78. ОсобливрстСоц-економ. Розвитку Німеччини в 14-15 ст.

.Для Німеччини XIV—XV вв. характерний був підйом міського життя, подальше зростання ремесла і торгівлі, особливо міжнародної. Країни, розташовані по берегах Балтійського і Північного морів, Венеція я Генуя, — зв'язувалися між собою шляхом, який проходив через Альпійські проходи і по Рейну через Німеччину. Завдяки вигідному положенню на шляхах світової торгівлі німецькі міста в XIV в. стали брати все більш активну участь в торгівлі Європи зі Сходом, між північчю і півднем Європи, а також між цими містами і країнами північної частини континенту. Проте, як і в попередній період, особливістю економічного життя Німеччини залишався слабкий зв'язок між її містами. Зростання ремесла і торгівлі і в XIV в. не привів до виникнення загальногерманських ринкових зв'язків і єдиного економічного центру.У XIV—XV вв. у містах стали частішати соціальні конфлікти, розвернулася запекла боротьба між патриціанською аристократією і цехами. У багатьох містах результатом цієї боротьби було захоплення влади цехами.Міста вимушені були вести боротьбу і з князями, що прагнули накласти на них свою руку, і з рицарством, Слабіюча імператорська влада не могла захистити міста від свавілля князів і грабежів лицарів. У цих умовах міста вимушені були самі узяти на себе захист своїх інтересів з цією метою вони стали об'єднуватися в союзи.Найбільшою з таких союзів була Ганза. До середини XIV в. Ганза охопила вже майже всі німецькі міста, розташовані на берегах Північного і Балтійського морів, і ряд інших, зв'язаних річковими шляхами з побережжям. Ядром союзу стали Штральзунд, Паросток, Вісмар, Любек, Гамбург і Бремен. В умовах пануючої в Німеччині політичної роздробленості Ганзейській союз виступав як самостійна політична сила. Ганза в XIV в. вела самостійну зовнішню політику, об'єднуючись з одними державами і воюючи з іншими. Проте при всьому своїй могутності Ганзейській союз не міг стати ні економічним, ні політичним ядром Німеччини. Кожне місто, що полягало членом Ганзи, вело свої справи самостійно. У другій половині XIV в. міста Західної і Південно-західної Німеччини також стали об'єднуватися в союзи. У 70-і роки XIV в. виникли Швабський союз міст і Союз рейнських міст, потім що об'єдналися в 1381 р. Вигідне положення Німеччини на шляхах світової торгівлі мало велике значення для розвитку ремесла.Але були перешкоди. Одним з них була нерівномірність економічного розвитку країни, не менше значення мала слабкість економічних зв'язків між окремими областями, що перешкоджала утворенню єдиного внутрішнього ринку, а також політична роздробленість.

З другої половини XIV в. після деякого полегшення положення селян в XII—XIII вв. у Німеччині виявилося прагнення феодалів до зміцнення і розповсюдження кріпацтва і до збільшення лежачих на селянах повинностей.

80. Розвиток міст в Північній і Середній Італія в 11-12 ст.

Головною особливістю міст регіону був їх швидкий економічний розвиток порівняно з іншими містами Європи. Сеньорами міст були переважно єпископиТоргівельно-ремісниче населення міст – пополани, рощпочинают боротьбу з сеньорами. Найбільшого розмаху цей процес набуває в 11 ст. Міщани часто вступали в союз з дріними феодалами - вальвассорами, які часто мали відношення до торгівлі і були зацікавлені в послабленні великих феодалів; вони були професійними військовимию, і тому сприяли успу боротьби з сеньорами. Вони брали участь в повстанні міщан Мілан в 1035 г., а в 1042 г. в союзі з ними міланським міщанам вдалося виганти хнього сеньора, архієпископа разо зі знаттю (капітанами), що його підтримувала. В 1044 г. архиєпископ зазнав остаточної поразки і Мілан отримав самостійність.

Боротьба міст з сеньорами йшла з перемінним успхом. Але в кінці кінців сеньори були вимушені йти на поступки. Спочатку міщани добивалися введення своїх представників в єпископську раду та суд, а потім часто добивалися і політичної самостійності. З початка XI і джо початку XII самостійність отримали Мантуя, Феррара, Піза, Кремона, Болонья та інші. Так міста Ломбардії і Тоскани поступово рухаються до становлення як міста-держави..

Зі встановення комуни влада переходила до колегії консулів , що займалася господарськими, військовими та судовими справми. Консулів виирали зі знаті (капітанів), вальвассорів і купцтва. Законодавчу владу мала «рада довірених осіб» — креденца, яка вибирлась з усіх районів міста.

Із встановлення комуни гроші від торгівлі йшли на розвитокміської економіки, що було однією з причин швидкого розвитку міст Півн. і Сер. Італії в XII—XII. Комуні зазвичай підкорялася і навколишня сільська округа – «контадо». В майбутньому міста інколи підкоряли собі інші міста, і тоді ця більш обширан область називалася «дистретто».

Так в Півн. І сер. Італії утворилися міста держави — Флоренція, Сіена, Мілан, Равенна, Падуя, Венеція, Генуя, Піза та інші.