Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Московська держава .doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
323.07 Кб
Скачать

Джерела права:

  • Руська Правда(нова редакція - Скорочена)

  • Звичаєве право(однак розвиток феодальних відносин, утворення централізованої держави вимагало створення нових законодавчих актів)

  • Уставні грамоти намісницького управління: регулювали діяльність кормильців, обмежували їхню сваволю (Двинська і Білозерська уставні грамоти, Білозерська митна грамота, яка передбачала збір внутрішніх мит шляхом здачі їх на відкуп).

  • Судебник 1497 р.:він вніс однаковість в судову практику держави. Судебник 1497 р. мав мету закріпити поступове висування дрібних і середніх феодалів - дворян і дітей боярських. На догоду цим соціальним групам він вніс нові обмеження в судову діяльність кормленщиков, а головне, поклав початок загальному закріпачення, ввівши повсюдно так званий Юріїв день.

Джерелами Судебника є Руська Правда, Псковська судна грамота, законодавство московських князів. Але він не просто узагальнив накопичений правовий матеріал. Більше половини статей було написано заново, а старі норми перероблялися. Судебник 1497 р. містив переважно норми кримінального та кримінально-процесуального права. Хоча він знаменує собою новий крок у розвитку права, проте дещо регламентувалися менш повно, ніж у Руській Правді. Це стосується зобов'язального права. Судебник не замінив законодавство з Руської Правди.

Право власності (вотчини і маєтки)

Розвиток земельних відносин характеризувався майже повним зникненням самостійної общинної власності на землю. Землі громад переходили в руки вотчинників і поміщиків, включалися до княжого домену. Все чіткіше оформлялося вотчинне і помісне землеволодіння. У вотчині власник мав майже необмежене право володіти і користуватися своєю землею, розпоряджатися нею: продавати, дарувати, передавати у спадок. Також вотчина - умовне феодальне землеволодіння. Князь міг відібрати вотчину у васала.

Маєток давався сеньйором своїм васалам на час служби як винагорода. Розпоряджатися землею поміщик не міг. Великокнязівський домен поділявся на землі чорнотягловий і палацовий, які розрізнялися за формою експлуатації селян та організацією управління ними. Палацові селяни несли панщину або натуральний чинш, ними управляли представники палацової влади. Чорнотяглі платили грошову ренту і підпорядковувалися загальнодержавним чиновникам. Землі домену роздавалися великими князями в вотчини й маєтки.

Зобов’язальне право за Судебником 1497 р.

Зобов'язаннями за договором Судебник 1497р. приділяв менше уваги, ніж Руська Правда. Про позику говорила одна стаття, яка передбачала відповідальність за неспроможність боржника. Були згадки про договори купівлі-продажу та особистого найму. Судебник передбачав, що наймит, який не дослужився свого терміну або не виконав обумовлене завдання, позбавлявся оплати.

Судебник 1497р. виділяв зобов'язання з заподіяння шкоди: ст. 61 передбачала майнову відповідальність за потраву. Судебник розглядав правопорушення у судовій діяльністі. Суддя, який виніс неправосудне рішення, зобов'язаний відшкодувати сторонам збитки. Такий засіб застосовувалася до лжесвідків. Закон прямо вказує, що покаранню суддя за свій вчинок не підлягає.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.