4.2.2. Зміст і структура Зміст геосозології

За останнє півстоліття екологія стала теоретичною основою роз­витку науки про охорону природи. Вона належить до тих природничих наук, які повинні відігравати особливу роль у створенні наукових основ не лише охорони природи, але й раціонального природокористування. М.Ф. Реймерс найбільш повно обґрунтував значення екології як фун­даментальної основи для знань з охорони природного середовища. Такий фундамент створюють дослідження екологічних систем, викори­стання екологічних законів та методів. Екологічні системи дають мож­ливість здійснити науковий аналіз всіх рівнів живого та відповідних явищ, пов'язаних із охороною природи. Екологічні закони мають особ­ливе значення для вирішення проблем охорони природи (закони регу­ляції, компенсації, оптимізації, рівноваги тощо). Наприклад, знаючи дію механізму рівноваги, можна попередити негативні впливи на екосисте­му або підвищити її стійкість. Однак сьогоднішні можливості екології у вивченні проблем охорони природи ще недостатні. Нині екологи ще не можуть відповісти на питання, як повернути до первісного вигляду і стану всі функціональні зв'язки екосистеми, екологічна рівновага яких порушена техногенними впливами. Головна умова, про яку завжди треба пам'ятати, - це забезпечення єдності між компонентами екосис­теми. Зберегти певний біологічний вид чи популяцію, якесь рослинне чи тваринне угруповання можна лише при одночасній охороні всієї

11

екосистеми, в якій функціонує даний вид. Порушувати рівновагу між біотичним і абіотичним середовищем неприпустимо.

Разом з історією охорони природи еволюціонували і відповідні на­укові дослідження системи взаємовідношень "природа - людське сус­пільство". Вже зараз можна стверджувати, що уявлення про охорону біосфери як системи практичних заходів трансформувалося в погра-ничну інтегральну наукову дисципліну - геосозологію, що займає пев­не місце в системі природознавчих та суспільних наук. Вона, як науко­ва дисципліна, має свою мету, методи, об'єкт та предмет досліджень.

При здійсненні природоохоронних досліджень геосозологія корис­тується переважно методами споріднених з нею наук природничого циклу- екології, біогеоценології, біогеографії, ландшафтознавства та інших. Водночас виробляється і власний методологічний механізм по­рівняльного вивчення інтегрального антропогенного впливу на екосис­теми. У практиці геосозологічних досліджень вже застосовуються ме­тоди моделювання антропогенного впливу на екосистеми і математизації антропогенних процесів, методи вивчення і прогнозу­вання глобальних антропогенних змін середовища, методи стеження за станом навколишнього природного середовища. Без сумніву, з по­дальшим розвитком геосозології будуть удосконалюватись існуючі і розроблятись нові власні методи природоохоронних досліджень. Най­ближчим часом вченим потрібно опрацювати комплексні методи до­слідження взаємодії суспільства і природи.

Об'єктами геосозології є біологічні й екологічні системи різного рівня від генетичного до біосферного, які охороняються чи потребують охорони, а її предметом - вивчення законів збереження органічного й неорганічного світу для виживання людської цивілізації. С.М. Стойко дає таке визначення: геосозологія - це система наукових дисциплін, що аналізують і досліджують взаємодію суспільства і природи, ви­вчають причини і наслідки антропогенного й стихійного впливу на екосистеми біосфери та розробляють конструктивні заходи їх збе­реження і способи регулювання з метою забезпечення сприятливих екологічних умов для біогенезу і нормального функціонування біо­сфери.