Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Московська держава .doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
323.07 Кб
Скачать

Процес. Нова форма процесу – розшук

Процес характеризувався розвитком змагального процесу і появою нової форми судочинства - розшуку. При змагальності процесу справа починалося за скаргою позивача, що іменувалася чолобитною. Вона подавалася в усній формі. Після отримання чолобитної судовий орган приймав заходи щодо доставки відповідача до суду, яка забезпечувалася поручителями. Якщо відповідач яким-небудь чином ухилявся від суду, то він програвав справу навіть без розгляду. Позивачу тоді видавалася «безсудна грамота». Неявка позивача до суду спричиняла за собою припинення справи.

Дещо змінилася система доказів. Судебник не розрізняє послухів і видоків. Свідчити могли тепер і холопи. Послух - свідок, який володіє «доброю славою; особисто вільна людина. Послух після цілування хреста свідчив, що йому відомо про справу. Очевидцем подій послух не був. Безпосередній свідок-очевидець називався видок. Він чув про справу, тому така важлива його «добра слава».

Якщо показання позивача і його послуха відрізнялися, справа вважалася програною. Доказом визнавалося і «поле» - судовий поєдинок. Переможець бою вважався правим, вигравав справу. Переможеним визнавався той, хто програв і не з'явився на поєдинок або втік. На «полі» можна виставляти наймита. У XVст. застосування «поля» обмежувалося і в XVIст. поступово зійшло нанівець.

В якості доказів стали застосовуватися різного роду документи: договірні акти, офіційні грамоти. Доказом як і раніше вважалася і присяга.

Розшук – слідчий чи інквізиційний процес; розгляд серйозних кримінальних справ, політичних злочинів. Прагнення не стільки знайти істину, скільки швидко і жорстоко розправитися з «лихими» людьми. «Лиха» людина - це особа неблагонадійна, з поганою славою.

Суд сам порушував, вів і завершував справу з власної ініціативи і на свій розсуд. Підсудний був об'єктом процесу, не суб’єктом. Головним способом «з'ясування істини» при розшуку було катування.

Звернення у феодальний суд було дорогим. Сторони обкладалися митами: платили судді-боярину 6% від ціни позову. Потрібно було заплатити 4 копійки з рубля дякові. Існували спеціальні польові мита. Вони платилися, навіть якщо сторони помирилися. Якщо «поле» відбулося, то мита сплачувалися боярину, дяку і спеціальним посадовим особам, які організовували поєдинок.

Станово-представницька монархія в Росії (середина хvі – середина хvіі століття)

Станово-представницька монархія - політична форма, що складається в результаті боротьби великих князів і царів за зміцнення централізованої держави. Влада монарха в цей період ще недостатньо сильна, щоб стати абсолютною. Усередині панівного класу монархи і їх прихильники боролися з верхівкою феодальної аристократії, яка протидіє подальій централізації держави. Монархи в спиралися на дворян і верхівку городян, яких довелося більш широко залучити до влади.

Відбулося розширення території Росії через розгром Казанського, Астраханського і Сибірського ханств. У результаті Нижнє і Середнє Поволжя, а також Сибір увійшли до складу Росії.

На західних рубежах активна політика Івана Грозного не дала результатів: у ході Лівонської війни Росія не зуміла пробитися до моря. Російська держава постраждала від Польщі та Швеції. Однак всередині XVIIст. до Росії і на Заході приєдналася Лівобережна Україна. Отже, за розмірами території, складом і чисельністю населення Росія в першій пол. 17ст. стала найбільшою в світі багатонаціональною державою.

Особливістю станово-представницької монархії було залучення царем для розв’язання важливих питань представників верхівки міського населення. В Росії порівняно з Заходом ця монархія мала не лише посиленням влади монарха, а й свої особливості:

  • Остаточне закріпачення селянства і закріплення міського населення за посадом (територією)

  • Наявність у системі вищих органів влади Боярської думи.

  • Перетворення Російської держави в багатонаціональну.

  • Скликання Земських соборів, в яких брали участь представники різних суспільних верств.

В рішеннях брала участь не лише нова феодальна знать (середні та дрібні феодали, дворяни), городяни, а й стара аристократія. До складу Земського собору входила і Боярська дума. Царська влада не могла правити без її підтримки, через сильну економічну та політичну позицію боярської знаті, поступову консолідацію груп феодалів у єдиний стан з однаковими інтересами.

Станово-представницька монархія проіснувала в Росії до другої пол. 17ст., а потім – поступове становлення абсолютної монархії. Період станово-представницької монархії - розвиненого феодалізму - характеризується зрушеннями в внутрікласових і міжкласових відносинах. Найважливіша подія в цій сфері - повне закріпачення селян.

Розвиваються ремесло і торгівля. У XVII ст з'являються мануфактури, засновані на кріпосній праці, які, однак, застосовують працю найманих робітників. Зароджуються перші паростки буржуазних відносин. У тому ж столітті починає складатися єдиний всеросійський ринок.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.