Розділ 6

СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ЯК ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ

6.1. Ознаки екологічної кризи біосфери

Кризові ознаки видового бїорізноманіття

На сьогоднішній день більшість провідних екологів світу наголо­шує, що найвідчутніші кількісні зміни настали в ключовому компоненті біосфери - рослинному світі, який є автотрофною біоенергетичною основою функціонування планетарної екосистеми і забезпечує надхо­дження у сферу суспільного виробництва харчової, технічної, лікарсь­кої та іншої біосировини. Серед живих організмів рослини найменше захищені перед бурним розвитком технічного прогресу й інтенсивністю використання їх людиною. Вони порівняно з іншими організмами най­менш рухливі, позбавлені самозахисту, у них обмежений вибір нових місць зростання для збереження життєвості й успішного відтворення собі подібних.

На нашій планеті нараховується близько 10 мільйонів видів біоріз-номаніття. У фітобіоті нараховують близько 500 тисяч видів рослин, з них 300 тисяч видів вищих рослин, охорони потребують 25-30 тисяч видів рослин. В Європі всього 12 тисяч видів судинних рослин, з них до рідкісних належать дві тисячі видів, охорони потребує кожний п'ятий вид рослин. Ботаніками встановлено, що кожного року зникає декілька видів. На даний час вже зникло 660 видів рослин, а під загрозою зник­нення знаходиться близько 27 тисяч видів. В індустріальних і густона-селених країнах негативний вплив людини призвів до збіднення видо­вого складу флори. Зникають не тільки окремі види та їх форми, а й цілі роди та порядки. Згідно з дослідженнями зарубіжних ботаніків, протягом останніх століть, наприклад, лише у Бельгії знищено 62 види рослин, або 4,8 % аборигенної флори, в Голландії - відповідно 50 і 3,6 %, у Великобританії - 20 видів або 1,3 %.

Особливо чутливі до забруднення мохоподібні і лишайники. Вони зникають інтенсивніше, ніж судинні рослини. За даними І. Беркмана (1969), в Голландії протягом останніх 100 років зникло 16% наземних та епіфітних видів мохів і 27 % епіфітних лишайників. У Бельгії з 600 видів мохоподібних зникло 114, а 34 перебувають під загрозою зник­нення.

На сьогодні існують різні за якістю прогнози вчених. Аналізуючи зростання темпів збіднення фітогенофонду, Г. Сукоп (1971) прогнозує,

115

що у найближчі 100-200 років у результаті техногенних перетворень слід чекати зникнення багатьох тисяч (можливо, десятків тисяч) видів рослин. Більш конкретні прогнози дає Е. Вільсон (1989), який вважає, що кожного року будуть зникати до 20-30 тисяч видів. Це значить, що кожний день зникатимуть 68 видів або три види за годину, тобто до 2010 року зникне приблизно 250 тисяч видів. Детальнішу інформацію можна почерпнути з фундаментальної книги "(ЗІоЬаІ Віосііуегзііу Аззез-тепі" (1995), підготовленої Кембріджським університетом, та навчаль­ного підручника Р. Прімака "Основьі сохранения биоразнообразия" (2002) в російському перекладі.

Рослинний світ України - багатий та різноманітний. Флора та мі-кобіота країни налічують понад 27 тисяч видів, у тому числі судинних рослин - понад 4,5 тисячі видів природної флори і понад 600 окульту­рених видів, мохоподібних - майже 800, водоростей - близько 5,0 ти­сяч, лишайникоутворюючих грибів- 1,2 тисячі, грибів і слизовиків-понад 15 тисяч видів. Заміна природних лісів монокультурами стала причиною збіднення дендробіотичного різноманіття. Аналіз антропо­генного впливу на видовий склад окремих родин свідчить, що деякі з них особливо чутливі і вже стали зникаючими. За підрахунками бага­тьох ботаніків, у цілому сьогодні в Україні на грані зникнення знахо­дяться від 900 до 950 видів рослин.

Зоологами встановлено, що протягом усього історичного періоду з вини людини зникло близько 140 видів ссавців. Лише з 1600 року- по­чатку масового знищення людиною видів біорізноманіття - на планеті втрачено вже близько 500 видів тварин, із них загинуло 10 видів риб, до 100 видів ссавців і понад 100 видів птахів. Лише в післявоєнний час, тобто за останні півстоліття з теренів Європи зникло близько 70 видів фауни. Під загрозою зникнення перебувають 5370 видів тварин, з них 18 % ссавців, 11 % птахів, 5 % риб.

Тваринний світ України відрізняється різноманітним видовим складом і включає, за приблизними підрахунками, понад 45,0 тисяч видів, у тому числі членистоногі - 38,4 тисяч, з них комахи - 35,0 ти­сяч, черви - 3,2 тисячі, риби і круглороті - 170, земноводні - 17, плазу­ни- 21, птахи- близько 400, ссавці- 108 видів і підвидів. Професор М.В. Шарлемань, вивчаючи "Слово о полку Ігоревім" та фрески Софії Київської, прийшов до висновку, що в часи Київської Русі на землях ни­нішньої України зустрічався кулан (зник з середини XVI століття), тар­пан (зник на Мелітопольщині у 1876-79 роках), сайгак (зник на початку XIX століття), тур (знищений у XVI—XVII століттях), зубр (у XVII столітті став на межі зникнення), росомаха (зник у кінці XIX століття). Така стій­ка тенденція до виснаження спостерігається, в першу чергу, серед ре­сурсів мисливських тварин, добування яких за останні ЗО років змен­шилось у три рази, зокрема на сьогоднішній день нараховується вже лише 4,5 тисяч голів лося та близько 400 голів зубра, якого, мабуть, як

116

стверджують західні експерти, врятувати не вдасться через невиліков­ні хвороби геніталіїв у самок.

Критичного стану досягли популяції дельфінів - афаліни, білобоч-ки та азовки. Однією з головних причин зменшення популяцій був ко­мерційний відлов у 30-50 роках XX століття. До 1966 року, коли деякі чорноморські країни вже заборонили вилов, у СРСР щорічно знищува-пось близько 150 тисяч особин. Досить часто азовки, а рідше білобоч-ки потрапляють у риболовецькі сітки і трали. Дельфіни є хорошими Індикаторами на забруднення води. Виходячи з рівня вмісту кадмію, нікелю та ртуті в тканинах дельфінів, можна вважати, що Чорне море найчистіше в Європі, проте за вмістом хлорорганічних пестицидів, у тому числі і ДДТ, серед морів посідає перше місце. Ці речовини по­шкоджують імунну систему та репродуктивну функцію тварин. В остан­ні роки вчені також занепокоєні можливістю нового спалаху морбілліві-русної інфекції, яка у 1994 році викинула на чорноморське побережжя сотні безпомічних білобочок. Встановлено, що в територіальних водах України, саме в Чорному морі, за останні роки серед дельфінів чисель­но домінувала афаліна, рідше - азовка та білобочка. У зв'язку з цим в Україні дедалі більше уваги надається охороні, відтворенню та раціо­нальному використанню диких тварин, насамперед, хордових, особли-ио через їхню уразливість щодо антропогенного впливу і промислову цінність. Для прикладу, в 1999 році Україна приєдналася до низки важ-мивих міжнародних угод. У цьому аспекті потрібно якомога швидше приєднатися до Угоди про збереження китоподібних Чорного і Серед-юмного морів та прилягаючої акваторії Атлантики (прийнята в 1996 році і ратифікована 22 країнами). Тому в 1999 році Міністерство охоро­ни навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України прийняло науково-практичну програму "Дельфін".

Ще більша незбалансованість має місце у рибних ресурсах (90 % исієї біомаси). Близько 70 % вилову риби дають Чорне та Азовське мо­ри і лише 30%- внутрішні водойми. За останні ЗО років вилов риби чмоишився у 2,5 рази і сьогодні не перевищує 70 тисяч тонн. Для порів-ішііня, у ЗО роки XX століття лише в Азовському морі вилов становив 160 тисяч тонн. Тенденція зниження вилову риби продовжує зберіга­тись. Крім того, має місце різке зменшення питомої ваги цінних проми­слових риб і збільшення малоцінних, які і складають на сьогодні осно-іму частину вилову. Нині вилов осетрових, обсягом близько 10 тонн на рік, здійснюється лише для науково-дослідних цілей. Значної шкоди випасам рибних ресурсів Чорного моря завдає гребневик, який всели-Іші сюди і підриває кормову базу аборигенних видів. Спостерігається також висока захворюваність риб річок рівнинної частини України че­рез підвищення токсикологічних показників водойм на вміст цинку, мар-гімцю, заліза, нікелю, міді та кобальту.

117

Таким чином, втрата певного виду рослин чи тварин особливо від­чутна в генетичному відношенні, адже з його зникненням втрачається не лише певний тип організму, що має економічне чи екологічне зна­чення, але й анулюються результати тривалого генетичного розвитку. З наукової точки зору, втрата видів, що знаходяться на різних етапах філогенетичного розвитку, нерівноцінна. Тому особливу увагу треба приділяти охороні зникаючих видів, зокрема представникам оліготип-них таксономічних одиниць. За приблизними підрахунками вчених, у цілому за історичний період в Україні втрачено 150-200 переважно ендемічних видів рослин і тварин. При цьому щорічно в світі зникає близько 10-15 тисяч біологічних видів.

Кризові ознаки екосистемного різноманіття

Порівняно з таксономічним різноманіттям живої природи ще біль­шої деградації зазнали екосистеми, зникнення яких кількісно оцінити взагалі неможливо. Вважається, що у світі на початку нинішнього сто­ліття 65 % їх площ знаходиться на різних стадіях деградації і лише 35 % збереглися в природному стані.

Щорічно на Земній кулі вирубується 25 млн га лісів, з яких 10 млн га не відновлюється, хоча на них і тримається екологічна рівновага. Че­рез 25 років площа природної рослинності зменшиться з 1,8 га на лю­дину до 0,8 га. За історичний період природні екосистеми суходолу втрачені або суттєво змінені на 65 % його площі, особливо постражда­ли степи та ліси - теперішній екологічний каркас земної поверхні біо­сфери.

Займаючи нині близько 28 % суходолу Землі, ліси дають майже 90 % біомаси, виробляють до 60 % репродукованого кисню, в них меш­кають близько 80 % неописаних видів тварин і ЗО % видів рослин. Про­те в останнє десятиріччя лише в тропіках ліси щороку вирубуються на площі 20-25 млн га або 4 % площі лісів світу втрачається назавжди. Площа лісів світу скоротилася на 60-65 %, що в багатьох районах не­гативно вплинуло на гідрологічний та кліматичний режими. За історичний час знищено близько 500 млн га лісів. В Європі залишилось лише 6 % лісів. За прогнозами лісових експертів ФАО, МСОП у світі щорічно відчужується близько 2,5 шірд м³ деревини, а після 2000 року цей показник збільшився у 1,8 раз і досяг 5 млрд м³ при загальному прирості у всіх типах лісів до 5,5 млрд м³, тобто щогодини вирубується 20 га деревостанів, а за іншими, більш песимістичними даними, нині щохвилини на планеті зникає 1 га лісу.

Територія України простягається із заходу на схід на 1316 км і з півночі на південь на 893 км, займаючи площу 603,55 тисяч км². До 35 % території України зайняті природною чи малозміненою рослинніс­тю (ліси- 16%, луки- 9,6%, степи- 1 %, солончаки й болота- по 2 %). На Україні стан біорізноманіття й екосистем зазнав високого сту-

118

пеня деградації в другій половині XX століття. Площа природної запо­відної рослинності у 2000 році становила лише 4,1 %, що у 2,5 рази менше середньої в Європі. Нині в Україні на одну людину припадає природної рослинності лише 0,35 га, з яких ліси становлять менше 0,2 га, а землі сільськогосподарського призначення складають 71,3 % терито­рії України, з яких на ріллю припадає 54 %. Ґрунт ріллі поступово втра­чає екологічні властивості саморегулювання, про що свідчить знижен­ня в ньому вмісту гумусу, який нині складає 3,1 %. Високий ступінь токсичності екотопів призводить до масової ураженості та виникнення хвороб як природних, так і культурних тварин і рослин, особливо пато­генними грибами та вірусами.

В доісторичний період лісистість України сягала 50 %. Нині лісо­вий фонд України складає 10,4 млн га, більше того, його сировинні за­паси значно виснажені, 82 % їх є хворими. Про це свідчать такі дані: молодняки становлять 31,5 %, середньовікові ліси - 44,6 %, пристига­ючі - 12,7 % і перестійні - 11,2 %. За сучасними екологічними нормами, пристигаючих лісів повинно бути не менше 20 %. В Україні у ! столітті лісами було зайнято 27 млн га, в 2000 році - лише 8,4 млн га, в 2005 році - 9,4 млн га (5,1 млн га - природні, 4,3 млн га - штучні ліси), а до 2015 року цю цифру заплановано довести до 11,5 млн га. Сучасний незадовільний стан лісів проявляється у дисбалансі вікової структури, зменшенні обсягів щодо лісорозведення й агролісомеліорації, недо­статньому залісненні витоків, прибережних смуг шляхів та магістралей, недостатньому створенні зелених зон навколо міст і господарських об'єктів, зменшенні можливостей використання лісосировинної бази, нераціональному накопиченні запасів деревини у перестійних дерево-станах. Опріч того, спостерігається зменшення ефективності виконан­ня лісами захисних, екологічних та соціальних функцій, зростання за­грози їх масового розладу, загострення проблем між використанням сировинних і несировинних функцій лісу, випередження обсягів спожи­вання деревини над можливостями її заготівлі, нераціональне викорис­тання деревини, фрагментація лісів, зростання частки штучних лісів, збільшення площі загиблих лісів, високий відсоток дефоліації дерево-станів, збіднення генофонду лісової біоти та зростаюче зменшення продуктивності лісів. У результаті аварії на Чорнобильській АЕС радіо-иктивними відходами забруднено близько 4 млн га лісів.

Степова зона України займає 34 % її території. З природної рос­линності нашої держави степи в І столітті займали майже всю зону в її сучасних межах. У цей час степами було зайнято 19 млн га, а на початку цього століття - лише близько 1 млн га, а до 2015 року шляхом відро­дження степової рослинності цю цифру заплановано довести до 1,5 млн га. Особливо потрібно зазначити, що в Україні степовий біом знзнав найбільших незворотних змін. На сьогодні, за винятком заповід­них ділянок, що складають усього 0,25 території степів, - це сильно

119

деградовані низькопродуктивні степові пасовища із збідненим видовим різноманіттям рослин.

З природної рослинності України нині лучні екосистеми зосере­джені, головним чином, у Карпатах та заплавах річок Полісся та Лісо­степу. В цілому вони займають 13% площі сільгоспугідь, що в п'ять разів менше, ніж у більшості країн Європи. За останні 10 років їх площа скоротилась на 1,5 млн га, а врожайність у порівнянні з їх потенційною продуктивною за сухою масою є меншою в середньому по Україні в 1,9 рази. В результаті аварії на Чорнобильській АЕС радіонуклідами за бруднено 0,5 млн га лук. Розбалансованість площ кормових угідь при звела до різкого збільшення навантаження на них, істотного погіршем ня екологічних умов та зменшення продуктивності і зниження якісного складу біорізноманіття. В Україні у І столітті луками було зайнято близі ко 1 млн га, в 2000 році - вже 6,8 млн га, а до 2015 року луки можуть зайняти 9,8 млн га.

З природної рослинності України болота і плавні в І столітті зай> мали не менше 6 % площі України в сучасних межах, що становило близько 4,5 млн га, а на початку цього століття - лише 1,8 млн га, тоб> то близько на 80 % були осушені заболочені землі. На початку XX століття розпочалися природні і штучні процеси ренатуралізації боліт до 2015 року заплановано довести площу водно-болотних угідь де

2.5 млн га. Нині болота та заболочені землі займають 957 тис га абе

.,6 % території України.

З природної рослинності в І столітті солончаки та солонці займала не менше 4 % площі України в сучасних межах, що становило 2,5 млн пі а на початку нинішнього століття - лише 1,3 млн га, а до 2015 року в результаті інтенсивного засолення земель вони можуть поширитись іі(і площі до 1,5 млн га.

В цілому в Україні у І столітті природна рослинність займані: 55млн га, на початку нинішнього століття- лише 18,5 млн га, а ді 2015 року цю цифру заплановано довести до 26,5 млн га. Наприклад, у скандинавських країнах природна рослинність займає від 65 % до 7!> % їх території, а в центральноєвропейських - 36-44 %, тоді як в Україні 28 %.