Практичне заняття № 10 Тема: Природні заповідники України

І.Екоінформація.

ІІ. Основні питання заняття:

1. Статус і завдання природних заповідників та їх характери­стики

2. Особливості природоохоронного режиму.

3. Охоронні зони природних заповідників

4. Завдання природних заповідників

5. Науково-дослідна робота в природних заповідниках

Необхідно знати:

1. Знати всі природні заповідники України.

2. Знати статус і завдання природних заповідників та їх характери­стики.

3. Функції природних заповідників.

4. Дозволені та недозволені види діяльності в природному заповіднику.

5. Призначення природоохоронних зон.

6. Завдання природних заповідників та науково-дослідну роботу в них.

7. Розташування, особливості, флору, фауну, червонокнижні та типові види всіх заданих природних заповідників України.

Література:

1. Конспект лекцій.

2. Роздаткові матеріали по природним заповідникам.

Теоретичний матеріал:

Статус і завдання природних заповідників та їх характери­стики

Згідно із Законом України "Про природно-заповідний фонд України" ст. 15, природні заповідники - це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою а) збереження в природному стані типових або унікальних для певної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів; б) вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них; в)розробки наукових засад охорони довкілля; г)ефективного використання природних ресурсів; д)забезпечення екологічної безпеки.

При створенні природних заповідників ділянки землі, її надр та водного простору із всіма природними ресурсами повністю вилуча­ються із господарського користування і надаються заповідникам у постійне користування. Природні заповідники є юридичними особами, мають статус науково-дослідних установ, утримуються за рахунок державного бюджету, знаходяться на самостійному балансі, мають печатку з зображенням Державного герба та із своїм найменуванням. Створюються природні заповідники відповідно до Указу Президента України.

Природні заповідники очолюють директори, котрі призначаються органами, у віданні яких знаходяться природні заповідники. Директор несе повну відповідальність за діяльність заповідника.

Природні заповідники мають штати спеціальної служби охорони, певну кількість наукових, науково-технічних співробітників та адміні­стративно-господарського персонал. Структура, штати, кошторис ви­трат, плани матеріально-технічного забезпечення природних заповід­ників затверджуються органами, у віданні яких вони знаходяться.

При створенні природного заповідника затверджується Положення, яке розробляється згідно з Указом Президента відповідно до "Типово­го положення про заповідники" і затверджується Мінприроди України. В Положенні конкретизуються завдання заповідника, його науковий профіль, організаційний устрій, особливості режиму та охорони.

Природоохоронний режим:

Заборонені дії, що можуть негативно впливати на екосистеми заповідників, а саме:

1. Дії, які змінюють гідрологічний режим земель природних запо­відників, зокрема, будівництво меліоративних систем, днопоглиблю­вальні і виправні роботи на річках та інших водних об'єктах, будівни­цтво гребель, шлюзів та ін.

2. Зведення будівель та споруд, прокладання доріг і трубопроводів, ліній електропередач і інших комунікацій, якщо це не передбачено проектом організації заповідника.

3. Проведення на території природного заповідника вишукувальних робіт, влаштування кар'єрів, порушення ґрунтового покриву, ґрунтоутворюючих порід, відслонень, виходів мінералів.

4. Всі види лісозаготовок, випас худоби, сінокосіння, заготівля лі­карських рослин, квітів, насіння та кори, тобто будь-яке порушення природного покриву.

5. Мисливство, рибальство, знищення і відлов тварин, руйнування гнізд, нір, мурашників та інших поселень і укрить тварин, відвідуван­ня місць їх гніздування та поселення, застосування звукових сигналів та ін).

6. Інтродукція рослин і тварин з метою їх акліматизації. Проте при науковому обґрунтуванні такі заходи можуть проводитись, так як во­ни сприяють збільшенню біорізноманіття. Крім того, можуть віднов­люватися окремі види тварин і рослин, які раніше траплялися на даній території, але з якихось причин щезли із своїх традиційних місць існу­вання.

7. Проведення заходів, спрямованих на збільшення чисельності окремих видів тварин вище допустимої науково-обгрунтованої ємнос­ті територій.

8. Збір гербарію, колекцій та інших матеріалів сторонніми особами, які не працюють у заповідниках. Співробітникам заповідника дозво­ляється збирати матеріали, які необхідні для виконання наукових до­сліджень згідно із затвердженими програмами.

9. Внесення добрив та застосування хімічних засобів для боротьби із шкідниками, хворобами рослин, бур'янами, а також для регулюван­ня тварин.

10. Відвідування заповідника сторонніми особами, тим більше з ви­користанням транспортних засобів - човнів, автомобільного та гусе­ничного транспорту. У випадку наявності доріг і водних шляхів зага­льного користування, що проходять через територію природного за заповідника, транспорт повинен проходити по них без стоянок і відхилень поза межами доріг.

11. Прогін домашніх тварин через територію заповідника.

12. Лісосплав по водотоках та водоймах у межах природного заповідника.

13. Проліт літаків нижче 2000 м над землею і перевищення ними звукового бар'єра над територією природного заповідника, а також інші види шумової дії, які перевищують встановлені норми.

14. Влаштування привалів, розведення вогнищ, збирання грибів та ягід, а також інших форм відпочинку населення.

В природних заповідниках у встановленому порядку дозволяється:

1. Виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними ко­рінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання зміни природних комплексів заповідників внаслідок антропогенного впливу: відновлення гідрологічного режиму, збережен­ня та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, ви­дів рослин та тварин, які зникають, тощо;

2. Здійснення протипожежних та санітарних заходів, що не пору­шують режиму заповідника;

3. Здійснення необхідних ветеринарних заходів для ліквідації особ­ливо небезпечних хвороб, спільних для людей і тварин;

4. Спорудження будівель та інших об'єктів, передбачених проек­том організації заповідника, які необхідні для виконання поставлених перед заповідником завдань;

5. Збір колекційних та інших матеріалів співробітниками заповід­ника;

6. Виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціо­нарних досліджень, за погодженням з установою, у віданні якої знахо­диться заповідник;

7. Проведення екологічної освітньо-виховної роботи серед насе­лення, учнів, студентів;

8. Виділення земельних ділянок для задоволення господарських потреб заповідників та їх працівників у сінокосах, випасах, городах та паливі відповідно до нормативів згідно з проектом організації терито­рії природних заповідників;

9. Ліквідація наслідків аварій та стихійного лиха, в результаті яких виникає пряма загроза для життя людей чи знищення заповідних при­родних комплексів.

Охоронні зони природних заповідників

На територіях, прилеглих до природного заповідника, організову­ються охоронні зони, які сприяють зменшенню шкідливого антропо­генного впливу на заповідники. В межах охоронних зон не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, прокладання доріг, тру­бопроводів та інших комунікацій, будівництво меліоративних систем, ставків, а також інші види господарської діяльності, які можуть нега­тивно вплинути на екосистеми заповідника. Крім того, тут можуть бу­ти заборонені або обмежені мисливство, рибальство, суцільні рубки лісу, відстріл та вилов тварин, внесення добрив, авіаобробка посівів тощо.

Розміри охоронних зон і їх режим встановлюється одночасно з утворенням природного заповідника в залежності від їх цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та госпо­дарської діяльності на прилеглих територіях. Орієнтовно ширину охо­ронних зон можна встановити в залежності від категорії природно-заповідних територій та їх площ (табл. 1).