пістолетів і револьверів та патронів до них. Дозволи на придбання й зберігання (носіння) газової зброї видають громадянам, які досягли 18 річного віку, за умо ви наявності висновку (довідки) медичного закладу про те, що за станом здоров’я вони можуть володіти спеціальним засобом самооборони, а також ознайомлення з порядком їх зберігання (носіння) й застосування. Суб’єктам підприємницької діяль ності видають дозволи на придбання газових пістолетів і ре вольверів з метою захисту життя, здоров’я, честі та гідності своїх працівників. При цьому дозвіл на зберігання (носіння) газової зброї оформляють на конкретних працівників, до яких висувають ті ж вимоги, що й до окремих громадян.

Положенням про дозвільну систему врегульовано також умови та порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток із зображенням Державного Герба України, простих трикутних печаток, металевих печаток для посвідчень, спеціальних перепусток, металевих гербових пе чаток для установ Національного та комерційних банків Ук раїни й підприємств зв’язку і кутових банківських штампів тощо. Інші штампи та вироби (пломбіратори, факсиміле, штем пелі тощо) виготовляють без дозволів органів внутрішніх справ. Важливе значення для охорони безпеки й громадського

порядку має дотримання правил дозвільної системи при по водженні з вибуховими речовинами, які широко використову ють у народному господарстві.

Передбачено, що дозволи (ліцензії) на виготовлення, збері гання та використання предметів, матеріалів і речовин, відкрит тя й функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширено дозвільну систему, видають строком на три роки. Дозволи на придбання та перевезення цих предметів, матеріалів і речовин видають на строк до трьох місяців. Органі зацію обліку й контролю за об’єктами дозвільної системи по кладено на органи внутрішніх справ. Здійснюючи профілак тичні заходи, працівники органів внутрішніх справ виявляють і вилучають у населення зброю, боєприпаси, вибухові матеріа ли, сильнодіючі отруйні, наркотичні та радіоактивні речови ни, печатки й штампи, які зберігають незаконно.

За порушення правил дозвільної системи встановлено дис циплінарну, адміністративну, матеріальну й кримінальна відпо відальність.

Адміністративна відповідальність наступає за порушення правил дозвільної системи, які КпАП України визнає адміні стративними проступками. Види таких правопорушень та відповідальність за їх вчинення передбачено статтями 94, 133, 189, 190—1954 КпАП України.

сейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарсь ких тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів і біо сфери тощо;

соціально*політичного характеру — пов’язані з протиправ ними діями терористичного й антиконституційного спрямуван ня: здійснення або реальна загроза терористичного акту (зброй ний напад, захоплення й утримання важливих об’єктів, ядер них установок і матеріалів, систем зв’язку й телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоп лення заручників, встановлення вибухових пристроїв у гро мадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлен ня застарілих боєприпасів тощо;

воєнного характеру — пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних та ток сичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транс портних та інженерних комунікацій тощо.

Відповідно до територіального поширення обсягів заподія них або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за кваліфікаційними ознаками визначають чотири рівні надзвичайних ситуацій — загальнодержавний, регіональ ний, місцевий та об’єктовий.

Правове регулювання забезпечення безпеки в надзвичай них ситуаціях має комплексний характер і поєднує норми різних галузей права (конституційного, адміністративного, кримінального, господарчого, фінансового тощо). Але відно сини, які виникають під час здійснення виконавчо розпоряд чої та іншої діяльності щодо забезпечення безпеки за надзви чайних ситуацій здебільшого регулюються адміністративно правовими нормами.

Правову основу забезпечення безпеки за надзвичайних си туацій складають Конституція України, Закони України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруд нення внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про зону надзвичайної еколо гічної ситуації» від 17 грудня 1993 р., «Про пожежну безпеку»

від 18 січня 2001 р., «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 28 жовтня 1996 р.1, Положення «Про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»2, Програма запобіган ня та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і при родного характеру на 2000—2005 роки, затверджена Постано вою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р.3 тощо.

§ 2. Державна система запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій

Для забезпечення безпеки населення, навколишнього при родного середовища, об’єктів та споруд і уникнення або змен шення можливих економічних соціальних та інших витрат сус пільства від аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій техногенного й природного походження в Україні створено єдину державну систему запобігання й реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації.

Згідно з Концепцією створення єдиної державної системи запобігання й реагування на аварії, катастрофи та інші надзви чайні ситуації, затвердженою Постановою КМУ від 7 липня 1995 р.4, основними завданнями єдиної системи запобігання є: розроблення перспективної політики в справі запобігання й реагування на надзвичайні ситуації та прийняття відповідних рішень, планування й керування процесами досягнення ви значених показників техногенно екологічної безпеки, прогно зування та виявлення потенційних джерел виникнення надзви чайних ситуацій, розроблення можливих сценаріїв розвитку подій і відповідних планів реагування на них, своєчасне інфор мування населення, органів державної виконавчої влади та виконкомів міських, районних у містах рад про загрозу виник нення надзвичайних ситуацій, здійснення заходів щодо запобі гання таким ситуаціям або пом’якшення їх наслідків, створен

1 Див.: Офіційний вісник України. — 2001. — № 7. — Ст. 268.

2Див.: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2002. —

№12. — Ст. 51.

3 Див.: Офіційний вісник України. — 2000. — № 34. — Ст. 1457.

4Див.: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2002. —

№12. — Ст. 134.