Практичне заняття № 1 Тема: Сучасний стан, проблеми та перспективи заповідної справи в Україні

План:

І.Екологічна інформація:

ІІ. Основні питання заняття:

1. Сучасний стан заповідної справи в Україні.

2. Біорізноманіття та причини його зменшення.

3. Основні напрямки збереження флори та фауни.

4. Сучасні проблеми у розвитку заповідної справи та шляхи їх вирішення.

Література:

1. Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи. - Рівне, 2000. - 200 с.

2. Борейко В. Е. История заповедного дела б Украине. - К.: Либідь, 1995.

3. Воїнственский М.М., стойко С.М. Охорона природи.- К.: Рад. Школа, 1977.

4. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи / Відп. Ред.. Ю. Р. Шеляг-Сосонко. – К.: Хімджест, 2003 248 с.

Необхідно знати:

1. Склад природно-заповідного фонду України.

2. Підпорядкованість об'єктів ПЗФ.

3. Називати причини зменшення оюрізноманіття та галузі діяльності людини, що негативно впливають на біорізноманіття.

4. Називати критерії цінності біорізноманіття та порівнювати площі природного біорізноманітгя в Україні та Європі.

5. Називати фактори збереження та протидії охорони фауни.

6. Називати 20 (33) типи загроз біорізноманіттю флори.

7. Називати дії, які зменшують вплив специфічних загроз для флори.

8. Розкривати специфічні соціально-економічні умови країни або регіону, які впливають на біорізноманіття.

9. Називати прямі та опосередковані загрози.

10. 10.Знати сучасні проблеми у розвитку заповідної справи.

Практичне завдання:

1. Заповнити таблицю:

Склад пзф України

Категорія заповідності	Кількість
Природний заповідник
Біосферний заповідник
Національний природний парк
Регіональний ландшафтний парк
Пам’ятки природи
Заказники
Ботанічні, зоологічні сади, дендропарки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва
Заповідні урочища

2. Заповнити схему:

3. Які галузі діяльності людини є небезпечними для біоізноманіня? (скласти схему).

4. Скласти таблицю:

Система забезпечення факторів охорони фауни

Негативні фактори охорони	Фактори, що забезпечують види охороною

5. Прокласифікувати загрози за схемою:

1. Зміни водно-сольового режиму середовища (І-5).

2. Механічний вплив на біоту (6-14).

3. Хімічній вплив на біоту (15-22).

4. Зміни едафо-літогенної основи (23-29).

5. Забруднення (30-31).

6. Занепокоєння та загарбування земель (32-33).

Теоретичний матеріал

Природно заповідний фонд України (ПЗФ) - це ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Він охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу. Розвиток заповідної справи є одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики України. За роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Сьогодні до його складу входять понад 7200 територій та об'єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4,95 % території держави. Це, зокрема, 17 природних та 4 біосфериих заповідника, 19 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово- паркового мистецтва, 793 заповідних урочища. Незважаючи на це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить І5%. Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Для забезпечення державного управління природно-заповідним фондом в його системі. У 1995 році було створено Головне управління національних природних парків і заповідної справи, яке у 2001 році було реорганізоване в урядовий орган Державну службу заповідної справи.

Нині з 40 установ природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (біосферні та природні заповідники, національні природні парки) 19 підпорядковані Мінприроди, інші органам виконавчої влади, вищим навчальним закладам, державним науковим організаціям (Міносвіти, Держкомлісгосп, Держуправсправами, НЛН України, УААН, КНУ ім. Тараса Шевченка). У більшості з них заповідна справа не є пріоритетним напрямом діяльності. Тому Мінприроди сьогодні працює над створенням цілісної державної системи управління природно заповідним фондом, для чого необхідно підпорядкувати всі установи єдиному природоохоронному відомству. На сучасному етапі розвитку України є нагальна потреба затвердити комплекс Загальнодержавної цільової екологічної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року». Прийняття цієї програми дасть змогу поліпшити умови розвитку заповідної справи в Україні, вдосконалити управління заповідними об'єктами, підвищити їх матеріально технічку базу, довести площу природно заповідного фонду до 10,4 відсотка загальної площі держави, прискорити формування національної екологічної мережі як складової Пан'європейської екологічної мережі. Велику увагу Мінприроди приділяє підтримці та розвитку існуючих природно-заповідних об'єктів, резервуванню цінних для заповідання територій.