Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю

Виробнича потужність визначає обсяг продукції, який може виготовити підприємство за рік при повному використанні всього обладнання, що знаходиться в його розпорядженні, за продуктивністю і часом. Чим повніше використовується виробнича потужність, тим більше продукції виготовляється, тим нижча її собівар­тість, тим в коротші строки можна накопичити кошти за рахунок амортизаційних відрахувань для заміни наявного обладнання новим, більш удосконаленим. Збіль­шення випуску обсягів продукції діючими підприємствами на наявному обладнанні скорочує потреби в нових капіталовкладеннях.

Виробнича потужність розраховується для визначення обсягу продукції від­повідно до розробленого виробничого плану за асортиментом і номенклатурою. Протягом планового періоду виробнича потужність набуває змін. Основними при­чинами цих змін є:

- встановлення нового обладнання на заміну застарілого;

- введення в дію нових потужностей, які належить освоїти;

- вибуття обладнання через його спрацювання чи економічну недоцільність його ремонту;

- зміна норм продуктивності обладнання за годину чи цикл (збільшення про­дуктивності через інтенсифікацію виробничого процесу чи зменшення продуктив­ності через зміну якості використовуваної у виробництві сировини, строку служби каталізаторів, віку обладнання тощо);

- структура продукції (зміна співвідношення в номенклатурі й асортименті);

- структура сировини;

- ефективний час роботи, тобто тривалість роботи устаткування протягом запланованого періоду, яка залежить від організації та тривалості ремонтів, строків міжремонтного періоду та ремонтного циклу, регламентованих технічних простоїв та віку обладнання.

Розрахунок потужності повинен здійснюватися на основі провідних технічних норм продуктивності обладнання, трудомісткості виготовлення продукції і норм ви­ходу продукції із сировини, прогресивної технології та ступеня досконалості органі­зації виробництва. Для визначення виробничої потужності необхідно встановити відповідні вимірники роботи обладнання. Апарати і верстати однакового техноло­гічного призначення, використовувані для виробництва однорідної продукції, ма­ють спільний натуральний вимірник продуктивності - одиниці тієї продукції, для ви­готовлення якої вони призначені.

Разом з тим визначення спільного натурального вимірника продуктивності для різних видів обладнання є вкрай складним завданням.

Для розрахунку виробничої потужності цеху необхідно перерахувати продук­тивність окремих видів обладнання в одиниці кінцевої продукції.

При розрахунках виробничої потужності підприємства на початок планового періоду слід ураховувати все встановлене устаткування незалежно від його стану (задіяне воно чи бездіяльне через несправність, знаходиться в ремонті, налагод­женні, в резерві, на реконструкції чи на консервації, простоює через відсутність си­ровини, матеріалів, енергії тощо). Резервне обладнання, призначене для тимчасо­вої заміни ремонтованого, при розрахунку потужності не враховується.

В деяких багатоасортиментних галузях промисловості одне й те ж саме об­ладнання призначене для виробітку різних видів продукції. В таких випадках потуж­ність визначають за провідним (з найбільшою питомою вагою) видом продукції чи за плановим асортиментом.

В деяких виробництвах, якщо в цеху виготовляється декілька видів продукції, розраховують потужність по кожному з видів продукції окремо виходячи з припу­щення щодо виключного виробництва певного виду продукції. Аналогічно розрахо­вують потужність виходячи з планового асортименту.

При введенні нових потужностей за планами капітального будівництва та освоєння передбачається, що їх експлуатація починається в наступному після упровадження кварталі.

Середньорічна потужність (П_СР) з урахуванням введення нового устатку­вання і вибуття застарілого обладнання розраховується за формулою (8.18):

(8.18)

де П_ПР - потужність на початок року;

П_ВВ - потужності, які вводять протягом звітного періоду;

Т_ВВ - число повних місяців роботи введених потужностей;

П_ВИБ - потужності, які вибувають протягом звітного періоду;

Т_ВИБ - число повних місяців, протягом яких потужності не працюватимуть;

П_ОРГ - збільшення виробничих потужностей за рахунок упровадження організаційно-технічних заходів;

Т_ОРГ - число повних місяців після впровадження організаційно-технічних заходів.

Виробнича потужність підрозділів, виражена безпосередньо в обсязі продукції, для умов однопродуктового виробництва (По) обчислюється за формулою (8.19):

(8.19)

де П_о - виробнича потужність групи взаємозамінних агрегатів (верстатів) у натуральному вираженні для умов однопродуктового виробництва;

Т_ЕФо - ефективний час роботи одного агрегату за розрахунковий період, годин;

т₀ - кількість однотипних взаємозамінних агрегатів у групі;

t_H - витрати часу на виготовлення одного виробу, виражені в нормованому часі (машинні нормо-години);

k_H - плановий (прогнозний) коефіцієнт виконання норм виробітку.

За умов кількох груп устаткування, виробнича потужність визначається лімі­тованою групою, якщо не передбачається заходів щодо її розширення.

Виробнича потужність системи взаємопов'язаних машин, що працю­ють за єдиним регламентованим ритмом (потокові, автоматичні лінії) (П_В), обчислюється за формулою (8.20):

(8.20)

де Т_Р - час роботи технологічної лінії за розрахунковий період, годин;

r - такт роботи лінії (проміжок часу, протягом якого вироби сходять з лінії), хвилин.

У виробничих підрозділах багатопродуктового виробництва з груповим роз­міщенням устаткування подібні обґрунтування мають форму порівнянних обчис­лень пропускної спроможності устаткування і його завантаження у машино-годинах.

Відношення величин пропускної спроможності устаткування і його заванта­ження у машино-годинах характеризує ступінь його використання за відповідним коефіцієнтом завантаження устаткування певної технологічної групи (k_З), який розраховується за формулою (8.21):

(8.21)

де Т₃ - завантаження устаткування виробничою програмою у плановому пе­ріоді, машино-годин;

Т_ПС - сумарний час роботи групи устаткування в плановому періоді, який називають пропускною спроможністю цієї групи, машино-годин.

На практиці використовується й обернена величина цього показника, яка по­казує, наскільки пропускна спроможність покриває завантаження устаткування, і має назву коефіцієнта пропускної спроможності (виробничої потужності).

Завантаження устаткування (Т₃) обчислюється на основі планового обся­гу продукції і витрат часу на її обробку за формулою (8.22):

(8.22)

де n - кількість найменувань виробів (деталей, комплектів), що обробляються на даній групі устаткування;

Q_i - кількість виробів i-го найменування у натуральному вираженні;

t_i - витрати часу на обробку одного виробу i-го найменування на даній групі устаткування, нормо-годин.

Пропускна спроможність устаткування певної технологічної групи (Т_ПС) визначається як добуток часу роботи одного агрегату (Т_РІ) на кількість одно­типних агрегатів (т_і) за формулою (8.23);

Т_ПС = Т_РІ х т_і (8.23)

Час роботи одного агрегату (Т_РІ) обчислюється за формулою (8.24):

Т_РІ = Т_Н0М(1-), (8.24)

де Т_НОМ - номінальний (режимний) фонд часу роботи одного агрегату (маши­ни) в плановому періоді, годин;

 - планові втрати часу на ремонт агрегату, %.

Виробнича потужність для підприємств, які працюють у безперервному режи­мі, тобто для апаратів безперервної дії, розраховується на основі технічних норм використання обладнання за часом та інтенсивністю.

Якщо показник інтенсивності визначається як кількість сировини, яка постача­ється для переробки на устаткуванні на одиницю його реакційного об'єму за оди­ницю часу, то для розрахунку виробничої потужності необхідно застосовувати ви­тратні коефіцієнти (коефіцієнти виходу готової продукції із сировини).

Отже, виробнича потужність устаткування безперервної дії (П_БЕЗ) може бути розрахована за формулою (8.25):

(8.25)

де Т_ЕФо- ефективний час роботи одного апарату за визначений період, годин;

m₀ - кількість однотипних апаратів;

V- корисний об'єм чи площа апарату;

q - кількість сировини на одиницю об'єму чи площі апарату за годину;

k_ВИХ - коефіцієнт виходу готової продукції із сировини;

k_ВИТР - витратний коефіцієнт.

Потужність апаратів періодичної дії залежить від числа оборотів чи циклів за конкретною фазою виробництва, кількості сировини, споживаної за один оборот чи цикл, і виходу готової продукції з одиниці сировини.

Тривалість циклу (обороту) включає всі витрати часу на виконання комплексу операцій, починаючи з включення апарату до вивантаження готової продукції. При цьому сумісні витрати часу за операціями, які відбуваються одночасно, до трива­лості виробничого циклу не включаються.

Виробничий цикл складається з технологічного часу та часу обслуговування, який витрачається на виконання допоміжних операцій. Для скорочення технологіч­ного часу необхідно удосконалювати регламент виробництва продукції. Скорочен­ня часу обслуговування планують на основі розробки організаційно-технічних за­ходів, спрямованих, зокрема, на суміщення часу обслуговування з технологічним часом.

Виробнича потужність обладнання періодичної дії (П_П) розраховується за формулою (8.26):

(8.26)

де Т_ЕФо - ефективний час роботи одного апарату за визначений період, годин;

т₀ - кількість однотипних апаратів;

с - кількість сировини, споживаної за один виробничий цикл;

k_ВИХ - коефіцієнт виходу готової продукції із сировини;

Т_Ц - тривалість одного виробничого циклу (обороту), годин.

Показники потужності апаратів, відтворені в одиницях продукції, що виготовляється цехом, і розташовані в послідовному порядку на діаграмі відповідно до протікання виробничого процесу, є профілем потужності цеху. Складення тако­го профілю дає можливість наглядно виявити «вузькі місця», ліквідація яких забез­печить збільшення випуску продукції.

При розробці планів для кожного цеху необхідно скласти два профілі потуж­ності: звітний, в якому фіксуються фактична потужність і «вузькі місця» на момент складення плану, і плановий, який передбачає ліквідацію «вузьких місць» шляхом вирівнювання потужностей пов'язаних між собою апаратів. Для ліквідації «вузьких місць» за провідною групою обладнання встановлюють вищі норми використання апаратів шляхом збільшення фонду робочого часу та підвищення інтенсивності роботи апаратів. А планом капітального будівництва передбачається встановлен­ня додаткових апаратів і проведення робіт з модернізації обладнання.

За допоміжними і обслуговуючими апаратами ліквідація «вузьких місць» досягається в окремих випадках також шляхом збільшення коефіцієнта змінності (перехід з однозмінної роботи на одно- чи двохзмінний графік).