85.Політичний устрій міст-держав Італії в 13-15 ст.

У зв'язку з успіхами ремесла і торгівлі в містах Північної і Середньої Італії помітно посилюється політичний вплив торгово-ремісничого населення (пополанів) і падає роль феодальних елементів — грандів.Найбільш яскравим прикладом цього може служити Флоренція. Тут вже в 1250 р. була встановлена так звана "Перша народна конституція", що закріпила панування пополанів, з'являється новий посадовець — "капітан народу", що спирається на міське ополчення. У 1282 р. Флоренцією управляв виборний пополанський уряд (пріорат). У пріорат входило 9 чоловік. Власники майстрових і банківських контор складали "жирний народ", дрібні торговці і ремесленники— "худий народ". Ще нижче стояли неорганізовані маси найманих робочих — чомпі. Ще більш олігархічний характер носив політичний устрій морських республік — Венеція і Генуя, що вели крупну посередницьку торгівлю. У них всіма справами заправляли багатющі купці, що складали спадковий патриціат. Во главі Венеції стояв обираний довічно дож, влада якого була обмежена Великою радою. З початку XIV в. олігархічні тенденції в управлінні Венецією ще більш посилюються. У той час була створена Рада десяти, якій доручався таємний нагляд за всіма урядовими інстанціями, аж до дожа..У Генуї, де в XIII в. також панувала патриціанська олігархія, з 1339 р. встановлюється довічна посада дожа, який спирався в основному на пополанів. Позбавлений значною частиною політичних прав генуезький патриціат все ж таки робив непрямий вплив на політичне життя республіки.Гостра боротьба характеризує в XIII—XIV вв. і Мілан. У цій боротьбі пополани міста об'єдналися з "моттою" — союзом дрібних і середніх дворян проти феодалів і архієпископа, до яких прилучилася купецька патриціанська верхівка. До кінця XII в. влада в Мілані опинилася в руках правителів з будинку Делла Торре, що спиралися на пополанів і дрібне дворянство. Пізніше, в XIV в., коли Мілан значно розширив свої володіння, в ньому встановилося одноосібне спадкове правління роду Вісконті.Таким образом, в містах Північної і Середньої Італії склалися різні типи політичного правління. Найбільш яскравими з них були пополанська республіка ( Флоренція), олігархія патриціату (Венеція) і тиранія, близька до монархії (Мілан) .Виникнення і зміцнення тиранічних режимів у Флоренції, Мілані і інших містах-державах Північної і Середньої Італії хоч і сприяло деякій їх внутрішній централізації, але не порушувало пануючої там політичної роздробленості.

75.Італійська політика нім.Імператорів

Одночасно з агресивною політикою на Сході німецькі феодали не покидали планів підкорення Італіі та папства. Головними провідниками цієї політики були німецькі імператори.

Найбільш активним у цьому прагненні був Фридрих I Барбаросса (1152—1190) з династії Гогенштауфенів (1138—1254). Спочатку Фридрих I добився певних успіхів. В 1154 г. Він відправився в перший італьянський похід, матою якого було його коронація в Римі. Війська ввійшли в Рим, охоплене антипапським повстанням на чолі з Арнольдом Брешианским. Фридрих виступив проти них, і папа коронував.

В 1158 г. Фридрих I здійснив новий похід в Італію. В Ронкальській долині (біля Пьяченци) він зібрав пердставників північно італьянських міст. На цьому сеймі він провівв рішення про позбавлення міст прав самоврядування та призначення в них намісника – подеста, які повинні були замінити виборних консулів. Фридрих привласнив собі право вищої судової влади в містах Півн. Італії та обклав їх податками. В 1162 г. Після двухрічної облоги був захоплен і зруйнован Мілан, який відмовився підкоритися.

Приголомшені розправою з міланом більшість міст повстло. В 1167 г. вони створили Ломбардскую лигу, куда війшло 22 міста Півічної Італії на чолі з Міланом , який відбудувався заново. Активну допомогу Лізі надав папа Олександр ІІІ. В той же час Фрідрху відмовили в підтримці і частина нім. Князів, у тому числі і наймогітнішій - Генріх Лев. Вирішальна битва вібулася в 1176 г. нід Леньяно (півн.-схід від Мілана). Фрідріх зазнав повної поразки.

Це була одна з перших битв де рицарське військо перемогло ополчення міських ремісників та кіпців. В наступному році в Венеції Фридрих I капітулював і заключив шестирічне перемиря, умови якого були закріплені в 1183 г. миром в Констанці