Холопи (великі, повні і докладні; страдники); кабальні люди.

Холопи.Холопиподілялися на кілька груп. Буливеликі, повнітадокладніхолопи.Великі холопи–князівські і боярські слуги, іноді займаливисокі пости. Так, до XV ст. княжої скарбницею відали посадові особи з холопів. У XV ст. деякі холопи отримують за свою службу князеві землю.Повні і докладніхолопи працювали в господарстві феодала якприслуга, ремісники, хлібороби.

Все більш очевидною стає економічна невигідність холопського праці. Тому спостерігається тенденція доскорочення холопства. За Судебником1497 р., на відміну від Російської Правди, вільна людина, щопішлау ключники у місті, вже не вважалася холопом. Скасовувалося і перетворення феодально-залежного селянина в холопа за втечу від пана.

Разом з тим широке поширення отримала самопродажа в холопи. Продавалися в холопи збіднілі селяни. Ціна холопа в XV ст. коливалася від одного до трьох рублів. Число холопів скорочувалася також за рахуноквідпустки їх на волю. З плином часу це стає цілком звичайним явищем. Найчастіше відпускали холопівза заповітом. Так, великий князь Василь Дмитрович дав свободу майже всім своїм холопам, залишивши спадкоємицям лише по п'ятьхолопський сімей кожній. Звільняли своїх холопів і монастирі. Хлоп, який втік з монголо-татарського полону, вважався вільним.

У розглянутий період розвивається процес поступового стирання межі між холопами і селянами. Холопи отримують деякі майнові та особисті права, а закріпачені селяни все більше їх втрачають. Серед холопів виділялисястрадники, тобто холопи,посаджені на землю.

Поряд з відносним скороченням числа холопів виникає новий розряд людей, схожих по становищуз холопами, -кабальні люди. Кабала виникала зборгової залежності. Людина, щовзяла в борг, повиннавідпрацьовувати відсотки. Найчастіше кабаластавала довічною.

Міське населення (жителі дитинцю; слободок і дворів в межах міста; торгово-ремісничого посаду. Проблема чорних і білих слободок).

Міське населення. Міста ділилися на власне місто (обгороджене стіною місце, фортеця) і навколишній міські стіни, торгово-ремісничий посад. Відповідно до цього поділялося і населення. Уфортеці-дитинціжили в мирний час переважно представники князівської влади, гарнізон і слуги місцевих феодалів. На посаді селилися ремісники і торговці. Перша частина міського населення була вільна від податків і державних повинностей, друга ставилася до тяглому, "чорного" народу.

Проміжну категорію складало населення слобідок і дворів, що належали тим чи іншим феодалам і розташованих у межах міста. Ці люди,економічно пов'язані з посадом, буливільнівід міських повинностейі несли повинності лише на користь свого пана.

Господарський підйом у XV ст., розвиток ремесла і торгівлі зміцнювали економічний стан міст, а отже, піднімали і значення посадських людей. У містах виділяються найбільш заможні кола купецтва - гості, провідні іноземну торгівлю. З'явилася особлива категорія гостей - сурожани, провідні торг з Кримом (з Сурожем - Судаком). Кілька нижче стояли суконники - торговці сукном.

«Белые» слободыв городах, принадлежавшиебоярам и церкви, отличались от«черных» слобод, населенныхгородскими ремесленниками, тем что ихнаселение освобождалось от несения повинностейв пользу государства.