Структура геосозології

Геосозологія (біосферосозологія) за проблематикою, обсягом і ха­рактером досліджень належить до системи інтегральних наук. В її структурі С.М. Стойко виділив декілька самостійних природоохоронних дисциплін. У цьому контексті геосозологія поділяється на: екосозологію, фітосозологію, зоосозологію, гідросозологію, педосозологію, созологію надр, аеросозологію, созологію ландшафтів, заповідну геосозологію, економічну созологію, правову геосозологію, соціальну геосозологію та космосозологію. У свою чергу, екосозологія поділяється на загальну

78

(глобальну) та спеціальну (охорона міст, промислових комплексів то­що). Кожна з цих дисциплін має свій предмет досліджень і власні нау­ково-теоретичні основи розвитку. Коротко охарактеризуємо лише най­більш визнані - біосозологію та заповідну геосозологію.

Біосозологія. Наука про охорону біорізноманіття за об'єктами збереження поділяється на фітосозологію, зоосозологію та мікосозоло-гію, а за рівнями збереження живого - на аутбіосозологію, дембіосозо-логію та синбіосозологію. Для прикладу розглянемо структуру фітосо-зології.

На нашу думку, за об'єктами дослідження фітосозологія поділя­ється на аутфітосозологію і флоросозологію, синфітосозологію і геобо­танічну созологію (созогеоботаніку в системі науки про рослинність). Виходячи із законів континуальності рослинного покриву, флоросозо­логію і геоботанічну созологію пов'язує спільна проблема охорони ге­нетично близьких флори і рослинності. Якщо виникають спільні зав­дання цих наукових напрямів щодо збереження флористичної та фітоценотичної різноманітності на основі районування земної поверхні в межах великих ботаніко-географічних регіонів чи навіть континентів, у такому разі можна говорити про синтез комплексного напряму нау­ки - фітогеографічну созологію, яка, очевидно, є головним науковим фундаментом фітосферосозології як теоретичної основи біосферо-созології.

За останнє десятиріччя особливого розвитку набув спеціальний розділ фітосозології- синфітосозологія, тобто вчення про охорону фітоценозів. Воно виникло з поняття "охорона рідкісних фітоценозів". Впродовж останніх 20 років нами детально досліджено проблеми син-фітосозології. У результаті аналізу було встановлено, що сукупність окремих фітоценозів складає фітоценофонд, вчення про який розкри­ває сутність механізму збереження фітоценотичної різноманітності в процесі філценогенезу в різних екологічних умовах. У цьому контексті наукові засади охорони сукупностей багатьох фітоценозів у системі безперервної територіальної фітоценотичної різноманітності фітостро-ми належать до сфери геоботанічної созології. Цей науковий напрям представляє синтез загальної геоботаніки та геосозології. Історичними і базовими коренями розвитку науки про охорону рослинності є струк­турна і функціональна синфітосозологія, яка зародилася завдяки фітоценології та заповідній геосозології. її понятійний апарат лише по­чинає формуватися, визначаються шляхи розвитку, зароджується ме­тодологія. Вірогідно, географія та динаміка континуальної рослинності, а також екологічні механізми фітоценотичних взаємозв'язків, розрив яких веде до втрати фітоценофонду, є геоботанічними основами роз­витку цього напряму. Саме вони розкривають наукову сутність законів охорони рослинності як континууму фітоценосистем.

79

Таким чином, об'єктами біосозології є біологічні види живої при­роди, їх популяції та біоценотичні сукупності в середовищах існування, які охороняються або потребують охорони. Предметом біосозології є дослідження проблем збереження біорізноманіття, стеження та про­гнозування його динаміки, вироблення созотехнічних рекомендацій для всіх рівнів організації живого. її першочерговим завданням є фор­мування "червоних переліків" охоронюваних біологічних видів та їх угруповань.

Заповідна геосозологія. Як кожна еколого-соціальна наука, вона розвивається на теоретичних і прикладних основах (рис. 4.1). Екологі­чними основами заповідної геосозології є наукові дисципліни з охорони водного і повітряного простору, геологічного середовища, фунтів, ландшафтів і біорізноманіття територій та об'єктів природно-заповід­ного фонду й екомережі в аспекті правових, економічних, соціальних й технологічних засад збереження. В цьому контексті можна виділити заповідну біосозологію, яка виступає теоретичною основою збережен­ня біотичного різноманіття системи природоохоронних територій.

аЗАПОВІДНА ГЕОСОЗОЛОГІЯ 1

X

2. -і С# §

Прикладні основи

суспільні

Рис. 4.1. Структура заповідної геосозології

80

Отже, об'єктами заповідної геосозології є виділені, запроектовані та зарезервовані для заповідання природні території та їх мережі, те­риторії та об'єкти природно-заповідного фонду та їх мережі, охоронні зони, екологічні мережі та її територіальні елементи, біорізноманіття вищезазначених природоохоронних територій. Предметом заповідної геосозології є вивчення, виділення, резервування, проектування та функціонування територій і об'єктів природно-заповідного фонду, їх мережі й екомережі.

Таким чином, теоретичною основою охорони природи є геосозо-логія, природно-заповідної справи - заповідна геосозологія та біосозо-логія, які серед багатьох розділів науки про охорону природи на сьогод­нішній день набули найширшого розвитку. В системному контексті геосозологія вже визнається деякими галузями географічних, соціаль­них і технічних наук, наприклад, ландшафтознавством, урбаністикою, які використовують її практичні і теоретичні досягнення під час ланд­шафтного проектування, розміщення виробничих комплексів, у місто­будівництві тощо.

Контрольні запитання і завдання

1. Що є теоретичною основою охорони природи?

2. Описати структуру геосозології і дати визначення цієї науки.