Послідовність виконання роботи

1 Етап. Коротка характеристика діяльності підприємства на ринку

В цьому підрозділі індивідуального завдання слід стисло, але з дотриманням логічної послідовності визначити особливості функціонування галузі, до якої нале­жить досліджуване підприємство.

При цьому слід зосередити увагу на таких показниках, як:

- частка галузі, яку воно займає в промисловому комплексі України;

- перелік найважливіших видів продукції досліджуваної галузі;

- обсяги виробництва цільової продукції;

- пропорційність розміщення галузі відповідно до адміністративно-територі­ального устрою України;

- частка підприємства в промисловому комплексі регіону;

- внесок підприємства в сукупний обсяг промислової продукції регіону.

Для виконання цього розділу можна скористатися показниками, які щорічно оприлюднюються в Статистичному щорічнику (або на офіційному сайті Держкомстату), дослідженнями Української асоціації маркетингу, які щоквартально публіку­ються в журналі «Маркетинг в Україні» в рубриці «Споживчі настрої українців»³, іншими аналітично-довідниковими джерелами, регіональними звітами по промис­ловості, статистичними звітами конкретних підприємствах міста (області, регіону, країни), які належать до запропонованої для дослідження галузі промисловості.

В цьому підрозділі також рекомендується схематично зобразити склад керо­ваних ланок виробничої системи (дільниць, цехів, господарств) та відтворити їх технологічні чи коопераційні взаємозв'язки відповідно до індивідуального завдання.

При виконанні цього під розділу слід визначити, чи дотримано при побудові виробничої структури підприємства таких принципів:

- принципу підпорядкування приватних інтересів інтересам єдиного цілого;

- принципу пропорційності;

- принципів концентрації, кооперування, спеціалізації чи комбінування;

- принципу ритмічності виробництва;

- принципу стандартності;

- принципу маневреності;

- принципу превентивності;

- принципу керованості.

Необхідно розкрити, наскільки повно дотримано визначених принципів, на ос­нові чого слід схематично зобразити виробничу структуру підприємства, яка в са­мому загальному варіанті виглядає так, як це показано на рис. 8.3.

Рис. 8.3. Загальна схема виробничої структури підприємства

2 Етап. Моніторинг виробничої програми підприємства

Виробнича програма підрозділів основного виробництва як сукупність проду­кції певної номенклатури (конкретного виду), яка має бути виготовлена в планово­му періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів, наведена в Додатку А.

Для того, щоб оцінити відповідність виробничої програми (Q_Ф) наявним на підприємстві потужностям (П_В) по виготовленню обумовленого виду продукції, не­обхідно віднайти останню за показниками роботи підприємства, наведеними в До­датку А за формулою (8.43):

(8.43)

де N - кількість агрегатів, які беруть участь у виготовленні цільової продукції (дані Додатку А), одиниць;

Р_ПАСП - паспортна продуктивність одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції, тонн на годину;

Т_Р - фактичний річний фонд робочого часу одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції, годин;

T_Д - кількість робочих днів одиниці обладнання, яке бере участь у виготов­ленні цільової продукції, на тиждень (дані Додатку А), днів;

Т_ЗМ - тривалість робочої зміни, обумовлена графіком роботи підприємства (дані Додатку А), годин на день;

п_ЗМ - кількість робочих змін на добу, встановлена графіком роботи підпри­ємства (дані Додатку А), змін;

k_Т - кількість робочих тижнів на рік (k_Т = 52);

Т_ТНП - технологічно неминучі перерви в роботі основного обладнання (дані Додатку А), годин на рік;

Т_ПЗР - планово-запобіжні ремонти основного обладнання (дані Додатку А), годин на рік.

Ступінь сформованості виробничої програми слід оцінити за коефіцієнтом ви­користання виробничих потужностей підприємства (k_ВП) за формулою (8.27).

Для оцінки ефективності використання виробничого обладнання при виготов­ленні певного виду продукції необхідно обчислити коефіцієнт екстенсивного вико­ристання обладнання (k_ЕКС), коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (k_ІНТ), інтегральний коефіцієнт (k_ІНТЕГР) та резерв потужності (R_П) за формулами (8.28-8.31).

На основі отриманих показників слід зробити висновок щодо ефективності сформованої за ринковими потребами виробничої програми підприємства.

З етап. Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства

В цьому підрозділі необхідно оцінити ресурсний потенціал підприємства, зок­рема ступінь його забезпеченості трудовими і сировинними ресурсами.

Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами оцінюється шляхом розрахунку чисельності персоналу, для чого попередньо складають баланс робочого часу од­ного облікового працівника, виходячи з графіка його роботи, користуючись зраз­ком, наведеним в таблиці 8.1 з урахуванням завдання індивідуального варіанта.

Розрахунки облікової чисельності основних виробничих працівників (Ч_ПР) та загального річного фонду оплати їх праці (ФОП_ПР) виконуються за вихідними да­ними, наведеними у Додатку Б.

За формулою (8.14) обчислюється штат основних виробничих працівників (їх облікова чисельність) (Ч_ПР).

Обчисливши потрібну чисельність виробничих працівників, їх необхідно роз­поділити на відповідні категорії, тобто на основних виробничих працівників (Ч_ОСН), допоміжних працівників (Ч_ДОП) та черговий і ремонтний персонал (Ч_РЕМ) за відсот­ковими даними, наведеними в Додатку Б.

Для того, щоб оцінити ступінь забезпеченості виробництва трудовими ресур­сами чи визначити можливу потребу для залучення додаткових працівників, необ­хідно скласти штатний розклад основних виробничих працівників за професійно-кваліфікаційною ознакою та графік змінності (за умов багатозмінного режиму ро­боти підприємства) згідно з даними, наведеними в Додатках А і Б.

Річний фонд оплати виробничих працівників (ФОП_ПР) слід розраховувати за формулою (8.32). За результатами обчислень складається річний перелік трудових витрат підприємства на оплату праці всіх категорій працівників (основних, допоміж­них робітників та черговий і ремонтний персонал) у вигляді таблиці 8.4.

Для розрахунку загальної чисельності керівників, спеціалістів і службовців (Ч_УПР) необхідно скористатися формулою (8.44), отриманою експериментальним шляхом для підприємств лакофарбової галузі хімічної промисловості:

(8.44)

де - коефіцієнт галузевої специфіки виробництва (для підприємств лакофар­бової галузі хімічної промисловостіА - 0,6).

Таблиця 8.4

Склад, чисельність та фонд заробітної плати виробничих працівників підприємства

Групи та професії працівників	Наявна чисельність, осіб		Тарифна ставка за розрядом виконуваних робіт, грн / годину	Ефективний фонд робочого часу, годин	Тарифний заробіток, грн	Преміальний відсоток до тарифного заробітку, %	Розмір премії, грн	Річний фонд заробітної плати, грн
	за зміну	на добу
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Виробничі працівники, в тому числі: 1. Основні працівники
Разом			X	X		X
2. Допоміжні працівник
Разом			X	X		X
3. Черговий та ремонт­ний персонал
Разом			X	X		X
Разом виробничих працівників			X	X		X

Обчисливши загальну чисельність управлінців, їх необхідно розподілити на відповідні категорії керівників (Ч_К), спеціалістів (Ч_СП) і службовців (Ч_СЛ) за обійняти­ми посадами, скориставшись наведеними в Додатку В відсотковими даними.

Фонд оплати праці керівників, спеціалістів і службовців (ФОП_УПР) розрахову­ють, виходячи з даних, наведених в Додатку В і формули (8.33).

Для оцінки ступеня забезпеченості виробництва керівниками, спеціалістами та службовцями необхідно скласти їх штатний розклад за обійнятою посадою відповідно до наведених в Додатку В даних.

Результати розрахунків слід звести до табл. 8.5.

За результатами розрахунків та складених штатних розкладів пропонується побудувати організаційну структуру управління виробництвом і підприємством (орієнтовний приклад наведений в Додатку Ж).

Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства також включає оцінку ступеня витратності виробництва за показником собівартості виготовленої продукції.

Розрахунки виробничої собівартості фактичного обсягу товарної продукції та одиниці продукції здійснюються шляхом підсумовування всіх витрат, які виникають в ході її виготовлення і заносяться до таблиці, яка має формат табл. 8.2 на основі інформації, що міститься у Додатку 3.

Таблиця 8.5

Розрахунок річного фонду оплати праці адміністративно-управлінського апарату

Посада	Кіль­кість осіб	Місячний оклад, грн	Преміальний відсоток до окладу, %	Сума премії, грн	Місячна заробітна плата, грн	Річний фонд оплати праці, грн
1	2	3	4	5	6	7
1. Керівники
Разом			X
2. Спеціалісти
Разом			X
3. Службовці
Разом			X
Разом управлінського персоналу			X

Для того щоб знайти загальні витрати у вартісному вираженні на основну си­ровину та матеріали, напівфабрикати, паливо та енергію (за їх різновидами) в со­бівартості продукції (С_СМ), необхідно скористатися формулою (8.34).

Методика розрахунку витрат на оплату праці основних виробничих працівни­ків, безпосередньо зайнятих виготовленням цільової продукції була наведена ви­ще у вигляді формули (8.32). Річна сума цих витрат обчислена в другому рядку стовпця 9 табл. 8.4.

Для розрахунку статті «Відрахування від заробітної плати основних виробни­чих працівників» необхідно обчислили всі передбачені чинним законодавством ви­плати до соціальних фондів за ставкою 38% від нарахованої суми їх річного фонду оплати праці.

Калькуляційна стаття «Витрати на підготовку та освоєння виробництва» міс­тить низку витрат на проектування виробів, на розробку і документальне оформ­лення нормативів праці, норм витрат сировини і матеріалів, на коригування техніч­ної документації (їх сума наведена в Додатку Л).

Стаття «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання» включає:

- фонд оплати праці допоміжного, чергового та ремонтного персоналу під­приємства (їх річна сума обчислена в четвертому та шостому рядках стовпця 9 табл. 8.4);

- відрахування в соціальні фонди, сума яких складає 38% від суми їх річного фонду оплати праці;

- амортизаційні відрахування (А_i) за нормами, встановленими в розділі 8 За­кону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від середньорічної вар­тості виробничого обладнання, транспортних засобів та цінного інструменту (тобто II, III та IV груп основних виробничих фондів) (Ф_СРі), вони обчислюються за форму­лою (8.45) за даними Додатку Д:

(8.45)

де Н_Аі - норма амортизаційних відрахувань відповідної і-ої групи основних виробничих фондів підприємства (дані Додатку Д).

В свою чергу середньорічна вартість вказаних об'єктів основних виробничих фондів по групах (Фсрі) обчислюється за формулою (8.46):

(8.46)

де Ф_ПРі - вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах (дані Додатку Д), грн;

Ф_ВВі - вартість введених у виробництво протягом року основних виробни­чих фондів по групах (дані Додатку Д), грн;

Ф_ВИБі - вартість вилучених з виробництва протягом року основних вироб­ничих фондів по групах (дані Додатку Д), грн;

Т₁ - кількість повних місяців служби обладнання протягом року від момен­ту його впровадження у виробництво до кінця поточного періоду по групах (дані Додатку Д), місяців;

Т₂ - кількість повних місяців, протягом яких обладнання не працює від мо­менту його вилучення з виробництва до кінця поточного періоду по групах (дані Додатку Д), місяців;

- витрати на поточний ремонт виробничого обладнання, транспортних засо­бів та цінного інструменту (II, III та IV груп основних виробничих фондів), які в інди­відуальному завданні пропонується взяти в розмірі 5% від їх середньорічної вар­тості (Ф_СРі), обчисленої за даними Додатку Д.

При розрахунку статті «Цехові витрати» підсумовують такі витрати:

- фонд оплати праці керівників, спеціалістів і службовців (їх річна сума обчи­слена в сьомому рядку стовпця 7 табл. 8.5);

- відрахування в соціальні фонди, сума яких складає 38% від суми річного фонду їх оплати праці;

- амортизаційні відрахування (A_і) за нормами, встановленими в розділі 8 За­кону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від середньорічної вар­тості будівель і споруд (тобто І групи основних виробничих фондів підприємства), обчислені за формулою (8.45) за даними Додатку Д;

- витрати на ремонт будівель і споруд (тобто І групи основних виробничих фондів підприємства), які в індивідуальному завданні приймаються в сумі 2% від їх середньорічної вартості, обчисленої за формулою (8.46) за даними Додатку Д,

- витрати на охорону праці всіх категорій працівників, наведені в Додатку Л.

Сума всіх наведених вище витрат складає цехову собівартість продукції.

До складу статті «Загальновиробничі витрати» відносять витрати на науково-дослідні та випробувальні роботи; витрати на охорону навколишнього середови­ща, геологорозвідувальні роботи; витрати на стандартизацію і сертифікацію про­дукції тощо. їх сума наведена в Додатку Л.

Цехова собівартість продукції з урахуванням загальновиробничих витрат утво­рює виробничу собівартість виготовленої продукції.

На підставі внесеної до табл. 8.2 інформації здійснюються аналітичні розра­хунки головних витратних показників роботи підприємства:

а) наводиться перелік та обчислюється сума умовно-змінних витрат (С_УЗ) у собівартості продукції за формулою (8.35);

б) наводиться перелік та обчислюється сума умовно-постійних витрат (С_УП) у собівартості продукції за формулою (8.36).

Після розрахунку суми умовно-змінних та умовно-постійних витрат на вироб­ництво продукції слід обчислити їх питому вагу в загальній виробничій собівартості продукції за формулами (8.37-8.38).

Перед тим, як зробити висновок щодо ефективності виробничої програми під­приємства, слід обчислити ціну виготовленої підприємством продукції (Ц_ОД) за фор­мулою (8.47), виходячи із запланованого нормативного рівня рентабельності про­дукції (R_H):

(8.47)

де С_ОД - виробнича собівартість одиниці виготовленої продукції (сума обчис­лена у вісімнадцятому рядку стовпця 5 табл. 8.2);

ПДВ - сума податку на додану вартість, яка відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» обчислюється за ставкою 20%;

R_Н - нормативний рівень рентабельності продукції (дані Додатку Л).

На основі обчислених показників робиться висновок щодо матеріалоємності (M_є), енергоємності (Е_є), зарплатоємності (ЗП_Є) та амортизаційної ємності (А_є) до­сліджуваного виробництва за формулами (8.39-8.42).

На підставі одержаної калькуляції необхідно розрахувати беззбитковий (кри­тичний) обсяг виробництва (Q_Б) для умов поточного економічного стану підприємст­ва за формулою (8.48):

(8.48)

де С_УП - сума умовно-постійних витрат на фактичний річний обсяг виробницт­ва продукції, грн;

С_ЗМод - сума умовно-змінних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції, грн / тонну;

За підсумками розрахунків виконується рис. 8.4 з дотриманням відповідного масштабу, обумовленого вихідними даними індивідуального варіанта завдання.

Ефективний обсяг виробництва продукції (Q_ЕФ) необхідно розрахувати, вихо­дячи із суми планового прибутку (П_ПЛ), що його одержує підприємство при заданому нормативному рівні рентабельності (R_Н), тобто за формулою (8.49):

(8.49)

Рис. 8.4. Визначення беззбиткового та ефективного обсягів виробництва

Значення планового прибутку наведені разом із показником нормативної рентабельності продукції в Додатку П.

Після винайдення беззбиткового та ефективного обсягів виготовлення продук­ції необхідно порівняти їх з фактичними обсягами виробництва, заданими в кож­ному окремому варіанті індивідуального завдання і зробити висновки.