Питання для розгляду і засвоєння

10.1. Безпека як економічна категорія.

10.2. Поняття економічної безпеки підприємства, її види та характеристика складових елементів.

10.3. Аналіз рівня економічної безпеки підприємства.

10.4. Роль економічної безпеки в управлінні ризиками на підприємстві.

10.5. Роль бізнес-розвідки в забезпеченні ефективної діяльності підприємства на ринку.

10.1. Безпека як економічна категорія

В результаті ознайомлення з матеріа­лом цього розділу читачі повинні засвоїти:

- поняття економічної безпеки;

- її складові елементи;

- функціональні завдання економіч­ної безпеки;

- методи оцінки економічної безпеки;

- процедуру управління ризиками;

- значення ділової розвідки для ус­пішної діяльності підприємства на ринку.

Різноманіття здійснюваних бізнес-процесів сучасними підприємствами у жор­стких конкурентних умовах, розробка ними різних нововведень для залучення якомога більшого числа клієнтів у прагненні отримання якнайвищих прибутків дик­тує необхідність упровадження структур і систем безпеки.

Поняття безпеки у вітчизняній спеціалізованій літературі вражає своєю бага­тозначністю. Однак єдиного підходу до визначення цієї категорії не існує. На прак­тиці найчастіше йдеться про конкретні прикладні поняття: державну безпеку, еко­номічну безпеку чи безпеку інформаційних систем. У науковій роботі Р.В.Четверта­кова здійснений цікавий історичний екскурс щодо виникнення поняття безпеки; в ній автор вказує на зародження поняття безпеки як стану захищеності. У «Тлумач­ному словнику живої великоросійської мови» В.І.Даля безпека визначається як «відсутність небезпеки, надійність». У тлумачному словнику С.І.Ожегова безпека трактується як «стан, за якого не загрожує небезпека, є захист, від неї». На основі такого уявлення про безпеку формувалася як доктрина національної безпеки, так і методологічна основа суспільної безпеки за радянських часів. Такий підхід було покладено в основу функціонування служб безпеки. Однак з набуттям незалежно­сті в нашій державі почав розвиватися новий концептуальний підхід до визначення сутності економічної безпеки. Цей підхід описаний ученим-соціологом Г.В.Іващенком; він, на наш погляд, є найбільш послідовним і дає можливість сформулювати таке поняття безпеки, яке раціонально і несуперечливо пояснює усі випадки його вживання: в контексті безпеки особистості, виробничих процесів, в усіх інших зна­ченнях (таких як політична, військова, радіаційна, екологічна види безпеки тощо).

З іншого боку, використання цього підходу дає можливість розробляти зага­льні доктрини політики, а також спеціальні методики з управління безпекою діяль­ності комерційних об'єктів на основі принципів і взаємозв'язків між суб'єктами цієї діяльності. Аналогічний підхід до визначення безпеки як до «економічної цінності», порівнюваний з неокантианськими ідеями XIX століття, розроблений А.Ю.Сопроновим. У його розумінні безпека, як цінність, не є матеріальною, але вона є значущою.

Завданням будь-якого суб'єкта господарювання є самореалізація, розширене самовідтворення. Самореалізація підприємства відбувається в результаті його взаємодії з факторами зовнішнього середовища, у ході здійснення конкретної дія­льності. Сам суб'єкт господарювання виступає в цьому процесі як активна сторона. Він прагне опанувати передумовами своєї самореалізації для можливості здійс­нення контролю, що, власне, і створює безпеку його діяльності. Це означає, що безпека не є станом захищеності інтересів суб'єкта господарювання, вона створює контрольовані ним передумови функціонування.

Безпека, таким чином, є специфічною сукупністю умов діяльності. Знаходи­тися в безпеці, означає - знаходитися в безпечних умовах, контрольованих під­приємством в процесі своєї діяльності (у процесі самореалізації).

Необхідно відрізняти об'єктивну безпеку (сприятливі умови) від суб'єктивного представлення про сукупність умов як безпечних (контрольованих підприємством).

Забезпечення безпеки підприємства є процесом створення сприятливих умов його діяльності, процесом оволодіння необхідними передумовами власного існу­вання, процесом створення умов реалізації його інтересів, досягнення поставле­них цілей, в основі яких лежать його цінності. Отже, безпечними є такі умови, за яких суб'єкти господарювання зберігають і відтворюють свої цінності. Забезпечен­ня безпеки як процесу оволодіння передумовами функціонування є одночасно процесом реалізації волі суб'єкта як здатності контролювати умови власного існу­вання. Воля і безпека - це взаємозалежні явища, які утворюють фундаментальні аспекти соціального буття і є найважливішими характеристиками соціальних су­б'єктів. Оскільки для кожного суб'єкта кількість умов його самореалізації є практич­но необмеженою, а його можливості завжди обмежені (тому кінцеві), мова може йти тільки про певний рівень безпеки (відносну безпеку) суб'єкта через неможли­вість контролю всіх передумов власного існування.

Якщо застосовувати поняття безпека в контексті безпеки діяльності підпри­ємства, то характеристика її складових елементів залежить від класифікації здійс­нюваних ним видів діяльності. Переходячи до категорії економічної діяльності під-

приємства, слід визначити, що основними передумовами його функціонування є ресурси, потрібні для задоволення потреби в самореалізації (виживанні, існуванні та розвитку), а також наявність конкурентного середовища. Зважаючи на те, що ресурси є обмеженими, а потреби необмежено зростають у зв'язку з розвитком і самореалізацією економічного суб'єкта, повністю задовольнити ці потреби немож­ливо. Наявність конкурента, який має власні життєво важливі інтереси і відповідні їм потреби, ускладнює ситуацію через його прагнення використовувати і контро­лювати ті ж самі ресурси. При наявності сторонніх ресурсів потреби кількох суб'єк­тів перетинаються в процесі їх економічної діяльності, і виникає конфлікт відносно до прав на ресурси, тобто з'являється конкуренція. Таким чином, безпека одного суб'єкта залежить від безпеки іншого суб'єкта.

Отже, можна констатувати, що загрози виникають через конфлікт інтересів з приводу володіння чи контролю за використанням ресурсів. Тобто для того, щоб підприємству забезпечити власну безпеку необхідно усвідомити прагнення конку­рентів - джерел загроз, їх інтересів, потреб у ресурсах, а також наявності, кількості та якості ресурсів, контрольованих ними чи наявних на ринку.