Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Средние_века_-_Шпори.doc
Скачиваний:
52
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
575.49 Кб
Скачать

6. Загальні закономірності відтворення населення країн Зх.Є. У с.В.

В епоху антич.діяли закони простого відтворення, а в С.В. діяло розширене відтворення н-ння. Відрізняється тим, що народженість перевищує смертність. У С.В.суспільство було зацікавлене, щоб самовітворюватись. В основному були зацікавлені селяни. Були багатодітні сімї , тому що діти –це помічники. Діти не оподатковувалися. Ремісники і торговці які проживали в місті також були в цьому зацікавлені. В кожному цеху жили майстри і учні. В кожного майстра повинні бути діти щоб передавати свої знання, щоб було кому прати, варити. За допом.дітей млжна було укладати династичні союзи. Держава також була зацікавлена, щоб рівень н-ння був більшим. Розвиток зброї, знаряддя праці. З високою смертністю держава справитись не могла. Вона заохочує народженість. Приймаються закони проти холостяків. Чоловіки повинні сумувати за померлими жінками 3 міс. А жін.-9міс. Церква закривала очі на позашлюбних дітей. К-сть бастардів зростає.Іноді заважав звичай целібату(6ст), заборона священникам одружуватися. Фактори сприяння високої смертності:-голодівки ( бургундський хроніст Рауль Глабер 1333р. описує голод Нормандії, який перекинувся на Фр.). Кожних 2,3р. у Бельгії, Фр.Нім.наступав голод.-антисанітарія і відсутність елементів гігієни. Ім..Константин вирішив звкрити лазні, установу яка порушує мораль. Св. Агнесу канонізували за те що вона не милася. Їжу брали руками. Спалахували численні епідемії. Особливо характерно виступало місто. До 13ст.була установа, що лікуватись не потрібно.1258р.-зявляється госпіталь. Вони були приєднані до церкви.Священники лікували молитвами. Перші лікарі були цирульниками. В основному працювали в лазнях, які відкрилися в 13ст.-відсутність елементарної медицини.-Війни (міжусобні)1455-1485-війна червоної і білої троянди, загинуло 10% н-ння Англії. В христових походах 11-13ст.загинуло 3млн.-Гинули і від рук реквізиції.Боротьба з єретиками 1483-1498, було відправлено на вогнище бл.10000 єретиків. На прик.15ст в Іспанії було вигнано 800тис.євреїві 1 млн.мусульман які прийняли християнство.

11.Військова система серед.Зх.Є.

Варварські королівства не мали регулярних армій. В них кожна соціальна гру­па сама дбала про свою безпеку. Король закликав до війська усіх спроможних носити зброю, причому упро­довж усієї воєнної кампанії вони мали самі себе утриму­вати. За ухиляння від військової служби страчували. У франків військову повинність виконували не лише вільні, а й літи (напівраби) та раби. У вестготів із невільників складалося ядро війська. За Каролінгів військові сили складалися з дружин­ників, підпорядкованих монархові, пов'я­заних із ним особливою клятвою, та загонів із адміністра­тивних округів. У X—XIII ст. у Франції, яка на той час була роздроблена на десятки й сотні майже самостійних герцогств, маркграфств, графств, баронет, ледь не кожна з цих "держав у державі" мала свої війсь­кові сили й могла оголошувати війну й укладати мир. Значну роль віді гравали замки.Ядром французького війська стало рицарство. Селяни, мобілізовані до війська, не лише виконували ремонтно-будівельні і транс­портні роботи, а й брали безпосередню участь у боях.Англосакси спершу створили низку королівств, які невдовзі утворили єдине королівство з армією, що підлягала монархові. Ви­рішальну військову роль в Англії відігравало королівські дружинники. Однак напередодні нормандського завоювання Англії в ній відродилося на­родне ополчення: велике (оголошувалася загальна мобілі­зація вільних людей) і мале (від кожної сім'ї, згідно з дат­ським правом, призивавсяодин чоловік, а п'ять портових міст виставляли від кожних 60 сімей озброєний екіпаж військового судна та 60 воїнів-веслярівУ Німеччині кожне королівство мало свої війська. Ані король, ані магнати не мали права вимагати від своїх васалів бе­зоплатної чи безстрокової військової служби. Монарх міг доручити військове командування відразу двом особам: світській і духовній (герцогу та єпископові. Норманські загони, які здебільшого складалися з кількох сотень воїнів, здійснювали несподівані набіги одночасно на суші й на морі, використовуючи свої судна та захоплених у ворога коней. Іспанія практикувала кілька типів воєн. Це міжусобні конфлікти магнатів, війни з арабами-мусульманами, ве­ликі походи під проводом короля чи його намісника, локальні кампанії, організовані здебільшого містами. В разі ворожого нашестя створювалося народне ополчення. Воєнна перевага угрів (мадярів), поля-гала у їхній мобільності та несподіваності нападу. Вочевидь, грабіжницькі напади влаштовувала аристократична меншість, тоді як народні маси швидко стали осілими мирними землеробами. Облогових пристроїв угри не ма­ли, тому на замки і захищені міста вони нападали рідко.

У XII—ХІІІ ст.стати рицарем для багатьох було непосильним тягарем. Рицарська зброя та споряд­ження коштували дуже дорого; навіть звичайний рицар мав привести з собою коня і двохпомічників. Тому власники ри­марських ф'єфів почали ухиляти­ся від посвяти в рицарство. Як і раніше, важливу роль у війську відігравали лучники й арбалетники,з'явилися також кінні арбалетники (легка кавалерія).У др. пол. XII ст. увійшли в практику щитові гроші — відкупні від військової служби. Нерідко король призивав до війська лише частину своїх васалів, іншим же дозволяв споряджати на власні кошти певну кількість воїнів.До початку XIV ст. у Франції система обов'язкової військової служби по суті розвалилася. Це стало наслідком передусім територіальних обмежень В Англії принцип загальної військової повинності, навпаки, працював ефективно. Англійський король Генріх II Плантагенет зобов'язав кожного власники рицарського ф'єфу мати зброю і військове спорядження.Дедалі ширше практикувався військовий найм —через заробіток. В XIV—XV ст. в Англії війська, що складалися з рицарів, зобо­в'язаних нести феодальну службу, а залишилися, набрані військовими комісарами, національні підрозділи та зви­чайні добровольці. У Франції, як і раніше,долю воєнних операцій вирішували важкоозброєні вершники за підтрим­ки лучників і арбалетників. В Італії ядром війська були найманці— кондотьєри. Там існували цілі родини, які постачали суспільству таких вояків.Наприкінці Середньовіччя почали формуватися постійні армії. Одну з перших спроб сформувати постійну піхоту здійснив французький король Людовік XI, йому наслідувала іспанська монархія. Проте окремі держави (скажімо, Англія) не квапилися запроваджувати нові військові структури.Армії залишалися невеликими, налі­чували щонайбільше кілька десятків тисяч вояків.. Так, у роки Столітньої війни м. Руан, тодішній оплот англійського панування у Фран­ції, захищали двоє важкоозброєних вершників, 12 піхотинців і 38 лучників.

Склад армій :крім ри­царських загонів, до них входили допоміжні війська, що складалися з абияк озброєних селян, жебраків і т.д. Нерідко до війська пот­рапляли навіть монахи та клірики.