- •Етапи створення Російської централізованої держави і її правової системи (хіv – початок хvІст.): Умови і підстави процесу централізації
- •Еволюція спадкування вотчин і владних прав, хронологія та джерела великокняжої влади (обґрунтування самодержавства). Хронологія історії взагалі:
- •Суспільний лад. Феодали (служилі князі (княжата), бояри, слуги вільні і діти боярські, «слуги під двірським»).
- •Селяни (володільчеські і чорнотяглі; старожильці і новопорядчики; срібники, половники, бобилі).
- •Холопи (великі, повні і докладні; страдники); кабальні люди.
- •Міське населення (жителі дитинцю; слободок і дворів в межах міста; торгово-ремісничого посаду. Проблема чорних і білих слободок).
- •Державний лад: Великий князь.
- •Феодальні з’їзди.
- •Палацово-вотчинна система управління (відомство двірського і путі; великокнязівська скарбниця, палацова канцелярія; чини палацу – дяки; перехід до приказної системи).
- •Управління містами (городчики – принцип заміщення посади та повноваження; городові прикажчики).
- •Джерела права:
- •Право власності (вотчини і маєтки)
- •Зобов’язальне право за Судебником 1497 р.
- •Кримінальне право
- •Майнові злочини
- •Злочини проти особи
- •Спадкове право
- •Злочини і покарання
- •Процес. Нова форма процесу – розшук
- •Станово-представницька монархія в Росії (середина хvі – середина хvіі століття)
- •Суспільний лад. Феодали.
- •Феодально-залежне населення.
- •Державний лад
- •Боярська дума
- •Земські собори
- •Остаточний перехід від палацово-вотчинної до приказної системи управління
- •Зміни в системі місцевого управління
- •Губні органи в складі губного старости і цілувальників замість намісників-«кормлєнщиків»
- •Реорганізація системи феодальних імунітетів та відміна тарханів Стоглавим собором 1551 р.
- •Введення земських органів самоуправління
- •Воєводи
- •Виникнення та еволюція абсолютної монархії в Росії: 2-га пол. Хvіі – хvііі ст.
- •Суспільний лад
- •Політичний лад
- •Правова система.
- •Систематизація права.
- •Джерела права
- •Соборне Уложення 1649 року
- •Акти Земських соборів
- •Інститути цивільного та кримінального права
- •Судовий процес
- •Реформи Петра і
- •Обласна реформа 1708-1710 рр. (губернії – провінції – повіти)
- •Втрата Ратушею значення центральної фінансової установи
- •Ліквідація обласних приказів
- •Сенат (1711р.). Ближня канцелярія (1699р.). Консилія міністрів.
- •Зміни у складі Сенату за рахунок президентів Колегій (1722 р.). Генерал-прокурор при Сенаті та прокурори в Колегіях. Головний магістрат (1720р. ) і Синод (1721р.).
- •Ліквідація «земських ізб».
- •Міська реформа, міські магістрати
- •1719Р. – зміни в структурі обласних адміністрацій (провінція замість губернії).
- •Указ про єдиноспадкування 1714 р. (стирання різниці між вотчиною і маєтком, введення майорату задля запобігання подрібнення землеволодінь). «Табель про ранги» 1722р.
- •Перепис населення 1718р. Та його наслідки:
- •Указ 1721р. Про посилення штрафів за утримання селян-втікачів.
- •Митний тариф 1724р.
- •Указ 1722р. Про об’єднання в цехи
Джерела права:
Руська Правда(нова редакція - Скорочена)
Звичаєве право(однак розвиток феодальних відносин, утворення централізованої держави вимагало створення нових законодавчих актів)
Уставні грамоти намісницького управління: регулювали діяльність кормильців, обмежували їхню сваволю (Двинська і Білозерська уставні грамоти, Білозерська митна грамота, яка передбачала збір внутрішніх мит шляхом здачі їх на відкуп).
Судебник 1497 р.:він вніс однаковість в судову практику держави. Судебник 1497 р. мав мету закріпити поступове висування дрібних і середніх феодалів - дворян і дітей боярських. На догоду цим соціальним групам він вніс нові обмеження в судову діяльність кормленщиков, а головне, поклав початок загальному закріпачення, ввівши повсюдно так званий Юріїв день.
Джерелами Судебника є Руська Правда, Псковська судна грамота, законодавство московських князів. Але він не просто узагальнив накопичений правовий матеріал. Більше половини статей було написано заново, а старі норми перероблялися. Судебник 1497 р. містив переважно норми кримінального та кримінально-процесуального права. Хоча він знаменує собою новий крок у розвитку права, проте дещо регламентувалися менш повно, ніж у Руській Правді. Це стосується зобов'язального права. Судебник не замінив законодавство з Руської Правди.
Право власності (вотчини і маєтки)
Розвиток земельних відносин характеризувався майже повним зникненням самостійної общинної власності на землю. Землі громад переходили в руки вотчинників і поміщиків, включалися до княжого домену. Все чіткіше оформлялося вотчинне і помісне землеволодіння. У вотчині власник мав майже необмежене право володіти і користуватися своєю землею, розпоряджатися нею: продавати, дарувати, передавати у спадок. Також вотчина - умовне феодальне землеволодіння. Князь міг відібрати вотчину у васала.
Маєток давався сеньйором своїм васалам на час служби як винагорода. Розпоряджатися землею поміщик не міг. Великокнязівський домен поділявся на землі чорнотягловий і палацовий, які розрізнялися за формою експлуатації селян та організацією управління ними. Палацові селяни несли панщину або натуральний чинш, ними управляли представники палацової влади. Чорнотяглі платили грошову ренту і підпорядковувалися загальнодержавним чиновникам. Землі домену роздавалися великими князями в вотчини й маєтки.
Зобов’язальне право за Судебником 1497 р.
Зобов'язаннями за договором Судебник 1497р. приділяв менше уваги, ніж Руська Правда. Про позику говорила одна стаття, яка передбачала відповідальність за неспроможність боржника. Були згадки про договори купівлі-продажу та особистого найму. Судебник передбачав, що наймит, який не дослужився свого терміну або не виконав обумовлене завдання, позбавлявся оплати.
Судебник 1497р. виділяв зобов'язання з заподіяння шкоди: ст. 61 передбачала майнову відповідальність за потраву. Судебник розглядав правопорушення у судовій діяльністі. Суддя, який виніс неправосудне рішення, зобов'язаний відшкодувати сторонам збитки. Такий засіб застосовувалася до лжесвідків. Закон прямо вказує, що покаранню суддя за свій вчинок не підлягає.