- •Етапи створення Російської централізованої держави і її правової системи (хіv – початок хvІст.): Умови і підстави процесу централізації
- •Еволюція спадкування вотчин і владних прав, хронологія та джерела великокняжої влади (обґрунтування самодержавства). Хронологія історії взагалі:
- •Суспільний лад. Феодали (служилі князі (княжата), бояри, слуги вільні і діти боярські, «слуги під двірським»).
- •Селяни (володільчеські і чорнотяглі; старожильці і новопорядчики; срібники, половники, бобилі).
- •Холопи (великі, повні і докладні; страдники); кабальні люди.
- •Міське населення (жителі дитинцю; слободок і дворів в межах міста; торгово-ремісничого посаду. Проблема чорних і білих слободок).
- •Державний лад: Великий князь.
- •Феодальні з’їзди.
- •Палацово-вотчинна система управління (відомство двірського і путі; великокнязівська скарбниця, палацова канцелярія; чини палацу – дяки; перехід до приказної системи).
- •Управління містами (городчики – принцип заміщення посади та повноваження; городові прикажчики).
- •Джерела права:
- •Право власності (вотчини і маєтки)
- •Зобов’язальне право за Судебником 1497 р.
- •Кримінальне право
- •Майнові злочини
- •Злочини проти особи
- •Спадкове право
- •Злочини і покарання
- •Процес. Нова форма процесу – розшук
- •Станово-представницька монархія в Росії (середина хvі – середина хvіі століття)
- •Суспільний лад. Феодали.
- •Феодально-залежне населення.
- •Державний лад
- •Боярська дума
- •Земські собори
- •Остаточний перехід від палацово-вотчинної до приказної системи управління
- •Зміни в системі місцевого управління
- •Губні органи в складі губного старости і цілувальників замість намісників-«кормлєнщиків»
- •Реорганізація системи феодальних імунітетів та відміна тарханів Стоглавим собором 1551 р.
- •Введення земських органів самоуправління
- •Воєводи
- •Виникнення та еволюція абсолютної монархії в Росії: 2-га пол. Хvіі – хvііі ст.
- •Суспільний лад
- •Політичний лад
- •Правова система.
- •Систематизація права.
- •Джерела права
- •Соборне Уложення 1649 року
- •Акти Земських соборів
- •Інститути цивільного та кримінального права
- •Судовий процес
- •Реформи Петра і
- •Обласна реформа 1708-1710 рр. (губернії – провінції – повіти)
- •Втрата Ратушею значення центральної фінансової установи
- •Ліквідація обласних приказів
- •Сенат (1711р.). Ближня канцелярія (1699р.). Консилія міністрів.
- •Зміни у складі Сенату за рахунок президентів Колегій (1722 р.). Генерал-прокурор при Сенаті та прокурори в Колегіях. Головний магістрат (1720р. ) і Синод (1721р.).
- •Ліквідація «земських ізб».
- •Міська реформа, міські магістрати
- •1719Р. – зміни в структурі обласних адміністрацій (провінція замість губернії).
- •Указ про єдиноспадкування 1714 р. (стирання різниці між вотчиною і маєтком, введення майорату задля запобігання подрібнення землеволодінь). «Табель про ранги» 1722р.
- •Перепис населення 1718р. Та його наслідки:
- •Указ 1721р. Про посилення штрафів за утримання селян-втікачів.
- •Митний тариф 1724р.
- •Указ 1722р. Про об’єднання в цехи
Селяни (володільчеські і чорнотяглі; старожильці і новопорядчики; срібники, половники, бобилі).
Селяни. Сільське феодально-залежне населення до початку даного періодуйменувалося сиротами. У XIV ст. цей термін поступово витіснявся новим - "селяни" ("християни"), хоча в XV ст. вживається і стародавній - "смерди". Селянство поділялося на дві категорії -чорнотяглі і власницькі.Власницькі селяни жили на землях, що належатьпоміщикам і вотчинникам,чорнотяглі- на інших, невідданих якому-небудь феодалу. Ця друга категорія земель належалабезпосередньо князю. Отже,чорнотягліселяни жили вдоменіальних володіннях великих і удільних князів. XV ст. знаменується прикріпленням чорнотяглихселян до землі ізакріпаченням власницьких. Прикріплення чорносошних (чорнотяглих)до землі здійснювалося шляхом договорів між князями про неприйняття на свої землі чужих тяглих людей.Закріпачення– прикріплення селянина до певної вотчини,маєтку(до землі та її власника), позбавлення можливості вибирати собі пана, переходити від одного господаря до іншого.
З розвитком феодалізму феодали посилюють експлуатацію селян, але останні, маючи юридичну можливість переходити від одного власника до іншого, намагаються знайти краще місце. Зазвичай такими місцями були великі вотчини. У силу цього від селянських переходів страждали переважнодрібні феодали.якінайбільше прагнули до закріпачення селян. Організоване закріпачення почалося з того, що великі князі особливими грамотами закріплювали за власниками певні групи селян. Одними з перших були прикріпленістарожильці.
Старожильці- це люди,які здавна жилиу феодала і несли на його користь звичайні феодальні повинності, а такожповинності державі. Вони користувалися правом переходу від одного пана до іншого,але це все більше обмежується в XV ст.
Старожильцям протиставлялисяновопорядчики. Феодали охоче брали селян у свої вотчини. Найчастіше це були селяни, які втекли від інших феодалів. Новопорядчики звільнялися від державної повинності, а іноді і від феодальних повинностей. Новопорядчики отримували від вотчинника чи поміщика підмогу чи позику,мали право перейти від одного феодала до іншого, розплатившись зі своїм паном.Якщо новопорядчик багато років проживав на одному місці, він вважався старожильцем.
Наступну групу залежних людей становили срібники –люди, що взяли у феодалагроші в борг, ізобов'язані відпрацьовувати. Розплачуватися з такими боргами часто бувало важкочерезвисокі відсотки. Срібник до сплати боргуне міг піти від господаря.
Однією з груп залежних людей були половники. Вониорали панську землюна своїх конях, віддаючиполовину врожаю господарю. Це булибідняки, які не мали землі.
В кінці XV ст. – нова категорія залежних людей -бобилі. Бобилі отримували у феодалівжитло, інодіземлю(неоподатковану). Були бобирі, що жилина чорних землях. У цьому випадку вони залежали відселянської громади.
Судебник 1497 р. поклав початок загальному закріпаченню селян. Він встановив, що селяни можуть йти від своїх панів тільки вЮр'єв день(26 листопада), за тиждень до нього і тиждень після нього. При цьому селянин повинен був сплатити певну суму –«літнє».