Природні заповідники

ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК ТОРГАНИ"

Історія. Природний заповідник "Горгани" створений згідно з Ука­зом Президента України 12 вересня 1996 року з включенням до його складу ландшафтних заказників загальнодержавного значення "Джур-джійський" та "Садки". Він підпорядкований Міністерству охорони на­вколишнього природного середовища України.

Площа. Природний заповідник "Горгани" знаходиться в Надвір-нянському районі Івано-Франківської області на площі 5344,2 га і є єдиним землекористувачем на цій території. Площа охоронної зони заповідника складає 3852,8 га.

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія при­родного заповідника "Горгани" відноситься до Карпатсько-Українського гірськолісового краю Карпатської гірської ландшафтної країни або так званих Довбушанських Горган з кам'янистими розсипами, утвореними ямненським пісковиком. Тут виділяють прохолодну, помірно-холодну та холодну зони. Це один із найнедоступніших заповідників України.

Рослинність. За геоботанічним районуванням України рослин­ність природного заповідника "Горгани" належить до Горганського (Вишківсько-Гринявського) геоботанічного району Прськокарпатського округу Східнокарпатської гірської підпровінції Центральноєвропейської провінції Європейської широколистянолісової області. У заповіднику

419 .

відмічено дві формації, до яких входять 10 субформацій лісів, серед яких переважають буково-ялицево-смерекові, ялицево-смерекові та смерекові, особливо кедрово-смерекові праліси. Близько половини те­риторії займають вікові ліси. Вище верхньої межі лісу формується пояс криволісся, в основному, із сосни гірської.

ДНІПРОВСЬКО-ОРІЛЬСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

Історія. Дніпровсько-Орільський природний заповідник створений згідно з постановою Ради Міністрів УРСР 15 вересня 1990 року з вклю­ченням до його складу заказників загальнодержавного значення: загаль-нозоологічного - "Таромський Уступ" та орнітологічного - "Обухівські плавні". Він підпорядкований Державному комітету лісового господар­ства України.

Площа. Дніпровсько-Орільський природний заповідник розміще­ний на площі 3766,2 га (Дніпропетровський і Царичанський райони Дніпропетровської області) і виступає на цій території єдиним земле­користувачем. Площа охоронної зони заповідника становить 3153 га. На акваторії Дніпра встановлена охоронна зона шириною 50 м.

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія Дніп-ровсько-Орільського природного заповідника відноситься до Лівобе-режно-Дніпровсько-Приазовського північностепового краю Північно-степової підзони Степової зони. Це заплавно-терасові ландшафти Придніпровської низовини, які представлені долиною Дніпра та його притоки Орілі з характерними гривами, рівнинами та піщаним степом. Більша частина території заповідника займає тераси Дніпра (переваж­но другу борову). Прибережні частини річок зайняті плавневими екосис­темами.

Рослинність. За схемою геоботанічного районування України рос­линність Дніпровсько-Орільського природного заповідника належить до Павлоградського (Дніпровсько-Донецького) округу Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. Для запо­відника характерні осокорові, вербові заплавні та соснові ліси, лучна, водна та прибережно-водна рослинність. Фітоценотична різноманіт­ність заповідника представлена формаціями лісів, лук, боліт, прибереж­но-водною і водною рослинністю. Тут створився своєрідний лісо-болотно-плавневий комплекс рослинності.

ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

"ЄЛАНЕЦЬКИЙ СТЕП"

Історія. Природний заповідник "Єланецький степ" створений 17 липня 1996 року згідно з Указом Президента України на базі заре- .*

420

зервованих земель (2000 га) та ландшафтного заказника місцевого значення "Єланецький" (976 га). Він підпорядкований Міністерству охо­рони навколишнього природного середовища України.

Площа. Природний заповідник "Єланецький степ" знаходиться в Єланецькому та Новоодеському районах Миколаївської області, зай­має площу 1675,7 га і є єдиним землекористувачем на цій території.

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія при­родного заповідника "Єланецький степ" представляє яружно-балковий комплекс і входить до Дністровсько-дніпровського степового краю Пів-нічностепової підзони Степової зони, до відрогів Придніпровської висо­чини Південнобузько-Дніпровського межиріччя. Характерною особливі­стю ландшафту є широкі днища балок та вихід на поверхню вапняків. Тут багато перелогових земель, де у вольєрах у напіввільному стані утримуються тварини декількох акліматизованих видів фауни.

Рослинність. За схемою геоботанічного районування України рос­линність природного заповідника "Єланецький степ" належить до Бузь-ко-Дніпровського округу Приазовсько-Чорноморської підпровінції При­чорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. Це найбільша в Північно-Західному Причорномор'ї степова ділянка на лесах, а із степових заповідників є єдиним на Право­бережній Україні. Тут переважають цілинні типчакові, типчаково-ковило­ві і чагарникові степи, петрофітно-степові угруповання. Фітоценотична різноманітність представлена лісо-чагарниковими, лучно-болотними комплексами, формаціями чагарників, ділянками лук, степами різних варіантів.

КАЗАНТИПСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

Історія. Казантипський природний заповідник створений 12 трав­ня 1998 року згідно з Указом Президента України. Він підпорядкований Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.

Площа. Казантипський природний заповідник знаходиться в Ле­нінському районі АР Крим, займає площу 450,1 га і є єдиним землеко­ристувачем на цій території.

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія Казан-типського природного заповідника входить до Кримського степового краю Південно-степової підзони Степової зони. Ландшафти мису Казан-тип представляють кільцеподібний риф, тобто острів, який виник з морського дна в сарматський і меотичний часи, складений в основному моховатковими вапняками. Рельєф дуже розчленований і своєрідний, де чергуються між собою цирки, карстові воронки, скелі, тріщини на поверхні, обриви над бухтами тощо.

Рослинність. За геоботанічним районуванням України рослин­ність Казантипського природного заповідника відноситься до Керченсь-

421

кого округу Приазовсько-Чорноморської підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. В заповіднику охороняються ділянки цілинних ковилових петрофітних і лучних степів, чагарникові гідрофільні угруповання, галофітні фітоцено­зи прибережної смуги та зарості морських водоростей. Фітоценотична різноманітність представленна здебільшого асоціаціями степових фор­мацій.

КАНІВСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

Історія. Важливою передумовою створення природоохоронної те­риторії була геологічна й археологічна спадщина. Згідно з Постановою Наркомзему УРСР від ЗО липня 1923 року створений Лісостеповий за­повідник ім. Т.Г. Шевченка. З 1951 по 1968 рік слугував учбово-дослідним лісовим господарством Київського університету. Постано­вою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 року цій території під­тверджено статус заповідника. У 1986 році Постановою Уряду його площа збільшилася на 1014,3 га. Канівський природний заповідник підпорядкований Київському національному університету імені Тараса Шевченка.

Площа. Канівський природний заповідник знаходиться на околиці міста Канева Черкаської області. Сучасна його площа становить 2049,3 га. Площа охоронної зони займає 1354 га.

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія Ка­нівського природного заповідника знаходиться на межі Дністровсько-дніпровського та Лівобережно-Дніпровського лісостепових країв Лісо­степової зони, тобто належить до Канівських геологічних дислокацій. Ландшафти характеризуються високою розчленованістю рельєфу на­гірної частини, ерозією ґрунтового покриву, наявністю відрогів Хмілян-ського яру, двох заплавних островів на Дніпрі (Круглик, Шелестів) та Зміїних островів на Канівському водосховищі.

Рослинність. За схемою геоботанічного районування України рос­линність Канівського природного заповідника належить до Уманьсько-Канівського (Правобережного центрального) округу Подільсько-Серед-ньопридніпровської підпровінції Східноєвропейської провінції Європей-сько-Сибірської лісостепової області. У заповіднику зростають грабові, дубово-грабові, дубові, вербово-тополеві ліси, чагарникова, псамофіт-на та лучна рослинність. Фітоценотична різноманітність представлена формаціями лісів, чагарників, степів, лук, прибережно-водної рослин­ності.

КАРАДАЗЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

Історія. Його створення почалося в 20-х роках XX сторіччя, оскіль­ки ця унікальна природа полонила розум багатьох природознавців.

422

Спершу була створена тут пам'ятка природи місцевого, а з 1963 року республіканського значення. Однак офіційно Карадазький державний заповідник створений 9 серпня 1979 року згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР, а статус природного заповідника має з 1997 року. Він підпорядкований Національній академії наук України.

Площа. Карадазький природний заповідник знаходиться в Феодо-сійському районі АР Крим. Загальна площа заповідника складає 2874,2 га. Як виключення для природних заповідників, цей заповідник має таке зонування: заповідна зона займає 2336,2 га, а зона аболютної заповід­ності -440,2 га, площа господарської зони складає 78,6 га, охоронної-960,9 га.

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія Кара­дазького природного заповідника відноситься до Кримського гірсько-лісового краю Кримської гірської ландшафтної країни. Це гірське пасмо вулканічного походження. Ландшафти оригінальні, екзотичні та надзви­чайно мальовничі, утворені гірськими скелями, вершинами, бухтами в поєднанні зі степами на пологих схилах. У заповіднику охороняється єдиний в Європі масив юрського періоду з типовими рисами вулканіч­ної діяльності, мінералогічною спадщиною кришталю, аметисту, сер­доліку, агату, яшми, опалу.

Рослинність. За геоботанічним районуванням України рослинність Карадазького природного заповідника належить до Гірськокримського округу Прськокримської підпровінції Євксинської провінції Середзем­номорської лісової області. Тут переважають східнограбово-пухнасто-дубові, пухнастодубові, фісташкові, скельнодубові, скельнодубово-схід-нограбові, скельнодубово-ясеневі ліси, різнотравно-ковилово-злакові степи. Фітоценотична різноманітність представлена формаціями лісів, степів, томілярів, Саваноїдів, а також вищою водною рослинністю.

КРИМСЬКИЙ :■

ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

Історія. Заповідання гірсько-лісової природи починається з 1913 року, коли був створений "Заказник императорских охот" на площі 3705 га. У 1917 році ця територія оголошується "національним заповідником" (близький до статуса заказника), а в 1923 році Раднарком Російської Федерації прийняв декрет про створення Кримського державного за­повідника (Бахчисарайський район, землі міст Ялта й Алушта) на пло­щі 16350 га. В 1925 році його площа розширюється до 23000 га. З 1929 по 1935 роки заповідник перебував у різному відомчому підпорядку­ванні, що негативно вплинуло на його розвиток. З 1944 року, після вій­ни, робота в заповіднику була відновлена, і його площа зросла до 30200 га. В 1949 році до нього приєднано філіал "Лебедині острови" (Роздольненський і Красноперекопський райони) для збереження місць

423

оселення водоплавних і водно-болотних птахів, а через чотири роки межі заповідника було знову змінено. В 1957 році його реорганізували в державне заповідно-мисливське господарство. В 1978 році за раху­нок акваторії Каркінітської затоки Чорного моря, що прилягала до "Ле­бединих островів", площу заповідно-мисливського господарства роз­ширено на 9650 га. Лише 29 червня 1991 року Постановою Кабінету Міністрів УРСР цю територію відновлено спочатку в статусі державно­го, а потім природного заповідника. З початку 90-х років XX століття ведеться робота щодо надання йому статусу біосферного заповідника.

Заповідник майже за весь час його існування був підпорядкований Державному комітету лісового господарства України, а потім і донині -Державному Управлінню справами Секретаріату Президента України.

Площа. Кримський природний заповідник знаходиться в Алуштин-ському районі АР Крим. У межах його сучасної площі в 44175,5 га, як виняток для природних заповідників, проведено функціональне зону­вання: на заповідну зону припадає 31054 га, на зону обмеженого гос­подарського користування - 6503 га, рекреаційного лісокористування -2406 га. Площа всієї охоронної зони складає 16780 га.

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія Кримського природного заповідника відноситься, зокрема гірсько-лісова частина - до Кримського гірсько-лісового краю Кримської гірської ландшафтної країни, а "Лебедині острови" - до Кримського степового краю Південно-степової підзони Степової зони. Гірсько-лісова частина займає Центральну котловину і найвищі положення Головної гряди Кримських гір. На даній території знаходиться найвища вершина Кри­му- Роман-Кош (1545 м н.р.м.). Це гори юрського періоду, які складені глинистими сланцями, пісковиками, вапняками та конгломератами. Рельєф розчленований густою гідрологічною мережею. Платоподібні верхні частини вкриті яйлами. Ландшафт шістьох Лебединих островів представлений мілководдями Каркінітської затоки Чорного моря.

Рослинність. За схемою геоботанічного районування України рос­линність Кримського природного заповідника відноситься, зокрема гір-ськолісової частини, до Кримського округу Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області, а "Лебединих островів" - до Присиваського округу Приазовсько-Чорноморської степової підпровін­ції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. В заповіднику охороняються найцінніші в Криму дубові, букові та кримськососнові ліси, а також унікальні релік­тові угруповання тиса ягідного, яловцю високого. Фітоценотична різно­манітність заповідника представлена на висотних поясах формаціями лісів, чагарників, томілярів, степів і лук на високогірних яйлах.

424

ЛУГАНСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

Історія. У 1931 році Стрільцівський степ оголошений заказником місцевого значення, а в 1948 році- державним заповідником. У 1961 році Стрільцівський степ переданий до складу Українського степового державного заповідника. Луганський природний заповідник створений згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 року у складі двох відділень- "Стрільцівський степ" (виведений зі складу Українського степового державного заповідника) та "Станично-Луган-ське". В 1972 році виділена і встановлена охоронна зона навколо запо­відника. У 1975 році було створено третє відділення- "Провальський степ". У 2004 році територію заповідника розширено на 501,7 га. Запо­відник підпорядкований Національній академії наук України (заповідник "Стрільцівський степ" з 1951 року).

Площа. Луганський природний заповідник знаходиться в Станич-но-Луганському районі (відділення "Станично-Луганське", 494 га), Мі-ловському районі (відділення "Стрільцівський степ", 494 га), Свердлов-ському районі (відділення- "Провальський степ", 587,5 га). Загальна площа заповідника становить 2077,2 га. Площа охоронної зони всього заповідника складає 2117 га.

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія Лу­ганського природного заповідника, а саме його відділення "Стрільців­ський степ" та "Станично-Луганське" відносяться до Задонецько-Донського північно-степового краю, а "Провальський степ" - до Донсь­кого північно-степового краю Північно-степової підзони Степової зони. Для Стрільцівського степу характерний вододільно-хвилястий, яружно-балковий, заплавний і терасовий рельєф. Станично-Луганське відді­лення є лісовим і розташоване в заплаві та боровій терасі Сіверського Донця. Рельєф Провальського степу грядово-улоговинний, сильно розчленований балками.

Рослинність. За схемою геоботанічного районування України рос­линність відділень "Стрільцівський степ" та "Станично-Луганське" Луган­ського природного заповідника відноситься до Старобільського округу, а "Провальський степ"- до Донецького округу Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської степової провін­ції Європейсько-Азіатської степової області. У заповіднику зростають цілинні різнотравно-ковилові, типчаково-ковилові степи, заплавні та байрачні ліси. Фітоценотична різноманітність представлена формаціями лісів, чагарників, степів, лук, боліт, а також прибережно-водною рос­линністю.

ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

"МЕДОБОРИ"

Історія. Заповідання Товтр розпочалося ще з 1910 року, коли бу­ли створені перші степові резервати на горах Гостра та Любовня. На

425

місці декількох заказників місцевого значення, створених у 60-ті роки XX століття, в 1982 році був організований Медоборський геологічний заказник республіканського значення на площі 8071 га. Природний за­повідник "Медобори" створений згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 8 лютого 1990 року. У 2000 році його площа збільшується на 61,7 га. Заповідник підпорядкований Державному комітету лісового господарства України.

Площа. Природний заповідник "Медобори" знаходиться в Терно­пільській області, розміщується на площі 10516,7 га і є єдиним земле­користувачем на цій території. Він складається з двох частин, а саме: "Медобори" (Гусятинський і Підволочиський райони) і "Кременецькі го­ри" (Кременецький район, 1000 га).

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія при­родного заповідника "Медобори" відноситься до Західно-Українського лісостепового краю Лісостепової зони. Це ландшафти з горбистим ре­льєфом Подільської височини, підстелені в основному вапняками. Найвищою в рельєфі Медоборів і точкою заповідника є гора Бохіт (414 м н.р.м.). Філіал природного заповідника "Кременецькі гори" є східною частиною Гологоро-Кременецького кряжа, відносна висота якого коли­вається у межах від 100 до 200 м. В основі кряжа залягає потужна тов­ща білої крейди, перекритої шаром сарматських пісків.

Рослинність. За схемою геоботанічного районування України рос­линність природного заповідника "Медобори" відноситься, зокрема, філіалу "Медобори"- до Теофіпольсько-Ярмолинського (Північнопо-дільського) округу Подільсько-Середньопридніпровської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-сибірської лісостепової об­ласті, а філіалу "Кременецькі гори"- до Кременецько-хотинського округу Західноукраїнської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейської широколистянолісової області. В заповіднику переважа­ють грабово-дубові, ясенево-дубово-грабові, грабово-букові, дубово-букові, букові, дубові та грабові ліси, подекуди ковилові степові, лучні та лучно-степові ділянки. Фітоценотична різноманітність представлена в основному формаціями лісів та степів. Крім того, тут зареєстровано лучні, чагарникові, болотні та водні і прибережно-водні фітоценози.

ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

"МИС МАРТЬЯН"

Історія. Природний заповідник "Мис Мартьян" створений згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 20 лютого 1973 року. Він підпо­рядкований Українській академії аграрних наук.

Площа. Природний заповідник "Мис Мартьян" знаходиться в око­лицях смт Нікіта (м. Ялта) АР Крим, займає площу 240 га, з них 120 акваторії Чорного моря. Землекористувачем природного заповідника є Нікітський ботанічний сад - Національний науковий центр УААН.

426

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія при­родного заповідника "Мис Мартьян" відноситься до Кримського гірсько-лісового краю Кримської гірської ландшафтної країни, займає основну місцевість мису Мартьян, для якого характерні нижні уступи Нікітського хребта до 250 м н.р.м. Рельєф складає пологий шлейф, часто розсіче­ний яругами і балками, високими обривами над морем. Ґрунти заповід­ника коричневі.

Рослинність. За геоботанічним районуванням України рослинність природного заповідника "Мис Мартьян" належить до Прськокримського округу Кримсько-Новоросійської провінції Середземноморської лісової області. Тут зростають високояловцеві, високояловцево-пухнастодубові, суничниково-високояловцеві, фісташково-високояловцеві, пухнастоду-бові, пухнастодубово-східнограбові, кримськососново-пухнастодубові ліси. Фітоценотична різноманітність представлена лише асоціаціями декількох формацій лісів.

ОПУКСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

Історія. Опукський природний заповідник створений 12 травня 1998 року згідно з Указом Президента України. Він підпорядкований Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.

Площа. Опукський природний заповідник знаходиться в Ленінсь­кому районі АР Крим, займає площу разом з акваторією Чорного моря 1592,3 га і є єдиним землекористувачем на цій території.

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія Опук-ського природного заповідника входить до Кримського степового краю Південно-степової підзони Степової зони. Тух переважають степові та солончакові ландшафти. Для рельєфу території заповідника характер­ні зсувні приморські вапнякові горби, мис та озеро.

Рослинність. За геоботанічним районуванням України рослин­ність Опукського природного заповідника відноситься до Керченського округу Приазовсько-Чорноморської підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової облас­ті. В заповіднику охороняються ділянки типчаково-ковилових степів, унікальні чагарникові та галофітні угруповання, скельні види рослин і тварин. Фітоценотична різноманітність представленна здебільшого асоціаціями степових формацій. Тут також мають місце літоральні і петрофітні фітоценози, томіляри і саваноїди.

ПОЛІСЬКИЙ

ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

Історія. Поліський природний заповідник створений згідно з По­становою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 року. Він підпо­рядкований Державному комітету лісового господарства України.

427

Площа. Поліський природний заповідник знаходиться в Овруць­кому та Олевському районах Житомирської області, займає площу 20104 га і є єдиним землекористувачем на цій території. За пропозиці­ями науковців у заповіднику було виділено спочатку 10, а згодом ще дві ділянки з режимом абсолютної заповідності. В 1991 році пропону­валося ці ділянки об'єднати в одну, залишивши той же режим збере­ження. Решта території знаходиться в режимі регульованої заповідно­сті. Площа заповідної зони складає 19530 га, господарська ділянка займає 574 га, а загальна площа охоронної зони становить 14146 га.

Рельєф. За фізико-географічним районуванням України територія Поліського природного заповідника входить до Олевського фізико-географічного району Західно-Житомирської безморенної підобласті Житомирського Полісся зони мішаних лісів. Вона займає межиріччя Уборті-Болотниці, має зандровий і заплавний типи ландшафтів. Для рельєфу характерні піщані гряди і заболочені, переважно з торфом, долини (в народі називають погонями) льодовикового походження, зу­стрічаються еолові дюни до 150 м н.р.м. і дуже рідко виходи кристаліч­них порід. Гряди і долини витягуються з півночі на південь. Тут сфор­мувалися в основному середньопідзолисті піщані фунти.

Рослинність. За геоботанічним районуванням України рослин­ність Поліського природного заповідника належить до Полісько-Придніпровського округу Поліської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейської широколистянолісової області. В заповіднику охороняються в основному соснові ліси всієї еколого-фітоценотичної амплітуди їх зростання, лісові пухнастоберезові болота, а також оліго-трофні болота, іноді трапляються клейковільхові ліси (ольси). Ще збе­реглися фрагменти похідних лісів. Таким чином, фітоценотична різно­манітність заповідника представлена формаціями лісів та боліт, рідше лук і водної рослинності. На болотах переважають мезотрофні осоко­во-сфагнові, хоча значне поширення мають і оліготрофні пухівково-чагарничкові фітоценози.

РІВНЕНСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

Історія. Рівненський природний заповідник створений 3 квітня 1999 року згідно з Указом Президента України на базі колишніх заказ­ників загальнодержавного значення - ландшафтного "Білозерський", загальнозоологічного "Перебродівський", гідрологічного "Сомино" та ботанічного "Сира Погоня". Він підпорядкований Державному комітету лісового господарства України.

Площа. Рівненський природний заповідник займає площу 47046,8 га і є єдиним землекористувачем на цій території. Основу територіальної структури природного заповідника складають чотири окремих відді­лення: "Білозерське" (Володимирецький район), "Перебродівське" (Ду-

428

бровицький і Рокитнянський райони), "Сомино" (Сарненський район) та "Сира Погоня" (Рокитнянський район). Всі вони знаходяться в Рівнен­ській області. У 2007 році підготовлено наукове обґрунтування на роз­ширення території заповідника.

Рельєф. За фізико-географічним районуванням України територія Рівненського природного заповідника входить до Верхньоприп'ятсько-го та Нижньогоринського фізико-географічних районів області Волин­ського Полісся зони мішаних лісів. У ньому представлені типові ланд­шафти Західного або Волинського Полісся, для яких характерними є вирівняний низовинний рельєф з водно-льодовиковими та алювіаль­ними відкладами, переважання піщаних ґрунтів, торфових боліт, висо­ка лісистість тощо. Наявність рідкісних моренних відкладів та озер кар­стового і заплавного генезису, евтрофні болота є особливими рисами рельєфу Білозерського відділення. Найвища заболоченість усіх типів Українського Полісся характерна для трьох інших відділень. Зокрема, на Перебродах переважає периферійний розвиток оліготрофних боліт, а на Сирій Погоні відмічені найпівденніші в Європі форпости горбисто-мочажинних болотних комплексів, які поширилися на Україну з півночі.

Рослинність. За геоботанічним районуванням України рослин­ність Рівненського природного заповідника відноситься до Зарічнянсько-Висоцько-Сарненського геоботанічного району Ковельсько-Сарнен-ського (Західнололіського) геоботанічного округу Поліської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейської широколистянолісової об­ласті. На цій території переважає лісова і болотна рослинність. Серед лісів найбільше поширення мають соснові ліси типового мезофітного еколого-фітоценотичного складу - зеленомохові та чорницеві. Тут рід­ко зустрічаються локалітети природних ялинових лісів. У заповіднику охороняються в основному мезотрофні осоково-сфагнові, оліготрофні вищого ступеня розвитку рідколісні і безлісні пухівково-чагарничково-сфагнові болота, лісові болота, заболочені березові і вільхові ліси, прибережно-водна і водна рослинність.

ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК "РОЗТОЧЧЯ"

Історія. У 1974 році був організований лісовий заказник місцевого значення "Страдчанський ліс", а в 1978 році - заповідне урочище "Ко­ролева гора". Природний заповідник "Розточчя" створений згідно з По­становою Ради Міністрів УРСР від 5 жовтня 1984 року, включаючи ви­щезазначені природно-заповідні території. Він підпорядкований Міністерству освіти і науки України.

Площа. Природний заповідник "Розточчя" знаходиться в Яворів-ському районі Львівської області, займає площу 2084,5 га і є єдиним землекористувачем на цій території.

429

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія при­родного заповідника "Розточчя" належить до Західно-Українського лі­состепового краю Лісостепової зони. Це типові ландшафти української частини Головного Європейського вододілу, де розтікаються води в Чорне і Балтійське моря. Для рельєфу території природного заповідни­ка характерні три заокруглені горбисті пасма й окремі вершини гір (найвища Гострий Горб, 395 м н.р.м.), мозаїчність ґрунтового покриву, розвинута гідрографічна мережа з основною водоймою природного походження - Янівським ставом.

Рослинність. За геоботанічним районуванням України рослин­ність природного заповідника "Розточчя" відноситься до Розтоцького округу Балтійської підпровінції Центральноєвропейської провінції Єв­ропейської широколистянолісової області. У заповіднику зростають складні за ценотичною структурою та біогеографічним походженням і мішані між собою соснові, букові, яворові та дубові ліси, створюючи різноманітні і рідкісні субори. Мало де, але тут можна побачити природ­ний ліс, утворений сосною, дубом, буком, ялицею, ялиною, липою, кленами, в'язом, явором, грабом, ясеном і березою. Фітоценотична різноманітність представлена формаціями не лише лісів, але й чагар­ників, лук, низинних боліт, прибережно-водної і водної рослинності.

УКРАЇНСЬКИЙ СТЕПОВИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

історія. У 1926 році утворено заповідник "Хомутовський степ", в 1927 році- заповідник "Кам'яні Могили", в 1928 році- заповідник "Ми­хайлівська цілина". Всі три заповідники мали початковий статус об'єктів місцевого значення. У 1936 році заповідник "Кам'яні Могили" був об'єктом обласного значення. У 1947 році ці заповідники набули республіканського статусу. В 1964 році територія відділення "Кам'яні Могили" була розширена на 100 га.

Український степовий природний заповідник створений згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 22 липня 1961 року в результаті об'єднання самостійних заповідників "Хомутовський степ", "Кам'яні Мо­гили", "Михайлівська цілина", "Стрільцівський степ", які увійшли до його складу як окремі відділення. Відділення Українського степового природ­ного заповідника "Стрільцівський степ" у 1968 році було передано до складу Луганського природного заповідника. В 1988 році Постановою Ради Міністрів УРСР створено ще одне відділення "Крейдова флора" у складі Українського степового природного заповідника, загальна пло­ща якого нині становить 2768,4 га, а його охоронної зони - 3690,8 га. Він мав різне підпорядкування, з 1951 року і донині безпосередньо під­порядкований Національній академії наук України.

430

Площа. Український степовий природний заповідник розміщений у Донецькій, Сумській та Запорізькій областях і є єдиним земле­користувачем на виділених у цих областях землях. Територія заповід­ника складається з чотирьох відділень: "Хомутовський степ" - 1028 га (с. Хомутове Новоазовського району Донецької області), "Кам'яні Мо­гили" - 404 га (с. Назарівка Володарського району Донецької області та с. Розівка Куйбишевського району Запорізької області), "Михайлів­ська цілина" - 202,4 га (с. Жовтневе Лебединського району Сумської області), "Крейдова флора" - 1134 га (с. Крива Лука Краснолимансько-го району Донецької області).

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія Укра­їнського степового природного заповідника відноситься до Донецького північно-степового краю Північно-степової підзони Степової зони, крім відділення "Михайлівська цілина", яке входить до Середньоросійського лісостепового краю Лісостепової зони. Відділення заповідника "Хому­товський степ" знаходиться в межах Приазовської берегової рівнини, для ландшафтів якої характерне слабохвилясте із зниженням у рель­єфі з півночі на південь плато, яке розділяється долинами рік Кальміу-са та Грузького Єланчика, а також численними балками. Відділення заповідника "Кам'яні Могили" знаходиться на південно-східній окраїні Приазовської височини в межах двох гряд, ландшафти яких характе­ризуються столоподібним плоскогір'ям, оголеннями кристалічних по­рід, тріщинами поверхні, сильним вивітрюванням тощо. Відділення за­повідника "Михайлівська цілина" займає північно-східну частину Дніп-ровсько-Донецької впадини. її рельєф утворений водно-льодовиковою лесовою рівниною з невисокими пагорбами, прогнутими блюдцями та неглибокими балками.

Рослинність. За схемою геоботанічного районування України відділення "Кам'яні Могили" та "Хомутовський степ" Українського сте­пового природного заповідника належать до Жданівського округу, "Крейдова флора" - до Старобільського і Донецького округів, які вхо­дять до Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорно­морської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степо­вої області, а відділення "Михайлівська цілина" - до Роменсько-Полтавського округу Лівобережнопридніпровської підпровінції Східно­європейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області. В заповіднику охороняються цілинні різнотравно-ковилові, типчаково-ковилові, лучні степи, унікальні ділянки кретофільної рослинності і флори. Фітоценотична різноманітність представлена в основному фор­маціями степів, менше чагарників, лук, боліт, рідше лісів, прибережно-водної рослинності, томілярів і пустищ.

431

ЧЕРЕМСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

Історія. Черемський природний заповідник створений 19 грудня 2001 року згідно з Указом Президента України на базі зарезервованих, а згодом природно-заповідних територій невисокого природоохоронно­го рангу- ботанічного заказника загальнодержавного значення "Че­ремський", орнітологічного заказника місцевого значення "Урочище "Сузанка", загальнозоологічного заказника місцевого значення "Кара-синський", ботанічного заказника місцевого значення "Карасинський ялинник". Природний заповідник підпорядкований Державному коміте­ту лісового господарства України.

Площа. Черемський природний заповідник знаходиться в Мане-вицькому районі Волинської області, займає площу 2975,7 га і є єди­ним землекористувачем на цій території.

Рельєф. За фізико-географічним районуванням України територія Черемського природного заповідника входить до Новочервищанського фізико-географічного району підобласті Верхньоприп'ятського Полісся області Волинського Полісся зони мішаних лісів південного заходу Схід-но-Європейської рівнини. Це типові лісо-болотні ландшафти регіону, які займають межиріччя Стоходу і Веселухи. Центральну частину тери­торії заповідника представляє відкрите мезотрофне болото, в межах якого є два озера - Черемське і Редичі. Рельєф мало порушений ан­тропогенною діяльністю.

Рослинність. За геоботанічним районуванням України рослин­ність Черемського природного заповідника відноситься до Зарічнянсь-ко-Висоцько-Сарненського геоботанічного району Ковельсько-Сарнен-ського (Західнополіського) геоботанічного округу Поліської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейської широколистянолісової об­ласті. В рослинності заповідника переважають лісові та осоково-сфагнові болотні, рідше лучні фітоценози. Серед лісової рослинності найбільші площі займають соснові ліси всього спектру екологічних ти­пів, а також березові, вільхові та мішані ліси. Рідше трапляються яли­нові ліси. На лісову рослинність у цілому припадає близько 63 % тери­торії. Серед боліт переважають мезотрофні й еумезотрофні типи екосистем.

ЯЛТИНСЬКИЙ ГІРСЬКО-ЛІСОВИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

Історія. У 1939 році для збереження гірських лісів був організова­ний Кримський курортний парк. Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник створений згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 20 лютого 1973 року. Він підпорядкований Державному комітету лісо­вого господарства України.

Площа. Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник оточує із заходу на схід Велику Ялту протяжністю 40 км, що в АР Крим. Він

432

займає 14523 га і є єдиним землекористувачем на цій площі.Територія заповідника, як виняток для природних заповідників, включає три функ­ціональні зони, з яких заповідна зона складає 4588 га, експозиційна -2135 га, а екосистемно-відновлювальна - 7800 га.

Рельєф. За ландшафтним районуванням України територія Ял­тинського гірсько-лісового природного заповідника відноситься до Кримського гірсько-лісового краю Кримської гірської ландшафтної краї­ни і займає південний макросхил з висотною поясністю Головної гряди Кримських гір у межах висот 380-1200 м н.р.м. На території заповідни­ка знаходиться гора Ай-Петрі (1320 м н.р.м.). У цілому тут гори складе­ні в основному сланцями, вапняками та лесами. Верхні схили гір обри­висті, нижні - пологі з глибокими долинами. На яйлах відмічаються карсти і котловини. Частково територія заповідника межує з Чорним морем.

Рослинність. За геоботанічним районуванням України рослин­ність Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника належить до Прськокримського округу Кримсько-Новоросійської провінції Серед­земноморської лісової області. В заповіднику виділяються чотири ви­сотні пояси рослинності. Тут переважають пухнастодубові, кримсько-соснові та кохасоснові ліси, рідше зростають високояловцеві, скельно-дубові, східнограбові, букові, грабово-букові та сосновськососнові ліси. Фітоценотична різноманітність представлена формаціями не лише лі­сів, але й степів, лук, томілярів і саваноїдів. На яйлах сформувалися в основному лучні степи, а в зниженнях рельєфу-луки.