Громадський екологічний контроль

Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" громадський екологічний контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється гро­мадськими інспекторами охорони навколишнього природного середо­вища, які проводять свою діяльність відповідно до Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного се­редовища, затвердженого Міністерством екології та природних ресур­сів України в 2002 році. Громадські інспектори, яким виповнилося 18 років, діють разом із державними екологічними інспекторами, мають відповідні права, їх робота координується природоохоронними орга­нами. Основними завданнями громадського контролю є:

• безпосередня участь у справі поліпшення екологічної ситуації;

• надання допомоги органам державного контролю в забезпечен­ ні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього при­ родного середовища підприємствами, установами, організаціями та громадянами;

351

• попередження та виявлення порушень природоохоронного за­ конодавства, ліквідація їх наслідків, складання протоколів про адміні­ стративні правопорушення в галузі охорони природи і використання природних ресурсів;

• екологічна просвіта, виховання й інформування широких верств населення через засоби масової інформації, підтримання тісних контак­ тів з місцевим населенням.

Контрольні запитання і завдання

1. Який механізм здійснення державного екологічного контролю природно- заповідного фонду?

1. Які є види перевірок та їх сутність?

2. Який механізм здійснення громадського екологічного контролю природ­ но-заповідного фонду?

8.6.2. Служби державної охорони

Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:

• встановлення заповідного режиму;

• організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів, проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження й ефективного вико­ ристання;

• додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природ­ но-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної доку­ ментації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення еколо­ гічних експертиз;

• запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;

• здійснення державного та громадського контролю за додержан­ ням режиму їх охорони та використання;

• встановлення підвищеної відповідальності за порушення режи­ му їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів;

• проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;

• проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Охорону природних заповідників, біосферних заповідників, націо­нальних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного значення здійснюють служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони

352

природно-заповідного фонду України. Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підпри­ємства, установи й організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорону можуть забезпечувати спеціальні адміністрації розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідни­ків, національних природних парків і регіональних ландшафтних пар­ків. Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні та збе­реженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконан­ню покладених на них завдань.

З урахуванням сучасних міжнародних вимог на базі чинного законодавства та з метою дієвої організації охорони природно-заповідного фонду 14 липня 2000 року Кабінет Міністрів України прий­няв постанову "Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України". В ній вперше визначено основні конкретні завдання даної служби - забезпечення додержання режиму охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства. Ця поста­нова відповідно до завдань визначає і основні обов'язки та права служб державної охорони.

Основними обов'язками служби державної охорони є:

• здійснення охорони природних комплексів природних заповідни­ ків, біосферних заповідників, національних природних парків, ботаніч­ них садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержав­ ного значення, а також регіональних ландшафтних парків;

• здійснення охорони диких тварин і місць їх перебування у межах природно-заповідного фонду;

• забезпечення порядку використання природних ресурсів;

• забезпечення додержання вимог щодо відвідування територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

• попередження пошкодження лісових насаджень унаслідок не­ законних рубок;

• здійснення заходів щодо запобігання виникненню, поши­ ренню пожеж, інших надзвичайних ситуацій та їх ліквідації;

• інформування відповідних державних органів про надзвичайні ситуації;

• забезпечення реалізації заходів з профілактики та захисту при­ родних комплексів від шкідників і хвороб у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

• підтримання у належному стані межових та охоронних знаків, інформаційних аншлагів, квартальних та ділянкових стовпів, а також протипожежних споруд;

Основними правами служби державної охорони є:

353

■• вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв'язку з порушенням ними режиму територій і об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон.

• перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право перебування, використання природних ресурсів та провадження іншої діяльності в межах відповідних територій та об'єктів природно- заповідного фонду;

• доставляти порушників природоохоронного законодавства у те­ риторіальні органи внутрішніх справ чи до виконавчого комітету селищ­ ної, сільської ради з метою з'ясування особи;

• складати протоколи про порушення адміністративного законо­ давства в галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних до відпові­ дальності;

• вилучати у порушників предмети і знаряддя незаконного вико­ ристання природних ресурсів, транспортні засоби, незаконно добуту продукцію, відповідні документи;

• здійснювати особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів та перевірку знарядь і продукції, одержаної в результаті природокорис­ тування;

• безперешкодно відвідувати і перевіряти підприємства, установи, організації, судна й інші транспортні засоби у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон стосовно додер­ жання вимог природоохоронного законодавства;

• давати обов'язкові для виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах територій та об'єктів природно- заповідного фонду;

• подавати клопотання про припинення, зупинення чи обмеження будь-якої діяльності, що провадиться з порушенням вимог природо­охоронного законодавства або забороняється згідно з режимом охоро­ни територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

• носити під час виконання службових обов'язків форму встанов­ леного зразка, табельну зброю та спеціальні засоби (гумові кийки, на­ ручники і балончики з препаратами сльозоточивої та подразливої дії) відповідно до законодавства;

• направляти в установленому порядку матеріали про порушення природоохоронного законодавства до відповідних органів для вирі­ шення питання щодо притягнення винних до кримінальної відповідаль­ ності.

До складу служб державної охорони територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду входять керівники адміністрацій природних за­повідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних

354

парків та зоологічних парків загальнодержавного значення, працівники ■Ідділів охорони екосистем, а також інших підрозділів цих адміністра­цій. Наприклад, у Карпатському національному природному парку до складу служби державної охорони входять інженерно-технічні праців­ники, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу, лісники та єгері. Всього служба державної охорони тут нараховує 150 осіб, з яких чверть має вищу лісогосподарську освіту. Служби державної охорони очолюють керівники адміністрацій територій та об'єктів природно-заповідного фон­ду. Працівники служби державної охорони природно-заповідного фонду України під час виконання службових обов'язків мають право на носін­ня форми встановленого зразка, табельної зброї та інших спеціальних засобів відповідно до законодавства України, яким також забезпечу­ється правовий і соціальний захист працівників служби державної охо­рони та інших служб, що здійснюють охорону територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Таким чином, постанова "Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України" не лише конкретизує перелік підрозділів та посад, що входять до складу служби державної охорони природ­но-заповідного фонду, але й орієнтує охорону не тільки традиційно на лісові, а й інші цінні природні комплекси (степові, морські, водні, геологічні тощо). Крім того, вищезазначеною постановою визначено чітку організацію служби ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного значення та регіональних ландшафтних парків. Центральному органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища України надано пра­во на затвердження знаків розрізнення, зразків, порядку та норм но­сіння форменого одягу працівниками служби, а також перелік посад працівників служби, яким надається право носіння табельної зброї та спеціальних засобів, їх види та норми забезпечення, в установленому порядку, визначено джерела фінансування матеріально-технічного забезпечення.

Удосконалення діяльності служби державної охорони може здійснюватися з метою формування рейнджерських підрозділів, як це прийнято за рубежем, насамперед, за такими напрямами: організаційні заходи, покращання матеріально-технічного оснащення, профілактика правопорушень, робота з населенням та відвідувачами, рятувальні міри допомоги тощо. При цьому традиційний дільничний метод охоро­ни окремих обходів охоронцями має тісно поєднуватись зі створенням такої спеціальної служби охорони, мобільність якої залежить від осна­щеності транспортними засобами та стабільним радіозв'язком. Пози­тивний ефект можна отримати і від створення бази даних щодо поруш­ників та установки телефону довіри.

355

Територіальна організація охорони має визначатись за результа­тами аналізу інформації про випадки незаконного проникнення на за­боронену для відвідування територію, зручностей розміщення під'їзних шляхів, комунікацій, об'єктів природно-заповідної території, що потре­бують особливої охорони тощо. Сфери впливу охорони обов'язково мають поширюватись на прилеглі території, бо тільки за такого підходу можна забезпечити профілактику правопорушень. Охороняти необхід­но не тільки природно-заповідну територію в її офіційних межах, але й конкретні об'єкти та ділянки, що знаходяться поруч. Тому проект орга­нізації природно-заповідної території, охорони її природних комплексів має визначати всі проблемні ділянки охорони, потреби в транспорті та оснащенні, заходи щодо профілактики правопорушень. Має бути ви­значено кількість і розміщення кордонів й опорних пунктів, організацію контрольно-пропускних пунктів і установку шлагбаумів, організацію пі­кетів тощо. До профілактичних заходів належать: установка аншлагів, позначення кордонів природно-заповідної території, його окремих зон та ділянок особливої охорони, обладнання стоянок та місць відпочин­ку, публікації в місцевій пресі, виступи по радіо, на телебаченні і на сільських сходках, випуск буклетів і проспектів, установка стендів, ши­роке оприлюднення інформації про правопорушення та правопоруш­ників, проведення біотехнічних заходів з метою заманювання тварин у контрольовані зони. При плануванні роботи служб охорони дуже важ­ливо запропонувати ті заходи, які в сучасних умовах є здійснимими. Також особлива увага має бути приділена найбільш критичним для збереження біорізноманіття періодам року, зокрема, в час цвітіння рід­кісних та зникаючих видів рослин, розмноження птахів та ссавців, не­ресту риб, пожежонебезпечному періоду, під час паводку, в сніжні зи­ми, періоду осінніх дощів тощо.

У проекті організації природно-заповідної території та охорони її природних комплексів доцільно планувати також заходи для навчання та підвищення кваліфікації інспекторського складу щодо природоохо­ронного законодавства й організації служби державної охорони природ­но-заповідного фонду, взаємодії між інспекторами, підрозділами мі­ліції, прикордонними заставами, службами лісової охорони та рибоохо­рони, добровольцями й іншими службами, а також щодо отримання базових знань про екологічні й історико-культурні цінності природно-заповідної території. Уміння вести роз'яснювально-профілактичну ро­боту з місцевим населенням та відвідувачами має бути пріоритетом у підготовці та перепідготовці кадрів служби державної охорони природ­но-заповідного фонду. Сприятиме роботі служби державної охорони і включення юриста до складу адміністрації установи природно-заповідного фонду.

356

Також необхідно пам'ятати, що підвищення активності служби державної охорони природно-заповідного фонду України необхідно здійснювати через збільшення грошових витрат, покращання умов праці, забезпечення формою, засобами індивідуального захисту й екс-тренної допомоги, страхування життя і здоров'я, системи морального стимулювання тощо.

Контрольні запитання і завдання

1. Якими шляхами забезпечується збереження природно-заповідного фонду?

2. Які обов'язки і права служби державної охорони природно-заповідного фонду?

3. Як удосконалити роботу служби державної охорони природно-заповід­ ного фонду?