5.Демографічні процеси у країнах Західної Європи.

1545-63рр.-почали вестися, за рішенням Триденського собору, парафіяльні книги, фіксують: народження, смерть парафіян, одруження. На думку дослідників до того не можна дослідити раніше демографію ніж за цей час. Цезар говорив що плем’я севів складає 100 округів. Описи феодальних помість –поліптики. Сержанмерський поліптик складений абатом Ірміноном, в ньому йдеться про склад сімї і про густоту на-ння.+Додаткові джерела-переписи, Книга страшного суду в Англії-1перепис.Повідомляється про глав сімей, які оподатковуються податками.1377р.Річард 2 –перепис.1328-фр.перепис.1477-англійський кадастр. З Сержерменського поліптика- ми знаємо як ділиться н-ння на чол.і жін.4,2-народж;3,6-смертність. В період демограф.занепаду: 3,9-народж.4,1-смертність. Тривалість життя роду Вельхіпів=30р. З 13ст.церква вирішила хрестити дитину відразу від народж. Ставлення до дитини змінюється, почали цінувати їхнє життя. Зявляються перші лікарні. Зростає трив.життя до 40-45. Зявляються поняття як внуки,дідусь і бабуся. У період роз-ку Рим.імперії(1-2ст.не.) в європейській частині проживало 20 млн.чол. З них 7 млн. проживало на апеннінському п-ві. По 5,5 млн.чол.у Галлії і в Іспанії. У 3ст.-криза, скорочення кі-сті н-ня. Ф Італії 4 млн., в Галлії 3,5і в Ісп.3млн. В Сер.в. прийшла з Лівану на поч. 6ст. епідемія чуми. В 8-9ст, припиняється спад н-ння, наступає стабілізація. В Галії бл.5 млн. З 10-13ст. на терит.країн ЗХ.Є.відбувається демографічний бум. Населення зростає в 2.5-3 рази. У 1200р. Іт. Досягає роз-ку античності. Фр. Нараховувала 13,5 млн. В Нім.у 12ст. проживало 7 млн., у 13-11млн. Скандинавії демогр.бум торкнувся лише по кін.13ст. Наступного ст.. привезли з Криму епідемію чуми. 1448-1351рр.- найбільша епідемія чуми. На 40% скоротилося н-ння Зх.Є. З 30р. 15ст. демогр. піднесення . Відновити н-ння вдалося лише під кін.15ст. Оптимальним шлюбним віком для юнака вв. 14р., для дівч.-12. Дітей народжували часто , матері яким виповнювалося 22-23р, іноді мали їх 5. Але більшість пар через жахливо високу дитячу смертність і часте безпліддя жінок-не більше 3 дітей. На демог. Ситуацію впливала ще та обставина, що майже половина чоловіків відмовлялися від сімейного щастя. Не жонатими залишалися, як правило, воїни, монахи,робітники,науковці, а з 11ст-католицькі священники.

8. Правові норми у країнах Зх.Є. У с.В.

У ран.Серед.користувалися окремими нормами рим.права, а також звичаєвим правом германських народів та едиктами монархів варварських королівств. Поєднання рим.і варварського права став , на поч..6ст Римський закон вестготів ( Звіт Аларіха). Поряд із писаним правом широко використовувалася також усна традиція. Багато важили свідчення очевидців. Екон. піднесення Зх.Є. стимулювало розвиток правової думки, оскільки воно потребувало відповідного правового забезпечення. Закони доводилося постійно удосконалювати, виникали нові правові звичаї. Осередком правових знань стала Італія, яка входила до складу Візантійської імп. Вчені Булонської школи-першого європ.університету-розробляли саме право, писали юридичні трактати. В Італії склалася школа глоса торів, яку заснував юрист Ірне рій(11-12ст.). Глоса тори коментували знамениті Дігести імпер.Юстиніана, залишаючи на полях рукопису свої помітки-глоси. Схоласти-глосатори схилялися перед державно-правовим устроєм Рим.ім., вв.Дігести та Звід рим. Цивільного права вершиною правничої думки. Вершиною діяльності глосарів стала знаменита праця Аккурсія Глоса Омарія, досконаліша навіть за дігести. Глоса торам надавали найвищі посади при корол.дворах, західноєв.система юридичної освіти мала величезний вплив на освіту. У Пдн. Італ. Склалася ще одна правнича школа-пізніх глосаторів ( чи консиліаторів-радників), найвидатнішим представником якої був Бартоло де Сассоферрато (14ст)- автор фундаментальної праці Опера омніа. Консиліатори надавали послуги дер.установам та приватним особам як юрид.консультати і третейські судді. Вони першими ввели в ужиток поняття,,юридична особа”. У Сер.Єв. не менш бурхливо розвивалося право канонічне (церковне), яке спиралося на рим. юриспруденцію. Духовенство керувалося ухвалами хрест.зібрань і церковних соборів, які вважалися чинними в суд.практиці. Утворилася школа декретистів. У сер.12ст. вихованець Болонського у-ту Гра ціан склав Узгодження суперечливих канонів ,, Декрети Граційна”. Його колега Петро Ломбардець написав працю Чотири книги висловлювань, яка служила типовим підручником із теології в середньовіч.унівєрах. У 13-14ст. церковні юристи підготували 4 компіляції які склали Звід церковного права( Корпус юріс каноніцес). Рим.цивільне право не мало всеосяжного впливу на правосуддя, як право канонічне, котре стало ,, могутнім знаряддям зміцнення й роз-ку церк.влади та перебудови соц.структури суспільства в потрібному для церкви руслі”. За понтифікату Геласія (на прик.5ст) церква розробила доктрину Двох мечі ( духовного і цивільного), згідно з якого Хрестос володів обома мечами-абсолютною судовою владою. Христос поділив цю владу між імператором ( мирський меч-право бути суддею в усіх без винятку мирських питаннях), і папою( вручив йому меч церковний-абсолютну владу над церковною організацією). Ця політико-правова доктрина стала теоретичним підґрунтям для не менш амбіційних претензій папства на вселенське панування, сприяла посиленню авторитету і значення канонічного права в пізньому Середньовіччі. Церква відшліфувала до блиску право заповідання майна церкві. Канонічне право контролювало норму моралі та сімейно-шлюбні стосунки. Підтягались справи про лихварство та ренту.Існували певні відмінності між міським і сільським правом. Сільська юрисдикція зосереджувалась на захисті прав власності і володіння, міська ж- на інтересах торгівлі. Міське право репрезентували рішення міських рад( магістратів), обов’язкові для городян. Ці рішення з першу заносилися до протоколів( міських книг), а згодом були оформлені офіційно виданні міські закони. У пізньому серед.утворилися обєднання міст, де вищою судовою інстанцією вважалася Рада міста-метрополії. Зокрема, у Ганзі цю місію виконувала Рада міста Любека, юридичну прерогативу якої визнавали близько 100 дочірніх міст. Набуло поширення в Є.також міське право Магдебурга. Карне право керувалося принципом ,,еквівалентного покарання”,спираючись на окремі принципи Святого письма(око за око ).Отже Серед.Є.не розробила настільки якісного законодавства, щоб його можна було вважати гуманним і спроможним забезпечити суп.мир і злагоду.