Контрольні запитання і завдання

1. Яке правове поле функціонування фінансово-економічного механізму природно-заповідного фонду?

2. Які основні засади функціонування екологічних фондів при установах природно-заповідного фонду?

3. Які шляхи вдосконалення функціонування фінансово-економічного ме­ ханізму природно-заповідного фонду?

8.4.2. Економіка природокористування

Основні засади. Території та об'єкти природно-заповідного фон­ду з додержанням вимог, установлених Законом України "Про природ­но-заповідний фонд України" й іншими актами законодавства України, можуть використовуватися в природоохоронних, науково-дослідних, рекреаційних, у тому числі оздоровчих, освітньо-виховних цілях, а та­кож для потреб екологічного моніторингу навколишнього природного середовища, що охарактеризовано програмою "Заповідники".

Основним офіційним документом, який засвідчує право на спе­ціальне використання природних ресурсів, є дозвіл, що видається за встановленою формою спеціально уповноваженим центральним орга­ном виконавчої влади та територіальними органами виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища. Видача до­зволів на використання природних ресурсів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі лімі­тів, затверджених центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища України, а для об'єктів місцевого значення - в порядку, що визначається місцевими радами.

На використання лісових ресурсів застосовуються форми лісо­вих квитків, за винятком деревини та живиці, для яких використову­ють форму лісорубних квитків. Заготівля деревини, лікарських та ін­ших рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

325

Госпрозрахунковий підхід можливий виключно при використанні територій у рекреаційних цілях за умови розбудови відповідної інфра­структури. Над цими питаннями працюють установи, створюючи музеї, еколого-освітні центри, розробляючи туристичні маршрути, обладную­чи їх необхідними малими архітектурними формами - це, перш за все, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки та біосфер-ні заповідники.

Природокористування на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду проводиться в суворо регламентованих обсягах, які науково обґрунтовуються і при цьому не завдають негативного впливу природним комплексам. У природному заповіднику воно вкрай обмежене і ведеться, як виняток, за рішеннями їх науково-технічних рад. При цьому використовуються технології з найменшим впливом на навколишнє природне середовище та власне природні комплекси. Над удосконаленням комплексу технологічних схем працює науковий і природоохоронний персонал установ, розробляються методики роз­рахунку науково обґрунтованих нормативів користування природними ресурсами на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду. Природний процес відновлення екосистем має велику циклічність, тому пошук технологічних схем, які забезпечать його прискорення, є пріоритетним при виборі технології відновлення корінних екосистем.

Отже, економічні засади в природоохоронній діяльності мають стати рушійною силою вирішення головних проблем природно^ заповідної справи. В умовах ринкових відносин економіку природо­користування необхідно переорієнтовувати із сировинних на соціальні та духовні цінності природних ресурсів, що сприятиме розвитку приро­дно-заповідної справи як сфери забезпечення прав людини на чисте¹ довкілля і розвиток традиційних форм господарювання, що не завда­ють шкоди природі. Кінцевою метою такої політики має бути зацікавле­ність юридичних та фізичних осіб працювати і проживати на територіях природно-заповідного фонду в місцях, визначених функціональним зонуванням.

Традиційне природокористування. Традиційне або етнічне природокористування - це процес взаємодії етносу з етнічною те­риторією як результат їх багатовікової коеволюції та коадаптації (за С.П. Романчук). Аналізуючи цю проблему, в 1999 році С.М. Стойко відмічав: "Суспільство історично пов'язане з географічними ландшаф­тами як ареною життя і соціальним екологічним середовищем, в якому формується духовна сфера людини - народна творчість, народні обряди і звичаї, культурні традиції, що проявляються в характерних етніч­них особливостях людських популяціях... гуцулів, бойків, лемків, полі­щуків..." Виходячи з такої концепції, наприклад, на поліфункціональних

326

природно-заповідних територіях Карпатського регіону для ведення традиційного природокористування необхідно:

• відновити традиційні місцеві промислові центри XVIII—XIX сто­ літь з найпоширенішими на той час видами народної промисловості - водними тартаками, фірасами, скляними гутами тощо;

• відновити традиції і культуру лісового, сільського і, зокрема, полонинського господарства (типи споруд, форми випасу, організацію побуту, сироваріння тощо) та запровадити поліпшення і раціональне використання полонин, зберігаючи в цілому біорізноманіття високо­ гір'я;

• відтворити давню систему сплаву лісу, хоча б на час прове­ дення міжнародних етнічних фестивалів;

' запровадити виважені механізми традиційного бджільництва, мисливства та рибальства;

• доглядати старі і будувати нові культові споруди традиційних архітектурних форм, ширше розвивати гуцульську, бойківську та лем­ ківську архітектуру, хати-ґражди, брами, промисел із дерев'яних скуль­ птур, запровадивши їх на місцях масового відпочинку людей;

• широко запровадити різьб'ярство, гончарство (керамічні виро­ би), ткацтво, кушнірство, малярство, писанкарство, вишивання з вико­ ристанням священних символів охорони природи;

• відновити всі народні ремесла, пов'язані з біорізноманіттям - виготовлення шкіряних кожухів, лижників, ковпаків, кептарів, постолів, чересів, кінської збруї, порогівниці з рогів, ріжки-писаки для розпису гончарних виробів, гребінці, сільнички тощо;

• ширше розвинути майже 100-річні традиції лікування рослина­ ми, бальнеологічними ресурсами та мінеральними водами;

• зберегти народні традиції відпочинку людей - релігійні свята, весняні проводи в полонини й осінні зустрічі, колиби для спілкування, поклоніння священним місцям природи, історії та культури;

■ зберегти в громадському житті традиційні форми взаємовідно­ син між людьми, в сім'ї та сільських громадах.

Контрольні запитання і завдання

1. У чому полягає суть дозвільно-лімітної системи?

2. Що таке традиційне природокористування? Навести приклади.

327

8.5. Еколого-соціальна сфера розвитку