- •Етапи створення Російської централізованої держави і її правової системи (хіv – початок хvІст.): Умови і підстави процесу централізації
- •Еволюція спадкування вотчин і владних прав, хронологія та джерела великокняжої влади (обґрунтування самодержавства). Хронологія історії взагалі:
- •Суспільний лад. Феодали (служилі князі (княжата), бояри, слуги вільні і діти боярські, «слуги під двірським»).
- •Селяни (володільчеські і чорнотяглі; старожильці і новопорядчики; срібники, половники, бобилі).
- •Холопи (великі, повні і докладні; страдники); кабальні люди.
- •Міське населення (жителі дитинцю; слободок і дворів в межах міста; торгово-ремісничого посаду. Проблема чорних і білих слободок).
- •Державний лад: Великий князь.
- •Феодальні з’їзди.
- •Палацово-вотчинна система управління (відомство двірського і путі; великокнязівська скарбниця, палацова канцелярія; чини палацу – дяки; перехід до приказної системи).
- •Управління містами (городчики – принцип заміщення посади та повноваження; городові прикажчики).
- •Джерела права:
- •Право власності (вотчини і маєтки)
- •Зобов’язальне право за Судебником 1497 р.
- •Кримінальне право
- •Майнові злочини
- •Злочини проти особи
- •Спадкове право
- •Злочини і покарання
- •Процес. Нова форма процесу – розшук
- •Станово-представницька монархія в Росії (середина хvі – середина хvіі століття)
- •Суспільний лад. Феодали.
- •Феодально-залежне населення.
- •Державний лад
- •Боярська дума
- •Земські собори
- •Остаточний перехід від палацово-вотчинної до приказної системи управління
- •Зміни в системі місцевого управління
- •Губні органи в складі губного старости і цілувальників замість намісників-«кормлєнщиків»
- •Реорганізація системи феодальних імунітетів та відміна тарханів Стоглавим собором 1551 р.
- •Введення земських органів самоуправління
- •Воєводи
- •Виникнення та еволюція абсолютної монархії в Росії: 2-га пол. Хvіі – хvііі ст.
- •Суспільний лад
- •Політичний лад
- •Правова система.
- •Систематизація права.
- •Джерела права
- •Соборне Уложення 1649 року
- •Акти Земських соборів
- •Інститути цивільного та кримінального права
- •Судовий процес
- •Реформи Петра і
- •Обласна реформа 1708-1710 рр. (губернії – провінції – повіти)
- •Втрата Ратушею значення центральної фінансової установи
- •Ліквідація обласних приказів
- •Сенат (1711р.). Ближня канцелярія (1699р.). Консилія міністрів.
- •Зміни у складі Сенату за рахунок президентів Колегій (1722 р.). Генерал-прокурор при Сенаті та прокурори в Колегіях. Головний магістрат (1720р. ) і Синод (1721р.).
- •Ліквідація «земських ізб».
- •Міська реформа, міські магістрати
- •1719Р. – зміни в структурі обласних адміністрацій (провінція замість губернії).
- •Указ про єдиноспадкування 1714 р. (стирання різниці між вотчиною і маєтком, введення майорату задля запобігання подрібнення землеволодінь). «Табель про ранги» 1722р.
- •Перепис населення 1718р. Та його наслідки:
- •Указ 1721р. Про посилення штрафів за утримання селян-втікачів.
- •Митний тариф 1724р.
- •Указ 1722р. Про об’єднання в цехи
Реформи Петра і
Петро І ліквідував поділ панівного класу на групи з різними правами і створив один стан — шляхетство. В другій половині XVIII ст. назва шляхетство замінилась новою — дворянство.
Відбуваючи в Прусський похід, Петро І 1711 р. доручив близьким йому особам управляти, установу назвав Сенатом. Сенат став постійним вищим урядовим органом. До нього входили дев'ять призначених імператором сенаторів. Вони становили «присутствіє Сенату». Йому належали законодорадчі функції, розробка проектів законів. До 1722 р. за відсутності царя Сенат міг видавати закони без затвердження їх царем.
За Указом про єдиноспадкування 1714 р. помістя зрівняні з вотчинами. Замість поділу землі на вотчини і помістя всі земельні володіння дворян називали нерухомим майном. Указ забороняв дробити землю при переданні його у спадковість. Землю можна було заповідати лише одному з синів, а за їхньої відсутності — одній з доньок. За законом земля переходила до старшого сина. Решта спадкоємців отримували лише рухоме майно.
Уряд Петра І встановив контроль над церковними доходами і видатками, заборонив церкві споруджувати нові будівлі, відкривати монастирі тощо. В 1701 р. велика кількість монастирських земель була передана державі. Для управління монастирськими вотчинами відновлено Монастирський приказ. У 1721 р. землі повернуто церкві, а управління передано Духовній колегії, перейменованій на Синод. Уряд Петра І відбирав у монастирів і церков запаси, срібний посуд і коштовності.
Важливим законодавчим актом був Табель про ранги 1722 р., за яким усі посади поділялися на 14 рангів. Замість „породи" бралися до уваги здібності. Табель про ранги давав змогу окремим вихідцям з інших станів отримувати дворянське звання.
Петро І вніс зміни в порядок спадкоємства престолу. До Петра царський престол переходив від батька до сина. В XVII ст. царя міг обрати Земський собор. Однак Петро вважав такий порядок невідповідним ідеї необмеженого самодержавства, й імператор міг призначати наступника за власним міркуванням. Петро І ліквідував прикази і організував колегії. Всього було створено 12 колегій переважно за галузевим принципом.
Обласна реформа 1708-1710 рр. (губернії – провінції – повіти)
В кінці 1707 р. починається здійснення реформи, а в 1708 р. проголошується створення восьми губерній, які в свою чергу поділялися на провінції: Московської, Інгерманландської (згодом Санкт-Петербургської), Київської, Смоленської, Архангелогородської, Казанської, Азовської і Сибірської.
Очолили генерал-губернатори та губернатори, призначені царем з довірених. Мали вищі військові і цивільні функції і повноту судової влади на місцях. У їх підпорядкуванні перебували обер-комендант (військове відомство), обер-комісар і обер-провіантмейстер (грошові та хлібні збори), ландріхтер (судові справи).
До губерній приписувалися полки, які вони утримували за свій рахунок. З 1719 губернії почали ділитися на 50 провінції, а останні – на повіти. З формуванням колегій реформа завершилась, бо місцеві органи стали підпорядковуватися відповідним колегіям. Реформа призвела до зростання місцевого бюрократичного апарату.