Контрольні запитання і завдання

1. Які природні території підлягають особливій охороні?

2. Побудувати класифікаційну схему природно-заповідного фонду України.

3. Охарактеризуйте категорію природного заповідника.

4. Охарактеризуйте категорію біосферного заповідника.

5. Охарактеризуйте категорію національного природного парку.

6. Охарактеризуйте категорію регіонального ландшафтного парку.

7. Охарактеризуйте категорію заказника.

8. Охарактеризуйте категорію пам'ятки природи.

9. Охарактеризуйте категорію заповідного урочища.

10. Охарактеризуйте категорію ботанічного саду.

11. Охарактеризуйте категорію дендрологічного парку.

12. Охарактеризуйте категорію зоологічного парку.

13. Охарактеризуйте категорію парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

5.5. Удосконалення категоріальної структури

Порівняльний аналіз категорій. З кожним роком Україна все біль­ше враховує тонкі механізми та вимоги ринкової економіки, необхід­ність зближення свого законодавства із законодавством країн Євро­пейського Союзу, взяті на себе зобов'язання щодо міжнародних конвенцій тощо. За межами цього процесу не повинна опинитися й га­лузь природно-заповідної справи в Україні.

Конвенцією про біорізноманіття, зокрема восьмою статтею, визна­чено механізм збереження біорізноманіття іп-зііи. Система природно-заповідних територій України в загальних рисах відповідає вимогам цієї конвенції. Крім того, географічна мережа природно-заповідних те­риторій у повній мірі представлена й об'єктами Бернської конвенції та Конвенції про всесвітню спадщину.

На сьогоднішній день класифікація природно-заповідного фонду України найбільш споріднена з відповідними класифікаціями країн колишнього Радянського Союзу, частково Центральної Європи. Існую­ча національна класифікація природно-заповідного фонду України за кількісним і якісним складом геосозологічних категорій, на нашу думку, є досі незавершеною. Навіть у ширшому плані, вдосконалення основ­них тематичних проблем охорони природи в цілому випливає із необ­хідності створення завершеної класифікації природно-заповідного фонду України із використанням наукових основ загальносвітових па-некоцентричної та панбіоцентричної концепцій, які передбачають мак­симальне збереження та ренатуралізацію оптимальних умов існування гетерогенності компонентів біотичного й абіотичного середовища. Все це викликане об'єктивною необхідністю забезпечення еволюційних процесів у сучасних антропогенізованих умовах, що є запорукою забезпечення конституційних прав громадян на чисте довкілля. Вся сутність удоскона­лення цих проблем є розглядатися в територіальному, таксономічному та динамічному аспектах охорони природно-заповідного фонду.

108

Залежно від наукового та прикладного природоохоронного зна­чення біотичного і ландшафтного різноманіття, зміст більшості класи­фікацій природоохоронних територій орієнтований на міжнародний, національний, регіональний та місцевий рівні управління. В існуючій класифікації територій та об'єктів природно-заповідного фонду України відповідні категорії в певній мірі є елементами цієї багаторівневої сис­теми. В основу нової української класифікації необхідно закласти ме­ханізм інтеграції щонайменше двох систем. Насамперед, варто спів­ставити систему типів організації біотичного і ландшафтного різнома­ніття з відповідною системою режимів його збереження, використання та відтворення. Запровадження такого прийому стане складним і дов­готривалим, оскільки ці системи ще мало вивчені в інтеграційному аспекті, але іншого шляху не має, оскільки подібний вибрали розвинені країни світу. З метою вдосконалення вітчизняної класифікації було б варто роз­робити її оптимальну категоріальну структуру, особливо в зв'язку з початком формування національної екомережі. Виходячи з сучасної екологічної ситуації в Україні, й орієнтуючись на світовий досвід, вчені неодноразово порушували проблему категоризації заповідників та наці­ональних парків, що дозволило б, в першу чергу, адаптувати класифі­кацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду України до стандартів МСОП шляхом введення нових категорій (табл. 5.4). Зок­рема, біосферні і природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки можуть стати основними категоріями для формування транскордонних природоохоронних територій.

Як відомо, біосферні резервати у світі й українські біосферні запо­відники створюються відповідно до вимог Севільської стратегії і функ­ціонують за нормами Програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера". Відмін­ність полягає лише в деяких рисах, зокрема в назвах функціональних зон, які за призначенням виконують ідентичні функції (табл. 5.4). За міжнародною практикою, біосферні резервати можуть створюватися на землях, здебільшого категорій II і V класифікації природоохоронних територій МСОП, але при цьому вони не змінюють своєї функціональ­ної сутності.

Природні заповідники України за своїм правовим статусом набли­жаються до відповідної категорії І за класифікацією МСОП. У зв'язку з цим поряд з категорією природного заповідника є потреба ввести но­ву - "заповідна ділянка", наближеним аналогом якої є природний резер­ват у Західній Європі. За цілями і режимом використання вона має бу­ти близькою до так званих "регульованих природних заповідників", але відрізнятиметься статусом (не підлягає вилученню із землекористу­вання) та площею (100-1000 га). Формування мережі заповідних ділянок дозволить значно підвищити функціональну роль мережі при­родних заповідників. Проте ні перша, ні друга мережа природно-заповідних територій не вирішує проблеми гармонійного поєднання охорони та використання.

109

Таблиця 5.4

Удосконалення класифікації природно-заповідного фонду України відповідно до міжнародних класифікаційних стандартів

КАТЕГОРІЇ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ
легітимні		запропоновані для України	значення
України	мсоп
1. Біосферний заповідник	IX. Біосферний резерват	1. Біосферний резерват	Міжнародне
2. Природний заповідник	І. Суворий природний резерват/ Дика природа	2. Національний заповідник	Загально­державне
2 а. Відділення, філіал, частина природного заповідника	І а. Суворий природ­ний резерват	3. Суворий рефугій	Загально­державне
3. Заповідне урочище	І б. Дика приро­да	4. Заповідне урочище	Місцеве
4. Національний природний парк	II. Національний парк	5. Національний парк	Загально­державне
5. Регіональний ландшафтний парк	II. Національний парк	6. Регіональний парк	Місцеве
6. Заказник за­гальнодержав­ного значення	IV. Територія управління еко­топами/видами	7. Національний заказник	Загально­державне
6 а. Заказник місцевого значення	IV. Територія управління еко­топами/видами	8. Регіональний заказник	Місцеве
7. Пам'ятка при­роди загально­державного значення	III. Пам'ятка природи	9. Національна пам'ятка природи	Загально­державне
7 а. Пам'ятка природи місце­вого значення	III. Пам'ятка природи	10. Регіональна пам'ятка природи	Місцеве
	X. Об'єкт Світо­вої спадщини	11. Пам'ятка природи Світової спадщини	Міжнародне
	VI. Територія охорони ресурсів	12. Природно-ресурсне угіддя	Місцеве
	V. Територія охорони ландшафтів	13. Край, що охороняється	Загально­державне
	VII. Антрополо­гічний резерват	14. Екоетнічне оселище	Загально­державне
	VIII. Територія багатоцільового використання	15. Екорегіон	Загально­державне

110

■ Найсуттєвіші розбіжності між українськими і міжнародними стандар­тами спостерігаються в змісті категорії національного природного пар­ку. Україна, використавши міжнародні ідеї побудови національних пар­ків у різних куточках світу, аналогічно іншим країнам намагається виробити відповідний зразок для себе. Однак лише деякі українські національні природні парки нині в загальних рисах відповідають стан­дартам МСОП (категорія II). За вимогами цієї категорії в національних парках забороняється навіть полювання та риболовля, а про здійс­нення господарської діяльності з промисловим використанням при­родних ресурсів, що характерно для більшості об'єктів України, і мови не може бути. Близько 75 % території національного парку категорії II є охоронними, решта служить для рекреаційних та оздоровчих цілей, але скрізь, у певній мірі, допускається екологічний туризм. До націо­нального парку можуть бути занесені і порушені території, але вони мають відігравати відновлювальну функцію природи. Зрештою тут охороняється природа, яка має загальнонаціональне значення. З огля­ду на це, лише незначна частина українських національних природних парків відповідає цим критеріям. Вітчизняні національні природні парки за рівнем організації природоохоронного режиму ближчі до національ­них парків Великобританії та Угорщини. Безперечно, їх переважна біль­шість відповідає критеріям регіонального ландшафтного парку, а решта, навіть за наявністю господарських зон, критеріям території охоронного ландшафту (охоронної області, категорія V). Заповідна зона націона­льних природних парків наближує їх до категорії І. За результатами аналізу більшість національних парків Європи відповідає категорії Іі, значна частина- V, решта- III, IV і навіть категорії І МСОП. В україн­ській класифікації аналогів категорії VI немає.

Регіональні ландшафтні парки за своїм змістом наближаються до категорії V класифікації МСОП. У деяких країнах Європи вони назива­ються природними чи ландшафтними і вважаються реальним й найефек­тивнішим засобом охорони природи і невичерпним джерелом ресурсів для духовного відпочинку населення серед природи, відновлення фі­зичних і моральних сил людини. Регіональні ландшафтні парки цілком успішно поєднують природоохоронні функції із соціальними, насам­перед, оздоровленням населення. Тому вони, як правило, в багатьох країнах займають значні площі, про що свідчать результати статистич­ного обліку природоохоронних територій.

Українські пам'ятки природи в основному відповідають категорії III за класифікацією МСОП, але режим збереження в об'єктних пам'ятках природи (джерела, старі дерева, валуни, джерела, скелі, печери тощо) суворіший, ніж у територіальних об'єктах та заказниках.

Українські заказники з переважанням відновлювальної функції над природоохоронною, в основному, відповідають категорії IV класифіка-

111

ції МСОП. У цьому відношенні Україні потрібні ресурсні заказники, осо­бливо для лікарських рослин, мисливської фауни тощо.

Заповідні урочища є специфічною категорією, яка за своїм змістом нагадує категорію І Ь класифікації МСОП. Від заказників вони відрізня­ються заповідним режимом і комплексним збереженням біорізноманіття.

Дуже багато пропозицій щодо запровадження нових категорій спо­стерігається в науковій літературі. Серед них деякі заслуговують на увагу. До категорій загальнодержавного значення варто віднести і де­які нові, що мають поліфункціональний зміст. Це поширені у країнах світу категорії - "область охоронного ландшафту" та "регіон екологіч­ного природокористування" ("біосферний регіон"). В Україні їх можна застосувати на великомасштабних відносно малопорушених природ­них просторах, наприклад, у Карпатах, Гірському Криму, Азово-Чорноморському узбережжі, прикордонному Поліссі. Відмітимо ще й те, що ці категорії мають системний зміст, оскільки об'єднують природ­но-заповідні території, які мають регіональне та місцеве значення.

До категорій місцевого значення в деяких працях пропонується віднести близькі категорії - "зелена стрічка", "екологічний міст" або, як визнано у світі - "екологічний коридор". Ця категорія потрібна для за­безпечення обміну біологічною інформацією між цінними для науки відокремленими природними ділянками, які мають охоронятися. Вод­ночас вона є і методичним прийомом заповідно-острівної біогеографії та зв'язуючою ланкою в екомережах. Для охорони ценотичної і ланд­шафтної різноманітності лісів ця категорія дуже актуальна. З її запро­вадженням вирішиться питання охорони еколого-ландшафтних рядів рослинності великих регіонів. Вона може застосовуватися для лісових макросхилів гір, суцільних природних масивів тощо. Близьку до неї ка­тегорію "заповідний профіль" у 1985 році запропонувала Л.І. Мілкіна, яка вважає, що дана категорія має охоплювати всі зразки рослинності в ландшафті, тому рекомендує на профілі відзначати еколого-фітоце-нотичні стандарти лише з корінною рослинністю. На противагу "зелена стрічка" має представляти не лише корінну, але й рослинність, яка відновлюється. За своїм змістом зазначені вище категорії доречніше розглядати в системі екомережі.

Ліси зелених зон, населених пунктів, курортних, рекреаційно-оздоровчих ділянок та інші ліси І групи, крім заповідних, також можуть виступати в категоріальній структурі природоохоронних територій ли­ше як паліативи категорій класифікації природно-заповідного фонду місцевого значення, оскільки для них заповідний режим не вважається основним у збереженні біотичного і ландшафтного різноманіття. Час­тина цих земель природоохоронного призначення може бути основою для організації на них іншого виду режиму збереження, який був би характерним для категорій природно-заповідних територій високого

112

рівня охорони. Проте, основні площі цих земель повинні залишатися в активній формі охорони переважно з режимом регульованого збере­ження. На зміст деяких категорій, зокрема, таких як природно-історичні парки-пам'ятки, "музеї в природі", культурно-природничі, історико-ландшафтні парки та заповідники, ландшафтні парки у великих містах вчені ще не знайшли спільного висновку. Такі категорії за своїм приро­доохоронним призначенням можуть включатися до екологічних мереж, незважаючи на те, що нині вони розглядаються відповідно до завдань культурних, історико-археологічних, урбанізовано-ландшафтних охо­ронних об'єктів. Отже, це питання потребує не лише наукового геосо-зологічного вивчення, але і законодавчого доопрацювання та практич­ного втілення.

Специфіка нових спільних категорій природно-заповідного фонду й екомережі

Міждержавний заповідник. Мета: збереження в природному стані типових або унікальних для даної зони, підзони, провінції природ­но-територіальних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, ви­вчення природних екосистем, процесів і явищ, які відбуваються на єдиній, сумісній для декількох держав, системі природно-заповідних те­риторій. Об'єкти: великі природно-територіальні комплекси та їх поєд­нання. Режими збереження: абсолютної заповідності на основній час­тині території, решта території має режим регульованої заповідності з елементами режиму непрямого збереження й використання та режиму збалансованого природокористування для ведення лісового, сільського та інших видів господарства. Статус: юридична особа із статусом нау­ково-дослідної установи, земля надається у користування заповіднику, входить до природно-заповідного фонду.

Міжнаціональний парк. Мета: збереження типових та унікальних природно-заповідних комплексів, які мають особливу екологічну, історичну цінність і використовуються в наукових, просвітницьких, рек­реаційних та культурних цілях. Об'єкти: природно-територіальні ком­плекси та їх поєднання. Режим збереження: системний відповідно до завдань функціональних зон. Статус: юридична особа зі статусом природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної та еколого-освітньої установи. Земля переважно надається у користування міжнаціональ­ному парку, входить до природно-заповідного фонду.

Регіон екологічного природокористування. Мета: стабілізація та збереження екологічної рівноваги у великому за площею природно-географічному регіоні, збалансоване й екологічно орієнтоване викори­стання природних ресурсів. Об'єкти: весь регіон з усіма властивими йому природно-територіальними комплексами. Режими збереження: непрямого збереження та збалансованого природокористування на основі нових екологічно доцільних технологій. Природно-заповідні те-

113

риторії, які входять до складу регіону, мають режими збереження згідно з їх категоріальними завданнями. Статус: не відбувається ви­лучення землі у природокористувачів, крім природно-заповідних тери­торій, які є юридичними особами. Статус регіону визначається законо­давчим шляхом.

Область охоронного ландшафту. Мета: збереження всіх видів ландшафтів з властивими їм екосистемами в межах одного гео­морфологічного району чи області і стабілізації екологічної рівноваги. Об'єкти: сукупність ландшафтів геоморфологічного району чи області. Режим збереження: збалансованого природокористування на основі екологічно доцільних технологій. Природно-заповідні території, що входять до складу області охоронного ландшафту, мають режим збе­реження згідно з їх категоріальними завданнями. Статус: не відбува­ється вилучення землі у землекористувачів, крім природно-заповідних територій, що є юридичними особами. Статус закріплюється законодав­чим шляхом.

Заповідна ділянка (може бути біоцентром). Мета: збереження у природному стані типових або унікальних природно-територіальних комплексів та окремих біогеоценозів, які відповідно до природничого районування репрезентують рівень підпровінції. Об'єкти: природно-територіальні комплекси, лісові біогеоценози. Режими збереження: регульованої і частково абсолютної заповідності. Статус: не відбува­ється вилучення земель у природокористувачів, входить до природно-заповідного фонду. Можуть створюватися на базі лісових генетичних резерватів.

Зелена стрічка. Мета: збереження взаємопов'язаних між собою еколого-фітоценотичних стандартів, які представляють еколого-геобо-танічний ряд (профіль) геоморфологічного району. Об'єкти: сукупність екосистем в еколого-геоботанічному ряді. Режим збереження: можли­ве поєднання усіх видів. Статус: не відбувається вилучення земель у природокористувачів.

Екоміст (на зразок екологічного чи природного коридору локаль­ного значення). Мета: забезпечення поширення та міграції видів у природних або відновлених до природного стану видовжених тери­торіях, які мають з'єднувати цінні локальні острови корінної чи умовно корінної рослинності в антропогенізованому природному ландшафті. Об'єкти: ділянки лісу чи іншої рослинності. Режими збереження: мож­ливе поєднання усіх видів. Статус: не відбувається вилучення земель у природокористувачів.

Контрольні запитання і завдання

1. Які категорії природно-заповідного фонду України є автентичними від­ повідно до міжнародних класифікацій?

2. Які міжнародні категорії є за змістом близькими до українських?

3. Яким чином удосконалити класифікацію природно-заповідного фонду України?

114