8.5.1. Рекреаційна сфера

Правове поле. Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та Програми "Заповідники" на терито­ріях біосферних заповідників, національних природних парків та регіо­нальних ландшафтних парків спеціальними підрозділами адміністрації, а також іншими підприємствами, установами й організаціями на під­ставі угод з адміністрацією парків може організовуватися рекреаційна діяльність. Крім цього, Програма розвитку туризму передбачає під­готовку проектів створення соціальної та господарської інфраструктури природно-заповідних територій та об'єктів, які використовуються для впровадження туристичної діяльності.

Особливий імпульс розвитку рекреації та екотуризму на територі­ях та об'єктах природно-заповідного фонду України повинні нада­ти постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду" (2000 рік) та "Про внесення змін до переліку платних послуг, які можуть нада­ватися бюджетними установами природно-заповідного фон­ду" (2003 рік). Такими платними послугами є екскурсії маркованими екологічними стежками, любительське (спортивне) рибальство, по­лювання, подорож на конях, велосипедом, спуск гірською річкою на надувних плотах, човнах, подорож на яхті, катання на водних лижах, віндсерфінг, рекламно-видавнича діяльність тощо. Цими документами передбачається впровадження ефективного механізму фінансово-економічного регулювання і стимулювання розвитку всієї рекреаційної галузі та вирішення ряду інших завдань.

Рекреаційна діяльність на природно-заповідному фонді буде ефек­тивною, якщо вона законодавчо оформлена, визначена система плат­них послуг, запроваджені сервіс і реклама, облаштовані об'єкти інфра­структурою, залучені до цього місцеві жителі. Особливо вона ефективна за потужних природних та соціально-економічних рекреаційних ресур­сів тощо.

Рекреаційна діяльність має бути виключно регламентованою на основі наукових обґрунтувань, оскільки вона здійснюється на територі­ях, де запроваджуються водночас на різних ділянках і відповідні види ражимів збереження заповідних екосистем. Обґрунтування потрібне для розрахунку кількісних показників рекреаційного навантаження. У деяких місцях відпочинок людей повинен бути суворо обмеженим че­рез низьку пластичність та стійкість екосистем. Для цього розробля­ються і затверджуються спеціальні такси на послуги для рекреантів у межах природно-заповідних територій.

328

Сутність і напрями розвитку. В.І. Гетьман вважає, що рекреація на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду у вільний час є цідтворенням витрачених у процесі життєдіяльності розумових, духов­них і фізичних сил людини, що здійснюється шляхом загальнооздоров­чого, культурно-розважального і пізнавального відпочинку, туризму, санаторно-курортного лікування, любительського і спортивного рибаль­ства та полювання, фізичної культури і спорту.

Для розвитку рекреації на природно-заповідних територіях необ­хідно:

■ запровадити мережу сільського зеленого туризму для отри­ мання знань про закони збереження біотичного і ландшафтного різно­ маніття, підтримки традиційного природокористування;

• здійснити рекламу потенціалу ресурсної бази туризму та рек­ реації на природно-заповідному фонді;

• формувати кадровий потенціал гідів-екскурсоводів, які б мали професійні і водночас природничі знання;

• створити осередки-виставки речей і біорізноманіття, яке корис­ тується в народі особливим попитом, популярністю і пов'язане з чару­ ванням, ворожінням, віщуванням, заклинанням тощо;

• залучити відпочиваючих до процесу виготовлення народних промислів, здійснення сінокосіння, приготування національних страв тощо;

• застосування для відпочиваючих реклами із легенд про біоріз­ номаніття.

Різновиди рекреації. Вона може бути екстенсивною й інтенсив­ною. Різновидами рекреаційної діяльності є екскурсійна у вигляді по­дорожей протягом світлового дня по природно-заповідній території, а також еколого-освітній туризм, зокрема сільський зелений.

У наш час рекреаційна сфера людської діяльності в економічному аспекті має важливе еколого-господарське значення і є суттєвою ком­понентою світового та національного ринку послуг. Одним із видів приро-довикористання територій та об'єктів природно-заповідного фонду за умови дотримання природоохоронного режиму є використання їх в оздо­ровчих та інших рекреаційних цілях. До основних проблем розвитку рекреаційної діяльності на природно-заповідних територіях відносять­ся, зокрема, надзвичайно актуальні питання функціонування економіч­ного механізму надання платних рекреаційних і туристичних послуг, установлення розмірів платежів за надання таких послуг, створення на засадах самозабезпечення, самофінансування та самоокупності госп­розрахункових рекреаційних структурних підрозділів установ природ­но-заповідного фонду, формування у відпочиваючих гуманістичного світобачення та патріотичного ставлення до природної і культурної спадщини своєї країни.

329

Серед різновидів рекреації особливого поширення набув сього­дні еколого-освітній туризм (екотуризм), який здійснюється переважно на рекреаційних ділянках національних природних парків, біосфер-них заповідників, регіональних ландшафтних парків. Цей різновид ту­ризму на природно-заповідній території повинен проводитися у суворій відповідності до природоохоронного законодавства, чим він і відрізня­ється від звичайного туризму на інших територіях. Стратегічна мета екотуризму - це зорієнтована на збереження довкілля рекреаційна діяльність (мандрівки, екологічні екскурсії, екоосвіта тощо). В умовах виходу України з кризового економічного стану рекреація є модельним зразком збалансованого (невиснажливого) використання природних рекреаційних ресурсів, що складає один з принципів стабільного, екологічно орієнтованого розвитку економіки.

Розвиток мережі природно-заповідних територій є суттєвим фак­тором збереження сприятливого для здоров'я та життєдіяльності лю­дини стану навколишнього природного середовища, задоволення її потреб у відпочинку, фізичному розвитку та спорті, у лікарських та ін­ших сировинних засобах. У всіх регіонах національні природні парки та інші поліфункціональні природно-заповідні території реально мають стати ефективними формами господарської діяльності, працевлашту­вання місцевих жителів, збереження природи. В установах природ­но-заповідного фонду України доцільно готувати інвентаризаційні характеристики бальнеоресурсного потенціалу економічно ефектив­них джерел мінеральних вод рекреаційних зон, що дає змогу достовір­но оцінити їх можливості при експлуатації для цілей рекреації. Вже нині розроблені методичні підходи до визначення величин рек­реаційного навантаження на ландшафтні комплекси природно-заповідних територій. Для прикладу, з численних рекреаційно-туристичних закладів на територіях установ природно-заповідного фонду Міністерства охорони навколишнього природного середови­ща України їх нараховується більше 250, з яких в одному лише націо­нальному природному парку "Святі Гори" налічується 176 оздоровчих закладів. У цілому на землях постійного користування установ приро­дно-заповідного фонду знаходиться до 10 % всіх таких закладів в Україні.