76.Агресія німецьких феодалів в 12-13 ст.

У ХІІ столітті розпочинається новий етап наступпу на територіїї заселені словянами. Керівну роль в ньому грали князі, які спиралися на союз церквою. Головну військову сиу походів складали малі феодали-рицарі, брали також участь і міста,які прагнули здобути торгівельні здобутки.

Наступ на словянське племя ободритів, які жили в нижній течії Ельби ободритов, очолив герцог Баварі та Саксонії Генріх Лев з роду Вельфів – один з наймогутніших німецьких феодалів того часу. Після тривалої та жорстокої боротьби на землях ободритів було створено алежне від Генріха Лева Макленбургське герцогство. В той же час було засноване і маркграфство Браденбургське на землях племені лютичів на чолі з Альбрехтом Ведмедем. В XIII в. центром цього маркграфства став Берлін (перша згадка в 1230 р.). Генрих Лев захопив також словянське Поморье (між Одером та Віслою).Населення захоплених земель масово винищувалося, згонялося на непригодні для землеробства території, а їх земі переходили до німецьких феодалів, які запрошували для їх обробітку німецьких колоністів.

На початку XIII в. Німецькі феодали розпочали захоплення Східної Прибалтики. З цією метою в 1202 г. За активної участі папи Інокентія ІІІ був організован новий духовно-лицарський Орден меченосців, який до середини XIII ст. захопив територію сучасної Латвії, а потім північну частину сучасної Естонії. В 1226 г. Тевтонский орден, переведений за наказом папи з Палестини в Прибалтику, почав завоювання земель литовского племені пруссів, які заселяли Балтійське узбережжя між Віслоюта Німаном. До кінця XIII ст. їх землі були захоплені а саме племя майже повністю винищене. В 1237 р. Обидва ордени злилися в один — Тевтонский. Його володіння охоплювали майже все південно-східне узбережжя Балтійського моря. Спроба німецьких феодалів рішити відти на Русь були присічені поразкою їх війська на Чудському озері (1242).

74. Англія у 2пол.15ст.Війна білої та червоної рози.

У 1399 р. в Англії почала првити но ва династія Ланкастерів.

Останній представник династії Плантагенетів Король Річард II був скинутий своїм двоюрідним братом Генріхом, герцогом Ланкастреським, який прийняв ім'я Генріха IV (1399—1413). Щоб закріпитися на троні, нова династія запобігала перед аристократією і єпископами, чим викликала незадоволення народних мас.

Використовуючи ненависть народних мас до Ланкастерської династії, прихильники герцога йоркського намагались якнайшвидше захопити владу. У 1455 р. герцога Йоркського Річарда було проголошено регентом королівства в зв'язку з хворобою Генріха VI. Проте прихильники Ланкастерів, головним оплотом яких був відсталий захід і південний захід, незабаром усунули його з посади регента. У війні Ланкастерів з Йорками, спочатку перевага сил була на боці Ланкастерів. У 1460 р. Річарда Йоркського було вбито. На чолі йоркської партії став син убитого Едуард, який в 1461 р. двічі розбив ланкастерців, захопив Лондон і був проголошений королем під ім'ям Едуарда IV. Генріха VI було ув'язнено в Тауер.

В 1470—1471 рр. Ланкастери намагалися за допомогою великого феодала графа Уорвіка, відновити на престолі Генріха VI. Едуард швидко розбив коаліцію і відібрав престол. Генріха VI знову було ув'язнено в Тауері і там вбито. Едуард IV Йорк (1461—1483) правив деспотично. Він конфіскував усі володіння ланкастерської знаті, зосередивши в своїх руках величезний земельний фонд. Роздачею помість з цього фонду він створював собі нову, покірну знать, що походила здебільшого з середнього і дрібного дворянства. Заохочуючи розвиток англійської торгівлі, Едуард IV водночас безцеремонно вимагав у буржуазії великих грошей у вигляді «подарунків», «позик» тощо. Парламент Едуард IV скликав рідко і неохоче. Після смерті Едуарда IV владу захопив його брат Річард III, який убив двох своїх племінників — дітей Едуарда IV. Це стало приводом до розколу йоркської партії. Прихильники сім'ї Едуарда IV об'єдналися з рештками ланкастерської партії і скинули Річарда III.

Вирішальна битва відбулася поблизу містечка Босворт 22 серпня 1485 р. Річард III загинув в цій битві, а переможця,'"Генріха" Тюдора, далекого родича династії Ланкастерів, було тут же проголошено королем" під ім'ям Генріха VII. Він одружився з дочкою Р.дуарда IV Єлизаветою Йорк, об'єднавши, таким чином, обидва ворогуючі феодальні угруповання.