Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Средние_века_-_Шпори.doc
Скачиваний:
52
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
575.49 Кб
Скачать

13. Причини великого переселення народів. Міграція германських племен у 2-4ст.

-різке похолодання клімату в II—V ст. змусило насе­лення євразійських степів переселитися в нижчі ши­роти;

-міграційний тиск одних племен на інші викликав ланцюгову реакцію. Монах Амвросій повідомляв у IV ст.: "Гунни кинулися на аланів, алани — на готів, готи — на тайфалів і сарматів; готи, яких прогнали з їхньої батьківщини, захопили в нас Іллірію. І це ще не кінець!" Історик Жак Ле Гофф назвав це раптове масове переселення "втечею уперед";

-досяг критичної межі демографічний тиск на приро­ду, спостерігалося аграрне перенаселення окремих територій, що також спонукало людей до міграції;

-очевидним стало послаблення Римської імперії, що породило в багатьох сусідів спокусу доконати її;

-варварські суспільства на стадії військової демократії виявили схильність до воєнної експансії.

Велике переселення народів, яке здалося середньо-нічним монахам-хроністам ледь не вселенською катастро­фою, започаткували ще у II—IV ст. германські племена, батьківщиною яких були Південна Скандинавія та пів­острів Ютландія. Просуваючись на південь, вони зіткнули­ся з кельтами, причому в одних випадках це призвело до збройних сутичок, а в інших — до етно-культурного взає­мовпливу. Цей перший ("германський") етап Великого пере­селення народів охопив Європу, Азію та Північну Африку.Германським племенам не вдалося етнічно консоліду-натися на території Римської імперії, вони розчинилися в романському середовищі. Кінцевим наслідком етнічних процесів, викликаних міграцією германців, стала "перемо­га латинської мови й латино-іберійського етносу в одних районах і германо-кельтського — в інших" (Я П. Буданова).Історики зазначають, що германці на території Римсь­кої імперії не відчували комплексу меншовартості. Вони ииводили свій родовід від божественних предків чи старо­давніх героїв: "Бургунди називали своїми прабатьками римлян, франки — троянців, сакси — македонців, а готи — і римлян, і троянців, і македонців..." (В. П. Буданова). І хоча ці мігранти ставилися до корінного населення зага­лом толерантно, усе ж їх непрошении прихід сприймався вороже, адже, він неминуче супроводжувався руйнування­ми, які змушували місцеву людність шукати новий приту­лок. Середньовічний монах, свідок захоплення франками провінції Овернь, повідомляв, що завойовники пощадили хіба що тільки землю, та й то лише тому, що не змогли прихопити її з собою. Франки гнали в полон багатьох лю­дей, не зважаючи на вік і стать, причому дітей, юнаків та жінок принагідно продавали. Неважко уявити собі демог­рафічні наслідки їхнього візиту.

15.Утворення англосаксонських королівств в Британії та їх сусп.Устрій у 5-8ст.

Близько 449 почалися вторгнення на острів різних північно-західних германських плен-англів,саксів,ютів. Завоювання тривало ціле століття-до др..пол.6ст. Внаслідок англосаксонсько завоювання на території колишньої Британії утворилося понад 10 дрібних нім.варварських королівств, розташованих на території всього острова, крім Уельсу і Корнуеллу, Шотландії де збереглися кельтські королівства. В кін.7ст.англосаксонські королівства дещо укрупнилися, стало 7 (гептархія). На півдні утворилось 3 короліства саксів-Уессекс, Сессекс, Ессекс, у центрі і на північному сході, де оселилися головним чином англи, оформилися королівства Мерсія, Нортумбрія і Східна Англія. На крайньому південному сході юти ще в 5-6ст.утворили королівство Кент. Для суспільного ладу ранніх англосаксонських королівств характерними є яскраві риси родових відносин, що довго зберігалися. На основі численних ,,правд”, 7-8ст.можна відновити картину суспільних порядків англосаксів, які багато в чому нагадують суп.лад франків. Основну масу н-ння становили вільні люди-керли. Це були самостійні селяни, які володіли великими ділянками землі, що мали назву-гайди. Вергельд керла становив 200 шилінгів. Вергельд знатної людини – ерла, спочатку = тільки 400 шилінгам. Крім керла, ,,правди” називають ще летів або уїлей. Це – напіввільні люди, які своїм становищем нагадують франк.літів. Вони не мали власної, а обробляли землю ерлів за певні повинності. Їхній вергельд становив бл.80 шилінгів. У знатних англосаксів-ерлів були також і раби, які частково використовували на двірських роботах. Характерні були органи самоврядування. Основним серед них було село-тун. Воно являло собою сільську общину з общинними угіддями, сільськім сходом-галімотом. Представники сільських общин збиралися щомісяця на сотенні збори. Над зборами стояли народні збори грастф. Королівський представник- офіційний начальник графства-шериф у свої діяльності повинний був зважати на цю раду графства. При королі збирався уїтенагемот-рада знаті всього об’єднаного королівства. Затверджував закони і був верховним судилищем країни. Належало право обирати право королів і скидати їх.