- •Етапи створення Російської централізованої держави і її правової системи (хіv – початок хvІст.): Умови і підстави процесу централізації
- •Еволюція спадкування вотчин і владних прав, хронологія та джерела великокняжої влади (обґрунтування самодержавства). Хронологія історії взагалі:
- •Суспільний лад. Феодали (служилі князі (княжата), бояри, слуги вільні і діти боярські, «слуги під двірським»).
- •Селяни (володільчеські і чорнотяглі; старожильці і новопорядчики; срібники, половники, бобилі).
- •Холопи (великі, повні і докладні; страдники); кабальні люди.
- •Міське населення (жителі дитинцю; слободок і дворів в межах міста; торгово-ремісничого посаду. Проблема чорних і білих слободок).
- •Державний лад: Великий князь.
- •Феодальні з’їзди.
- •Палацово-вотчинна система управління (відомство двірського і путі; великокнязівська скарбниця, палацова канцелярія; чини палацу – дяки; перехід до приказної системи).
- •Управління містами (городчики – принцип заміщення посади та повноваження; городові прикажчики).
- •Джерела права:
- •Право власності (вотчини і маєтки)
- •Зобов’язальне право за Судебником 1497 р.
- •Кримінальне право
- •Майнові злочини
- •Злочини проти особи
- •Спадкове право
- •Злочини і покарання
- •Процес. Нова форма процесу – розшук
- •Станово-представницька монархія в Росії (середина хvі – середина хvіі століття)
- •Суспільний лад. Феодали.
- •Феодально-залежне населення.
- •Державний лад
- •Боярська дума
- •Земські собори
- •Остаточний перехід від палацово-вотчинної до приказної системи управління
- •Зміни в системі місцевого управління
- •Губні органи в складі губного старости і цілувальників замість намісників-«кормлєнщиків»
- •Реорганізація системи феодальних імунітетів та відміна тарханів Стоглавим собором 1551 р.
- •Введення земських органів самоуправління
- •Воєводи
- •Виникнення та еволюція абсолютної монархії в Росії: 2-га пол. Хvіі – хvііі ст.
- •Суспільний лад
- •Політичний лад
- •Правова система.
- •Систематизація права.
- •Джерела права
- •Соборне Уложення 1649 року
- •Акти Земських соборів
- •Інститути цивільного та кримінального права
- •Судовий процес
- •Реформи Петра і
- •Обласна реформа 1708-1710 рр. (губернії – провінції – повіти)
- •Втрата Ратушею значення центральної фінансової установи
- •Ліквідація обласних приказів
- •Сенат (1711р.). Ближня канцелярія (1699р.). Консилія міністрів.
- •Зміни у складі Сенату за рахунок президентів Колегій (1722 р.). Генерал-прокурор при Сенаті та прокурори в Колегіях. Головний магістрат (1720р. ) і Синод (1721р.).
- •Ліквідація «земських ізб».
- •Міська реформа, міські магістрати
- •1719Р. – зміни в структурі обласних адміністрацій (провінція замість губернії).
- •Указ про єдиноспадкування 1714 р. (стирання різниці між вотчиною і маєтком, введення майорату задля запобігання подрібнення землеволодінь). «Табель про ранги» 1722р.
- •Перепис населення 1718р. Та його наслідки:
- •Указ 1721р. Про посилення штрафів за утримання селян-втікачів.
- •Митний тариф 1724р.
- •Указ 1722р. Про об’єднання в цехи
Суспільний лад. Феодали (служилі князі (княжата), бояри, слуги вільні і діти боярські, «слуги під двірським»).
Феодали. Клас феодалів розпадався на наступні групи: служивих князів, бояр, слуг вільних і дітей боярських, "слуг під дворським".
Служилі князі складали верхівку класу феодалів. Це колишні удільні князі, які втратили самостійність, однак зберегли право власності на землю. Але оскільки територія уділів була велика, служилі князі сталинайбільшими землевласниками, займали керівні пости у війську ійшлина війну з власною дружиною. Згодом служилі князі злилися з верхівкою боярства.
Бояри теж складали економічно пануючу групу всередині класу феодалів, що забезпечувало їм і відповідне політичне становище. Бояри займали керівні посади в державі. Середні і дрібні феодалами - слуги вільні і діти боярські. Тежнесли службувеликому князеві.
Феодали мали право від'їзду, тобтовибирати сюзерена. При наявності в XIV - XV ст. різних князівств у феодалів були досить широкі можливості вибору. Від'їжджаючи,васал не втрачав своїх вотчин.Інколиземлі боярина були в одному князівстві, а служив він в іншому. Бояри прагнули служити найсильнішому князю, здатному захистити їх інтереси. У XIV - початку XV ст. право від'їзду було вигідно московським князям, бо сприяло збиранню російських земель.
У міру зміцнення централізованої держави московські великі князі намагаються обмежити право від'їзду, а потім і зовсім його відмінити. Засобом боротьби з від'їжджаючими боярами було позбавлення їх вотчин. Пізніше на від'їзд починають дивитися вже як на зраду.
Нижчу групу феодалів становили "слуги під двірським", яківиходили з княжих холопів. З часом деякі з них зайняли високіпости в палацовому та державному управлінні.Вони отримували від князя землю, ставали феодалами. "Слуги під двірським" існували при великокнязівському дворі, при дворах удільних князів.
У другій половині XV ст. число бояр при московському дворі зрослоза рахунокприходу удільних князів зі своїми боярами. Княжата відтіснили московське боярство.Томузмінюється зміст самого терміна "боярин".Ранішевін означав лишеприналежність до великихфеодалів, тепер став означатипридворний чин, якийроздававвеликий князь (введені бояри). Цей чин привласнювався переважно служилим князям. Другим придворним чином став чинокольничого. Його отримала основна маса колишнього боярства. Бояри, які не мали придворних чинів, злилися з дітьми боярськими і слугами вільними.
Зміна природи боярства вплинулана його ставлення до великого князя. Колишнє московське боярство пов'язувало свою долю з успіхами князя і тому всіляко допомагало йому.Теперішні бояри налаштованіопозиційно. Великі князі починають шукатиопору в дворянстві. Дворяни формувалися передусім з "слуг під дворським" при дворі великого князя, удільних князів і великих бояр. Крім того, великі князі давали землю на правах маєтку багатьом вільним людям за умови несення військової служби.Дворянство залежало від великого князя, а тому було його вірноюопорою. За свою службу дворянство сподівалося отримати нові землі, селян. Зростання значення дворянства йшов одночасно зі зменшенням впливу боярства з другої половини XV ст.