Умови запові­дання пзт

БАЖАНЕ ЗАПОВІДАННЯ

умови запові­дання пзт

1.

мала площа

велика площа

неправиль­на конфігу­рація (площа стала)

правильна конфі­гурація (площа стала)

розділена площа

нерозділена площа

4.

охоплена лише час­тина ціліс­ної площі (верхів'я водозбору)

охоплена вся цілісна площа (верхів'я водо­збору)

5.

одноманіт­на площа (хвойний ліс)

різноманітна

площа (різні типи

лісів, боліт, луків,

водойм)

•і-

6.

повна за­борона відвідуван­ня

диференційована заборона відвіду­вання

поодино­кість

велика кількість

ізольова­ність

сполучність через

малі охоронні

площі

Ж І І Ж

87

9.

10.

ізольова­ність

лише великі площі

сполучність

через природні

та відновлені

"коридори"

великі площі в комплексі з ма­лими супутніми

11.

індивідуаль­ний менедж­мент

регіональний системний мене­джмент

12.

регіональ­ний ланд­шафтний парк без адмініст-рації

природний запо­відник з адмініст­рацією

Умовні позначення: пзт - природно-заповідні території

Рис. 4.2. Варіанти заповідання "зелених островів" в поляризованому ландшафті

Контрольні запитання і завдання

1. Перелічити основні напрями розвитку теорії заповідної геосозології і визначити їх сутність.

2. Коротко охарактеризувати кожний напрям розвитку теорії заповідної геосозології

3. Детально охарактеризувати теорію острівної біогеографії і основні за­ сади застосування її в природно-заповідній справі.

4. Яка практика існує для виділення мінімальних площ природно- заповідних територій?

88

Розділ 5

КЛАСИФІКАЦІЇ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ

5.1. Поняття про категорії природоохоронних територій

Система природоохоронних категорій почала формуватися разом Із зародженням всієї природно-заповідної справи. На той час виділя­лися природоохоронні об'єкти за категоріями земель, лісів, вод, інших угідь тощо, появилися перші термінологічні слова "заповідне" та "заказ-ке", які з часом набули більш окресленого змісту і на початку XX сто-піття більш чіткіші ознаки мали категорії "заказник", "пам'ятка природи", "дендропарк".

За всю історію природно-заповідної справи найбільш широко вжи­ваним був і нині є термін "природоохоронна територія". В англійській мові він звучить як ргоіесіесі агеа. У Конвенції про біорізноманіття (стаття 2) записано: "Природоохоронна територія - це географічно ви­ділена ділянка землі, на якій здійснюється регулювання та використан­ня природних ресурсів для досягнення конкретних природоохоронних цілей", а всесвітня комісія МСОП щодо природоохоронних територій Наводить таке визначення: "Природоохоронна територія - це ділянка аемлі або моря, спеціально визначена для збереження біорізноманіт-ти, природних і пов'язаних з ними культурних ресурсів, природоохо­ронний режим на якій забезпечується законодавчими чи іншими ефек­тивними засобами". Таке визначення було прийняте і IV Світовим Конгресом національних парків та природоохоронних територій. Вище-ішзначена всесвітня комісія щодо природоохоронних територій у да­ному випадку рекомендує мати на увазі відомі всім національні парки, Природні резервати та парки або просто частини ландшафтів, які зна­ходяться під охороною.

Офіційно структура державних категорій природоохоронних те­риторій в Україні почала формуватися одночасно із встановленням радянської влади. Перша класифікація охоплювала два рівні категорій -(кшпубліканського та обласного значення. Категорії першої класифіка­ції складали: заповідник, під яким часто розуміли і дендропарк, мікро-інповідник, який чимось нагадував сьогоднішнє заповідне урочище, окремо парк, заказник, пам'ятка природи та національний парк (у Захід­ній Україні). Зміст заповідника як категорії остаточно виокремився в 20-30 роках минулого століття. Згодом у 60-х роках з'являється нова

89

категорія - "заповідно-мисливське господарство". Така нечітка класи­фікація проіснувала до початку 80-х років. Наступна більш-менш вираз­на класифікація природно-заповідного фонду України була затвер­джена в 1983 році. Вона поповнилася двома новими категоріями -"державний природний парк" та "біосферний заповідник".

У 1992 році Законом України "Про природно-заповідний фонд України" (статті 6, 7) було визначено зміст категорії земель територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. До них належать зем­лі, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, тобто землі комплексної охоро­ни, що належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення. На цих землях забороняється будь-яка діяльність, яка має негативний вплив або може негативно вплинути на стан природ­них та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх ви­користанню за цільовим призначенням.

Отже, категорія природно-заповідного фонду- це форма органі­зації, статусу охорони і виду збереження, відтворення та викорис­тання територій та об'єктів, що входять до складу природно-заповідного фонду.