1719Р. – зміни в структурі обласних адміністрацій (провінція замість губернії).

Губернії спочатку ділилися на «повіти» з «комендантом» (воєводою). Однак губернська канцелярія явноне справлялася з безліччю повітів, і тому незабаром введена була нова адміністративна одиниця - «провінція» на чолі зобер-комендантом. У 1713-1714рр. з'явилося ще3 губернії(Нижегородська, Астраханська і Ризька). З 1715р.губерніїпочалиділитися напровінції(числом - 50), апровінціїділилисяна «частки» на чолі зландратами(у кожній частці по 5536 дворів). Ландрат був особоювиборною від дворян, цілком підпорядковувався вищійінстанції.Згодомзамість «часток» з'явилися «дистрикти»,по 2 тис. дворів. При перевірці підсумків першої ревізії військовою адміністрацією з'явився полковий дистрикт, де розміщувався той чи інший полк, на утримання якого йшли податки даного дистрикту.

У провінції основними адміністративними ланками були комендант, камерір,який організовувавзбір податків, і рентмейстер, очолював місцевеказначейство. У дистриктахземські комісарив першу чергу відповідали за збірподатківі виконувалиполіцейськіфункції.

Указ про єдиноспадкування 1714 р. (стирання різниці між вотчиною і маєтком, введення майорату задля запобігання подрібнення землеволодінь). «Табель про ранги» 1722р.

Виданий 23 березня 1714 указ проєдиноспадкуваннябув продиктований реальними процесами в середовищі панівного класу. Петро I прагнувприпинити стихію подрібнення маєтківвведенням правилапередачі маєтку тільки одному з синів(а якщо в сім'ї лише одна дочка, то їй),щоб інші йшли на службу. Однак дворяни дружноігнорували нововведення, і вже в 1739 р. воно булоскасоване. Зате положення указу про остаточне рівняннястатусумаєткуівотчинибуло рішуче підтримане.Вономаловеликезначення у зміцненні матеріальногоі соціального статусу дрібного дворянства. Зрівняння статусу маєткуі вотчини малоекономічне значення, стимулюючи розвиток вотчинного панського господарства.

24 січня 1722 «Табель про ранги» - державний закон, який створив ієрархію службових розрядів і систему просування державних чиновників, військових і осіб, які перебувають при царському дворі. Всі посади були поділені на дві категорії: військові і цивільні. У кожній з категорій було14 рангів,які суворо співвідносяться між собою. Кожна цивільна посада мала певний військовий еквівалент. Перший ранг у всіх категоріях був вищим (генерал-фельдмаршал, генералісимус, адмірал, генерал-адмірал, генерал від інфантерії, від артилерії, від кавалерії, дійсний статський радник і канцлер). Останній, 14, клас становили відповідно посадикорнета, прапорщика і колезького реєстратора. Відтепер принцип пріоритету знатності і родупри зайнятті посади поступився місцем принципу вислуги та повної послідовності проходження всіх рангів.

Петро I запроваджує низку заходів, які змушують дворян відповідати тим рангам, які вони в силу обов'язкової служби повинні були займати. З 1714 всі дворянські діти повинні були навчатися арифметики і геометрії. Хоча більшість дворян повинні були починати військову службу з солдатського «фундаменту», перед ними була відкрита дорога до Морської, Артилерійської і Військової академії. Служба у привілейованихполкахтеж служила освітнім етапом у кар'єрі. Функції контролю за дворянській службою та навчанням виконувалидворянські оглядитагерольдмейстерская служба.

За«Табелемпро ранги» чиновники відокремилися від нижчої бюрократії.Чиновник з 14-го класу отримував особисте, а з 8-го - спадкове дворянство. Для військових чинів спадкове дворянствобулоз 12-го класу.